Постанова 4806 № 305/1805/20

Справа № 305/1805/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 08 вересня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів ГОТРИ Т.Ю., СОБОСЛОЯ Г.Г. за участю секретаря ЖГАНИЧ К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 305/1805/20 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Рахівського районного суду від 24 лютого 2021 року, повний текст якого складено 24 лютого 2021 року, головуюча суддя Марусяк М.О., - встановив: АТ КБ «ПриватБанк» заявою від 02.10.2020, що надійшла до Рахівського районного суду 19.11.2020, звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 мотивуючи таким. ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг і на підставі підписаної 13.07.2011 заяви отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі, зазначеному в Довідці про умови кредитування, який у подальшому був збільшений до 12000,00 грн. Сторони за правилами договору приєднання уклали кредитний договір, умови якого зафіксовані в Умовах і Правилах надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору і з якими відповідач був ознайомлений, що підтверджується його підписом в анкеті-заяві. Підписання цих Умов і Правил позичальником не вимагається. Відповідач отримав кредитні кошти, користувався картковим рахунком, що підтверджує наявність кредитних правовідносин між сторонами. Погашення заборгованості за кредитним договором позичальник повинен був здійснювати шляхом щомісячних платежів у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Відповідно до п. 2.1.1.2.12. договору, з 01.03.2019 в разі порушення зобов`язань із повернення кредиту, сплати процентів, неустойки, інших зобов`язань, починаючи зі 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта він зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом, а також проценти, які згідно зі ст. 625 ч. 2 ЦК України встановлюються у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна Gold». Банк свої зобов`язання за договором виконав, надав кредитні кошти, а відповідач свої порушив і спричинив виникнення боргу, який станом на 23.09.2020 склав 15345,83 грн, із яких заборгованість: за простроченим кредитом - 9940,05 грн, за простроченими відсотками - 4725,15 грн, за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 680,63 грн. У силу положень ст. 1050 ч. 2 ЦПК України, п. 2.1.12.11. договору, в разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту та сплати всього належного за договором. Посилаючись на ці обставини, на порядок виконання договірних зобов`язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку достроково вимагати повернення заборгованого, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 13.07.2011 у розмірі 15345,83 грн із вищеперерахованими її елементами та покласти на нього судові витрати. Рішенням Рахівського районного суду від 24.02.2021 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму основного боргу за договором без номера від 13.07.2011 у розмірі 9940,05 грн, у задоволенні інших вимог позову відмовлено, стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не були виконані передбачені законом правила укладення кредитного договору, у справі немає доказів погодження сторонами умов щодо сплати відсотків і неустойки, доказів обізнаності відповідача саме з доданими до позовної заяви умовами і правилами надання банківських послуг, надані позивачем витяги з указаних умов і правил і тарифів банку не підписані відповідачем, тому на користь банку можуть бути стягнуті лише фактично отримані від нього відповідачем кошти. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване в частині відмови в стягненні з відповідача відсотків за кредитним договором. Доводи скарги зводяться до такого. Висновок суду про те, що сторони не уклали в належній формі кредитний договір, суперечить обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки відповідач підписав як Анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, так і Довідку про умови кредитування. Тому сторони узгодили істотні умови кредитного договору, зокрема, умови про сплату відсотків, позичальник був обізнаний з умовами надання банківських послуг і кредитування. Банк надав суду належний розрахунок заборгованості, банківську виписку та інші докази, якими підтверджуються доводи позову, розміри і зміни кредитного ліміту, рух коштів за кредитним договором тощо. Суд не перевірив розрахунок заборгованості, не дав оцінки наданим позивачем доказам. Отже, суд за відсутності доказів, які б спростовували позицію позивача, не мав підстав відмовляти у вимозі про стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, які відповідають умовам договору. Сторона просить скасувати рішення суду в оскарженій частині та задовольнити позов повністю. Відповідач ОСОБА_1 рішення суду не оскаржує, відзиву на апеляцію позивача не подавав. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Дурдинець Р.Ю., яка апеляцію підтримала, розглянувши відповідно до ст. 372 ч. 2 ЦПК України справу за відсутності відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України щодо кредитних зобов`язань та у відповідній частині законодавством про захист прав споживачів у редакції, що була чинною на час їх виникнення. Враховуючи положення, зокрема, ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 10 ч. 1, ст. 12 ч. 3, ст. 13 ч. 1, ст. 263 ч.ч. 1, 5, ст. 367 ч.ч. 1, 4 ЦПК України та беручи до уваги, що позов пред`являвся з підстав, які згідно з позицією позивача надавали йому право нарахувати та вимагати стягнення боргу за кредитом і відсотками та обґрунтовувався відповідним чином, наявність у позивача відповідної правової підстави для нарахування зазначених платежів і для стягнення коштів, правильність застосування норм матеріального права підлягають перевірці судом під час розв`язання спору безвідносно до того, чи є з цього приводу заперечення або інші доводи. У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини. 13.07.2011 ОСОБА_1 заповнив у відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 15). Анкета-заява містить ідентифікуючі дані ОСОБА_1 і, зокрема, таку інформацію: у розділі «Прошу надати мені перелічені нижче послуги» відмітка про вид платіжної картки відсутня; у полі: «Бажаний кредитний ліміт за платіжною картою кредитка «Універсальна»/«Gold»» запис про кредитний ліміт відсутній; у полях «Клієнт», «Дата», «Підпис» запис «13.07.2011» і рукописний підпис ОСОБА_1 . В Анкеті-заяві зазначено, що «…ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку… становить… договір про надання банківських послуг. Я ознайомився(-лась) і згоден(-на) з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді». Анкета-заява не містить інформації про умови кредитування. Анкету-заяву підписано працівником банку 13.07.2011. 13.07.2011 ОСОБА_1 підписав також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 16), яка містить, зокрема, такі умови: тип кредитної лінії - відновлювальна; пільговий період (нарахування процентів здійснюється за ставкою 0,01% річних) - до 55 днів пільгова ставка діє при умові погашення заборгованості до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості; базова відсоткова ставка - 2,5% на місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році); розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50,00 грн і не більше залишку заборгованості; термін внесення щомісячних платежів - до 25-го числа місяця, наступного за звітним; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30,00 грн на місяць, нараховується 1 раз на місяць, за наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму 50,00 грн і більше; штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів - 500,00 грн + 5% від суми позову із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; визначені розміри комісій за зняття готівки в банкоматах та коштів з рахунку та інші комісії; в Довідці міститься текст: «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений(а).». Умовами і Правилами надання банківських послуг (Умови і Правила), затвердженими 06.03.2010, витяг із яких додано до позовної заяви (а.с. 17-41), установлено, зокрема, що: Умови і Правила надання банківських послуг є договором, яким банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримати банківські послуги (Преамбула Умов і Правил); клієнт зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за користування ним …, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1.2.5.); строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт) за кредитними картами із встановленим мінімальним обов`язковим платежем, розмір мінімального обов`язкового платежу, який є розміром боргових зобов`язань клієнта, що підлягають сплаті протягом строку дії карти, розмір і порядок розрахунку щомісячного платежу наведені у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування (Памятке клиента/Справке об условиях кредитования), яка є невід`ємною частиною договору, і в пункті 2.1.1.12.4. (п. 2.1.1.12.4.); нарахування відповідних платежів, застосування санкцій пов`язуються з умовами, зазначеними у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, також пунктами 1.1.1.50., 2.1.1.12.6.2. та іншими положеннями Умов і Правил; при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань… більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн… + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих прострочених процентів і комісій (п.п. 1.1.5.20., 2.1.1.7.6.); в разі непогашення суми простроченого кредиту (кредитного ліміту, кредитної лінії), овердрафту чи його частини понад 210 днів увесь кредит (овердрафт) вважається простроченим і нарахування з дати переводу кредиту (овердрафту) в статус прострочених боргових зобов`язань провадяться згідно пп. 2.1.1.12.6.1., на залишок простроченої заборгованості позичальник сплачує пеню в розмірі, вказаному в пп. 2.1.1.12.6.1. цих Умов; при цьому, винагорода проценти за користування кредитом не сплачуються (п. 2.1.1.12.6.4.); згідно зі ст. 212 ЦКУ, в разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) - строком повернення кредиту (овердрафту) у повному обсязі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості, строк повернення овердрафту в повному обсязі - протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту) (п. 2.1.1.12.4); для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначено у Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг; датою укладання договору є дата отримання клієнтом карти, вказана у заяві (п. 2.1.1.2.1.); карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовому боці карти включно (п. 2.1.1.2.11); договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання; якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк (п. 1.1.7.12.); строк позовної давності стосовно вимог банку із повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів, витрат банку складає 50 років (п. 1.1.7.31.). Розрахунок заборгованості позивач склав за договором б/н від 13.07.2011, де визначив борг відповідача станом на 23.09.2020 у розмірі 15345,83 грн, із яких заборгованість: за простроченим кредитом - 9940,05 грн, за простроченими відсотками - 4725,15 грн, за відсотками нарахованими на прострочений кредит - 680,15 грн (а.с. 4-12). При цьому, розрахунок заборгованості складається з трьох частин: розрахунок станом на 31.05.2015 за період з 13.07.2011 по 31.05.2015, де борг за кредитом - 525,05 грн (а.с. 4-6); розрахунок станом на 30.06.2019 за період з 01.06.2015 по 30.06.2019, де борг за поточним кредитом - 9770,32 грн, за відсотками - 657,73 грн, а також зафіксовано сплату на погашення заборгованості за тілом кредиту 59916,04 грн, за простроченим тілом кредиту - 2805,35 грн (разом - 62721,39 грн), пені - 300 грн (а.с. 7-11); розрахунок станом на 23.09.2020 за період з 01.07.2019 по 23.09.2020, де борг за простроченим кредитом - 9940,05 грн, за простроченими відсотками - 4725,15 грн, за відсотками на прострочений кредит - 680,63 грн, а також зафіксовано сплату на погашення заборгованості за тілом кредиту - 58,00 грн та за простроченим тілом кредиту - 430,00 грн (разом - 488,00 грн) (а.с. 12). Суду першої інстанції позивач також надав: довідки АТ КБ «ПриватБанк» без дати їх складання, вихідної реєстрації та підпису уповноваженої на складання довідок особи (які не є належними в розумінні ст.ст. 77-80, 95 ЦПК України доказами щодо відповідних обставин) про те, що: між банком і ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір без номера і без дати, за яким 13.07.2011 була відкрита кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії «02/15», 13.02.2015 - кредитна картка № НОМЕР_2 з терміном дії «02/19», 03.06.2015 - кредитна картка № НОМЕР_2 з терміном дії «02/19» (тобто, картка № НОМЕР_2 з одним і тим самим кінцевим строком дії вказана двічі: як видана 13.05.2015 і 03.06.2015) (а.с.14); за кредитним договором без дати і номера мали місце: старт карткового рахунку 13.07.2011 (інформація НОМЕР_1 ); встановлення/зміна кредитного ліміту: 13.07.2011 - 500,00 грн, 13.07.2011 - 300,00 грн, 21.08.2011 - 600,00 грн, 16.02.2012 - 800,00 грн, 06.04.2013 - 2000,00 грн, 11.08.2013 - 2400,00 грн, 24.05.2017 - 12000,00 грн, 21.02.2019 - 10840,00 грн, 25.06.2019 - 9780,60 грн, 04.07.2019 - 0,00 грн (а.с. 13); банківську виписку за договором без номера і дати станом на 25.09.2020 з даними за період з 13.07.2011 по 01.03.2020, якою фактичний оборот коштів зафіксований: за карткою № НОМЕР_1 з 13.07.2011 по 01.03.2020, при цьому, остання операція поповнення коштів за цією карткою була зафіксована 15.10.2018, операція зняття готівки зафіксована 29.05.2015, після чого з картки здійснювалися операції списання банком коштів (відсотків, пені тощо); за карткою № НОМЕР_2 оборот розпочинається з 07.06.2015 (а.с. 51-59). За даними банківської виписки та розрахунку заборгованості останнє за часом внесення коштів шляхом поповнення картки готівкою на погашення заборгованості перед банком відповідачем здійснено 23.06.2019 у сумі 1400,00 грн, у подальшому заборгованість погашалася автоматичним списанням коштів, останній за часом платіж на погашення заборгованості внесений відповідачем 15.08.2019 у сумі 430,00 грн, після чого внесення ним готівкою чи безготівковими переказами платежів на користь банку не фіксувалося, а мали місце лише списання банком коштів у рахунок погашення відсотків і неустойки. У розрахунку заборгованості відображено нарахування відсотків за кредитом у періоди: з 13.07.2011 по 25.07.2014 - за ставкою 30,0% річних; з 01.09.2014 по 01.10.2014 - за ставкою 34,8% річних; з 01.04.2015 по 31.07.2019 - за ставкою 43,2% річних; з 01.08.2019 по 23.09.2020- за ставкою 42,0%, 43,2%, 86,40%, річних (відсоткова ставка на прострочений кредит). Станом на 25.07.2014 (останній за часом день нарахування відсотків, узгоджених 13.07.2011 під час укладення кредитного договору) у розрахунку зафіксовані нульові показника поточної заборгованості за сумою кредиту, простроченої заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пенею. Тобто, на цю дату відповідач не мав ніякої заборгованості перед банком. Заборгованість за сумою кредиту, на яку відсотки не нараховуються (пільговий період), починає знову обліковуватися з 09.05.2015 і на 31.05.2015 визначалася в сумі 525,05 грн, заборгованість за відсотками на цю дату відсутня, пеня не нараховувалася. Інші дані щодо руху коштів та платіжної (кредитної) картки (карток) позивачем не надавалися. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів (ст. 11 ч. 1, ч. 2 п.п. 1, 4 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч. 1 ЦК України). Користування чужими коштами зазвичай є платним, сплата процентів за кредитом є істотною умовою договору, здійснюється у строки та на умовах, визначених договором (ст.ст. 536, 626, ст. 628 ч. 1, ст. 638 ч. 1, ст. 1048 ч. 1, ст. 1054, 1056-1 ЦК України). За загальним правилом, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч.ч. 1, 4 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ч.ч. 1, 2 ЦК України). Сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст.ст. 1, 2, ст. 13 ч. 6 ЦК України). Відповідно до положень ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 610, 614, 622-625, 1050, 1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки повинні належно виконуватися; позичальник зобов`язаний повернути кредитору усе заборговане на умовах, передбачених договором і законом, а кредитор управі вимагати (за відповідних умов - достроково) виконання порушеного зобов`язання; особа здійснює свої права та виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; особа діє у цивільних відносинах вільно, на власний ризик і повинна діяти, в т.ч., вчиняючи правочин, добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки. Поряд із цим, за змістом положень Конституції України, ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» (Закон № 1023-ХІІ) щодо укладання договору про споживчий кредит: держава захищає права споживачів (ст. 42 Конституції України, ст. 4 ч. 1 п. 1 Закону № 1023-ХІІ); договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 626 ч. 1, ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 628 ч. 1, ст. 634 ч. 1 ЦК України); договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; проценти за кредитним договором, а також забезпечення зобов`язань за кредитними договором, зокрема, штрафом, пенею, які одночасно є видами цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язань, є істотними умовами кредитного договору, що випливають із його предмету, правової природи й суті відповідних правовідносин; недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, за загальним правилом, недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення; споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі (ст.ст. 546, 548, 549, 550, ст. 638 ч. 1, ст. 1054 ЦК України, ст. 11 ч. 4 абз. 2, 3 Закону № 1023-XII)); кредитний договір укладається в письмовій формі, його зміст може бути зафіксований як в одному, так і в кількох документах, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий позичальнику (споживачеві), покладається на кредитодавця (ст. 207 ч.ч. 1, 2, ст. 208 ч. 1 п.п. 2, 4, ст. 639 ч.ч. 1, 2, ст. 1054, ст. 1055 ч. 1 ЦК України, ст. 11 ч. 1, ч. 4 абз. 1 Закону № 1023-XII); кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним; якщо недійсність правочину встановлена законом (нікчемний правочин), визнання його судом недійсним не вимагається (ст. 215 ч. 2, ст. 218 ч. 1, ст. 1055 ч. 2 ЦК України). Особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 12 ч. 1, ст. 13 ч. 3 ЦПК України); кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч.ч. 2, 3, ст. 13 ч. 1, ст.ст. 76-81 ЦПК України). Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України). Виходячи з сукупності наявних у справі доказів і матеріалів слід дійти висновку про укладення сторонами кредитного договору 13.07.2011, коли ними були в письмовій формі узгоджені окремі істотні умови кредитування, за винятком власне суми кредиту, позаяк доказів визначення в підписаних сторонами документах кредитного ліміту немає, проте, такий ліміт був установлений цього дня банком, що підтверджується банківською випискою. Умови і Правила визначають загальні умови, на яких будь-яка особа може укласти кредитний договір за правилами договору приєднання, тоді як у Пам`ятці клієнта (Довідці про умови кредитування) поряд зі змістом Анкети-заяви визначаються індивідуальні умови кредитування конкретного позичальника, що можуть відрізнятися від загальних умов. Саме індивідуальні умови кредитування передбачають суму кредиту, відсоткову ставку за кредитом, комісії, умови відповідальності за порушення зобов`язань тощо. Зазначене узгоджується зі змістом, зокрема, п.п. 1.1.1.33., 1.1.3.2.8., 1.1.6.1.-1.1.6.2.2. Умов і Правил, за яким позичальник може приєднатися до Умов і Правил не в повному обсязі, пропонувати зміни до них, про зміни у в умовах кредитування банк повідомляє клієнта і в разі, якщо одностороння зміна цих умов неможлива, передбачається підписання необхідних документів у банку, та узгоджується із нормами закону щодо дотримання прав сторін договору і фіксації його умов. Таким чином, у справі є докази, що підтверджують узгодження сторонами умов кредитування лише станом на 13.07.2011, саме на цих умовах відповідачу була встановлена базова відсоткова ставка 2,5% на місяць (30,0% річних), та установлений у гривні кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн, який був змінений цього ж дня до 300,00 грн, а також враховуючи видачу 13.07.2011 кредитної картки № НОМЕР_1 , строк дії якої та фактичного її використання відповідачем підтверджується даними банківської виписки, був первісно встановлений строк кредитування по 28.02.2015. Після спливу цього строку дія кредитного договору продовжувалася зважаючи на видачу у межах відповідного строку відповідачу та використання ним в обороті з розрахунками за договором іншої кредитної картки. Доказів узгодження в порядку, передбаченому Умовами і Правилами (шляхом оформлення Пам`ятки клієнта, Довідки про умови кредитування чи будь-якого іншого документа з індивідуальними умовами кредитування) інших умов кредитування, в тому числі, щодо умов користування коштами, плати за кредит (відсоткової ставки та порядку її нарахування), комісій, відповідальності за порушення зобов`язань, використання, видачі кредитної картки після 25.07.2014 (останнього дня нарахування відсотків за ставкою 30,0% річних) і/або після 28.02.2015 (останнього дня первісно встановленого строку кредитування) у справі немає. Із урахуванням наведеного, відповідач повинен був ясно, у передбаченій законом, у даному випадку - письмовій формі здійснити своє волевиявлення як щодо укладання, так і щодо продовження дії кредитного договору з індивідуальними умовами кредитування, зміни таких умов шляхом підписання відповідного документа (документів, за потреби - відповідних положень Умов і Правил), у якому (яких) такі умови зафіксовані (вищенаведені норми закону та ст. 203 ч.ч. 3, 4, ст. 205 ЦК України). Дотримання належної форми і порядку укладання, продовження дії договору, зміни умов кредитування є обов`язком саме кредитора - сторони, яка запропонувала укласти договір невизначеному колу осіб, розробила його умови (ст. 634, ст. 641 ч. 1 ЦК України). Ці вимоги закону не були виконані повною мірою, а саме, щодо умов, які не були включені до Анкети-заяви та Довідки про умови кредитування, у справі немає жодного підписаного відповідачем документа, який би доводив факт узгодження з ним інших, окрім як указаних вище, конкретних індивідуальних умов кредитування. На час розгляду справи судом не видається можливим установленим порядком безспірно з`ясувати умови, на яких були на відповідний час надані банком кошти відповідачу і які не були включені до Анкети-заяви та Довідки про умови кредитування, зокрема, щодо порядку сплати за кредитом, відсоткової ставки за кредитом понад 30,0% річних, комісій, які впливають на сукупну вартість кредиту, конкретної відповідальності за порушення грошових зобов`язань, тоді як ці елементи належать до істотних умов кредитного договору. Наданими позивачем документами не встановлюються факти і обставини щодо дійсних умов надання коштів поза тими, що були зафіксовані в Анкеті-заяві та Довідці про умови кредитування, такі факти і обставини повинні бути встановлені лише письмовим доказом - власне текстом договору з індивідуальними умовами кредитування, що тільки й може бути належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом щодо умов договору. З огляду на надані позивачем матеріали, відсутність погоджених сторонами індивідуальних умов кредитування поза визначеними Анкетою-заявою та Довідкою про умови кредитування, доводи позову щодо таких інших умов надання коштів не можуть бути враховані. Здійснення сторонами певних цивільних прав і обов`язків, що виникли внаслідок їхніх дій, не спростовує факту недотримання належної форми договору, сама по собі сплата певних платежів відповідачем не може свідчити про належне досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору, про обізнаність з усіма умовами договору, якщо не були дотримані вимоги закону щодо відповідного оформлення правовідносин. Один лиш розрахунок заборгованості за відсутності інших необхідних доказів не є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом щодо заборгованості за елементами, які не охоплюються узгодженою сторонами Анкетою-заявою та Довідкою про умови кредитування. Понад те, і наданий позивачем розрахунок заборгованості безвідносно до вищенаведеного стосовно строку кредитування та нарахування відсотків не ґрунтується ані на законі, ані на договорі. Як випливає із зафіксованих у розрахунку заборгованості даних, позивач визначив борг за кредитом шляхом включення до тіла кредиту: витрат, що здійснювалися відповідачем за рахунок наданих банком коштів, починаючи з 01.02.2017 і по 30.06.2019 - відсотків, що нараховувалися на суму кредиту; у жовтні та грудні 2018 року, у січні, лютому, квітні, червні 2019 року - пені. При цьому у відповідних періодах: нараховані відсотки, що відображалися в колонці розрахунку «Відсотки погашені за рахунок кредита», а також пеня, яка нараховувалася у відповідні місяці 2018-2019 років, послідовно додавалися до суми кредиту і на суму кредиту, що визначалася і збільшувалася в такий спосіб, так само послідовно нараховувалися відсотки в кожному наступному розрахунковому місяці; на визначену і щоразу збільшувану в такий спосіб заборгованість за сумою кредиту і відсотками в разі порушення зобов`язань зі сплати на користь банку коштів нараховувалася пеня; при визначенні остаточної заборгованості за сумою кредиту враховувалися кошти, що вносилися відповідачем на погашення заборгованості перед банком, відображені в помісячному обліку руху коштів. За період з 13.07.2011 по 23.09.2020 за даними розрахунку заборгованості, а також за даними банківської виписки в частині, щодо якої відсутні повні дані в розрахунку (відсутні дані про витрати в колонці «Витрати клієнтом кредитних коштів», проте результат фактичних витрат відображений у колонці «Заборгованість за наданим кредитом»), зафіксовані такі нарахування (з розбивкою по роках): у періоді з 13.07.2011 по 31.05.2015 утворилася поточна заборгованість за кредитом у сумі 525,05 грн за відсутності в розрахунку даних про сплату відсотків за рахунок кредиту та включення таких відсотків до суми кредиту; станом на 25.07.2014, а також на кінець цього періоді (31.05.2015) заборгованість за відсотками відсутня; витрати, що здійснювалися відповідачем за рахунок наданих банком коштів: з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 6381,93 грн (без врахування визначеної станом на 31.05.2015 заборгованості за кредитом у сумі 525,05 грн, яка була з 01.06.2015 врахована в числі заборгованості за наданим кредитом); з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 1373,81 грн; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 20477,28 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 34628,13 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 1366,00 грн; з 01.01.2020 по 23.09.2020 - 0,00 грн; разом - 64227,15 грн, що були включені до суми кредиту; відсотки, що фактично з 01.06.2015 по 30.06.2019 нараховувалися на суму кредиту за ставкою 3,6% на місяць: з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 0,00 грн з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 0,00 грн; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 191,30 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 4083,84 грн; з 01.01.2019 по 30.06.2019 - 3713,75 грн; разом 7988,89 грн, що були включені до суми кредиту; відсотки, що з 01.07.2019 по 23.09.2020 нараховувалися на суму кредиту за ставками 7,20% на місяць (відсоткова ставка на прострочений кредит), а також за ставкою 3,60% на місяць не включалися до суми кредиту; пеня, яка нараховувалася у жовтні та грудні 2018 року, у січні, лютому, квітні, червні 2019 року в сумі 300,00 грн і відповідно до розрахунку була включена до суми кредиту; таким чином, до суми кредиту були включені 73041,09 грн (525,05 грн + 64227,15 грн + 7988,89 грн + 300,00 грн); погашення відповідачем заборгованості перед банком: з 01.06.2015 по 31.12.2015 - 6906,98 грн; з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 925,29 грн; з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 14673,54 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 35465,58 грн; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 5538,00 грн; з 01.01.2020 по 23.09.2020 - 0,00 грн; разом - 63509,39 грн. Банк відповідно до даних про фактичний рух коштів у період з 01.02.2017 по 30.06.2019 систематично додавав до суми кредиту нараховані відсотки, нараховуючи в подальшому на таку збільшувану суму кредиту нові відсотки, а також у вказаних вище місяцях 2018-2019 років пеню. Таке збільшення суми кредиту підтверджується помісячними даними розрахунку заборгованості: за рахунок відсотків, до прикладу: заборгованість за наданим кредитом станом на 30.04.2017 складала 453,76 грн, у періоді з 01.05.2017 по 31.05.2017 до цієї суми були додані 998,68 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів, 16,02 грн нарахованих відсотків, що з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 500,00 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 31.05.2017 у сумі 968,46 грн; заборгованість за наданим кредитом станом на 31.01.2018 складала 7546,61 грн, у періоді з 01.02.2017 по 28.02.2017 до цієї суми були додані 2220,00 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів і 253,76 грн нарахованих відсотків, що з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 400,00 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 28.02.2018 у сумі 9620,37 грн; за рахунок відсотків і пені, до прикладу: заборгованість за наданим кредитом станом на 30.09.2018 складала 12271,62 грн, у періоді з 01.10.2018 по 31.10.2018 до цієї суми були додані 1522,70 грн зафіксованих витрат клієнтом кредитних коштів, 435,60 грн нарахованих відсотків і 50,00 грн пені, що з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 6050,00 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 31.10.2018 у сумі 8229,92 грн; заборгованість за наданим кредитом станом на 31.03.2019 складала 11411,74 грн, у періоді з 01.04.2019 по 30.04.2019 до цієї суми були додані 418,81 грн нарахованих відсотків і 50,00 грн пені, що з урахуванням руху коштів і нарахувань за місяць (включаючи сплачені на погашення заборгованості 1150,00 грн) дало заборгованість за наданим кредитом на 30.04.2019 у сумі 10730,55 грн. Застосування такого алгоритму нарахувань призвело до штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту за рахунок коштів, які не видавалися відповідачу фактично. На збільшену за рахунок додавання нарахованих відсотків і пені суму кредиту нараховувалися нові відсотки і пеня. Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 9940,05 грн, а також виходячи з такого алгоритму здійснював нарахування відсотків і пені. Втім, позивач не надав суду доказів наявності в нього права відповідно до закону та/або договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань. Щонайменше з 01.06.2015 заборгованість нараховувалася за вищевказаним неузгодженим з відповідачем алгоритмом, який за рахунок безпідставного включення до суми кредиту відсотків і пені спотворював базу для нарахувань і, відповідно, всі подальші нарахування. Доказів про передбачення в будь-який спосіб можливості зарахування пені до суми кредиту, рівно як і можливості нарахування на збільшену в такий спосіб суму кредиту відсотків і пені в справі немає, а фактичне нарахування неустойки на неустойку суперечить правовій природі неустойки (ст. 549 ЦК України, інші норми законодавства) і є недопустимим. Наявні в справі Умови і Правила не містять відповідних умов договору, а сформульовані в них умови не підтверджують права позивача діяти в такий спосіб. Зрештою, надані позивачем суду Умови і Правила не відповідають тим, положеннями відповідно до яких обґрунтовувалися пред`явлені до відповідача вимоги. До прикладу, у позовній заяві банк посилається на пункт 2.1.1.2.12. Умов і Правил в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 і передбачає, що в разі порушення зобов`язань із повернення кредиту, сплати процентів, неустойки, інших зобов`язань, починаючи зі 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта він зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість за кредитом та процентами від суми неповерненого у строк кредиту, які згідно зі ст. 625 ч. 2 ЦК України встановлюються у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна Gold». Однак, у справі немає редакції Умов і Правил від 01.03.2019, а в наявній редакції пункт 2.1.1.2.12. має зовсім інший зміст, який стосується випуску банком нової платіжної картки у зв`язку із закінченням строку дії попередньої картки. Беручи до уваги, що для визначення в обраний позивачем спосіб елементів пред`явленого до стягнення боргу правових підстав немає, наявність або відсутність фактичної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» підлягає в межах наявних у справі доказів і матеріалів визначенню шляхом зменшення загальної суми, яка відповідно до позиції позивача та розрахунку заборгованості кваліфікується як сума (тіло) кредиту (73041,09 грн), на безпідставно включені до цієї суми відсотки (7988,89 грн) і пеню (300,00 грн), а також на суму коштів, внесених відповідачем у рахунок погашення заборгованості (63509,39 грн): 73041,09 грн - 7988,89 грн - 300,00 грн - 63509,39 грн = 1242,81 грн. Відсотки в межах узгоджених із відповідачем умов кредитування були ним сплачені повністю, а для стягнення відсотків поза межами таких узгоджених умов немає ані фактичних, ані правових підстав. Мотивуючи свою апеляцію, позивач посилався на правові позиції, висловлені Верховним Судом у справах, що виникли з кредитних правовідносин, проте, такі посилання не підтверджують обґрунтованості правової позиції позивача, доведеності позову, апеляції та не можуть бути враховані. Постанова колегії суддів судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 153/1334/16-ц була ухвалена за обставин, коли було встановлено, що позичальник підписав довідку про умови кредитування і з урахуванням, зокрема, цього банк пред`явив позов про стягнення боргу за кредитним договором, укладеним з належно визначеними індивідуальними умовами кредитування у формі кредитного ліміту, встановленого на картковий рахунок, за кредитно-депозитною схемою. Саме за таких, відмінних від справи, що розглядається, обставин і щодо іншого типу договору суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що не можна вважати недоведеним факт існування між сторонами договірних зобов`язань, предметом яких є кредитні кошти. Надані позивачем суду Умови і Правила є об`ємними, у певних частинах суперечливими та є складними для сприйняття і розуміння звичайним споживачем фінансових (кредитних) послуг. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 висловила правову позицію щодо укладення кредитного договору зі споживачем фінансових послуг за правилами договору приєднання та стягнення на вимогу кредитора боргу за таким договором, згідно з якою покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору за обставин, коли пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, не відповідає основним засадам цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, принципу справедливості, добросовісності та розумності. З огляду на обставини справи, характер спірних правовідносин та суть висновку, сформульованого в указаній постанові Великої Палати Верховного Суду, такий підлягає врахуванню в спорі. Поза тим, за обставинами справи між сторонами виникли кредитні правовідносини, оскільки договір 13.07.2011 був укладений, проте, в подальшому права відповідача як споживача фінансових послуг не були дотримані, доказів належного узгодження сторонами умов договору поза тими, щодо яких була досягнута згода в день укладення договору, позивач суду не надав. Тож право кредитора на пред`явлення відповідних вимог не заперечується як таке, що, однак, не звільняє від обов`язку пред`явити позов із належних підстав, обґрунтувати та довести його належним процесуальним порядком. Лише в такому разі можуть мати місце законні підстави для задоволення відповідних вимог. В справі, що розглядається, таких підстав для стягнення боргу немає, розрахунок пред`явлених до стягнення сум, на перевірці якого наполягав апелянт, не можна визнати обґрунтованим, здійсненим відповідно до чітко визначених і погоджених сторонами умов кредитування та підтвердженим доказами. У частині стягнення відсотків суд першої інстанції відмовив правильно по суті. Проте, вирішуючи позов за вимогою про стягнення суми кредиту суд першої інстанції не врахував дійсних обставин і умов, з урахуванням яких була визначена кредитором відповідна сума, яка, своєю чергою, слугувала базою для нарахування відсотків і неустойки. Під час апеляційного розгляду справи встановлена неправомірність розрахунку кредитором суми кредиту та похідних від неї нарахувань як така. Позивач не виконав свого обов`язку доказування підстав і умов для стягнення всіх елементів боргу за кредитним договором, не подав відповідні докази суду першої інстанції, як це вимагається ст. 83 ч.ч. 2, 8, ст. 177 ч. 5 та іншими нормами ЦПК України, а також не навів підстав щодо неможливості подання таких доказів, тож перешкод у доказуванні не мав. По суті у справі немає доказів щодо обставин, які мають істотне значення в спорі. Позивач, розпорядившись процесуальними правами та здійснюючи обов`язок доказування вільно, на власний розсуд, просив суд першої інстанції розглянути справу без виклику його представника, на підставі наданих ним доказів, які вважав достатніми для задоволення позову (а.с. 3, 61, 62). Доводи позову, а також доводи апеляції ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Виходячи з викладеного вище, доводи позивача про належне узгодження умов кредитування поза тими, що були визначені Анкетою-заявою та Довідкою про умови кредитування, з дотриманням вимог закону, та, відповідно, про наявність підстав для застосування правил щодо стягнення боргу за кредитним договором із такими умовами не можуть бути враховані судом. Такі доводи не можуть розглядатися поза сукупністю інших обставин справи і не створюють підстав для визнання факту належного досягнення згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору поза складеними 13.07.2011 документами, тоді як саме з урахуванням таких належно не узгоджених умов була визначена, розрахована та пред`явлена до стягнення заборгованість. Суд першої інстанції не мав підстав для задоволення вимог, у яких відмовив, і в цьому сенсі правильно в зазначеній частині врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 хоча й за інших фактичних обставин (коли про узгодження сторонами індивідуальних умов кредитування взагалі не йшлося, підписана позичальником Пам`ятка клієнта (Довідка про умови кредитування) була відсутня), проте, в ситуації, коли мала місце фактична правова невизначеність щодо умов кредитування. Водночас суд не встановив з належною повнотою фактичних обставин справи та повною мірою не врахував дійсних фактичних і правових підстав, із яких належало відмовити в позові. Доводи апеляції не спростовують правильності по суті та обґрунтованості відмови в частині вимог позову та не дають підстав для задоволення відповідних вимог банку. Поряд із цим, не може бути погіршене правове становище позивача, який подав апеляцію на судове рішення, за відсутності апеляції протилежної сторони. Відповідач ОСОБА_1 рішення суду в частині стягнення з нього на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» 9940,05 грн заборгованості не оскаржував. Відтак, з урахуванням положень ст. 367 ч.ч. 1, 4 ЦПК України і на підставі ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4 цього Кодексу апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині правового обґрунтування щодо підстав для відмови в позові відповідно до встановленого під час апеляційного розгляду справи, залишивши резолютивну частину рішення суду щодо стягнення суми коштів без змін. Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 4, ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 375, ст. 376 ч. 1 п.п. 1, 2, 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково, рішення Рахівського районного суду від 24 лютого 2021 року змінити щодо обґрунтування мотивувальної частини рішення. Резолютивну частину рішення суду щодо стягнення суми коштів залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 24 вересня 2021 року. Судді