Постанова 4824 № 753/16120/19

Справа № 753/16120/19 Головуючий 1 інстанція- Заставенко М.О. Провадження № 22-ц/824/9360/2020 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 25 серпня 2020 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,- в с т а н о в и в: У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом,який надалі доповнила і мотивувала тим, що вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано 19 січня 2010 року. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 02 берзня 2012 року із відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 33 % від місячного заробітку, щомісяця, починаючи із травня 2009 року і до повноліття дитини. На підставі вказаного судвого рішення їй видано виконавчий лист, який із 27 липня 2012 року перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче повадження № 33671242. Вказує, що всупереч судовому рішенню відповідач неналежно виконував рішення суду про сплату аліментів, внаслідок чого у нього станом на 14 грудня 2019 року, тобто на момент досягнення дитиною повноліття, виникла заборгованість у розмірі 147419,14 грн. Пеня за прострочення сплати аліментів за період із травня 2009 року по 13 грудня 2019 року включно складає 167555,39 грн.252219,61 грн., однак у відповідності до ч.1 ст.196 СК України, яка обмежує розмір пені розміром боргу, відповідач має сплатити їй пеню у розмірі 147419,14 грн. У зв`язку із наведеним, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 147419,14 грн. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 16 квітня 2020 року позов задоволено. Стягнуто із відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі, який відповідає розміру боргу, а саме в сумі 147419,14 грн. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, з урахуванням його клопотання про застосування до позовних вимог про стягнення неустойки (пені) строку позовної давності, посилаючись на порушення судом норм процесуального - 2 - права і неправильне застосування судом норм матеріального права. Скарга мотивована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із 12 березня 2020 року до 22 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин, у зв`язку з чим адвокат позивача Панченко О.В. в день розгляду справи 16 квітня 2020 року подав засобами електронного зв`язку до суду клопотання про відкладення справи у зв`язку з карантинними обмеженнями. Незважаючи на це, суд протиправно розглянув справу, позбавивши його реалізації прав та порушивши принцип змагальності, однобічно сприяв позивачці в реалізації її прав. Окрім того, суд прийшов до хибного висновку, що вимоги про стягнення пені гркунтуються на ст.196 СК України. Вважає, що відповідно до положень ст.ст.7, 8 СК України та ст.ст.258, 267 ЦК України до позовних вимог позивачки про стягнення пені має бути застосована позовна давність в один рік згідно його клопотання. Позивачка ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Василюк Н.І. подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно визначив пеню у розмірі 147419,14 грн., який відповідає розміру боргу по сплаті аліментів, а доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, встановлений ст.371 ЦПК України строк розгляду апеляційних скарг продовжено на строк дії такого карантину. Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМ України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року, встановлені попереднім законом строки закінчуються через 20 днів після набарання чинності цим законом, який набрав чинності 17 липня 2020 року. Отже, 06 серпня 2020 року строк на який продовжено розгляд апеляційної скарги закінчив перебіг. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 147419,14 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в результаті несвоєчасної сплати аліментів з вини відповідача виникла - 3 - заборгованість, а відтак наявні передбачені законом підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки, яка не повинна перевищувати розмір боргу по аліментам. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до положень ч.1 ст.196 СК України уразі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`зана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 % заборгованості. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 02 берзня 2012 року із відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 33 % від місячного заробітку, щомісяця, починаючи із травня 2009 року і до повноліття дитини. На підставі вказаного судового рішення позивачці 12 березня 2012 року видано виконавчий лист № 2-451/12, який перебуває на виконанні у Дарницькому районному відділі ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ України (м.Київ), виконавче провадження № 33671242. Також, судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку із несвоєчасною та не в повному обсязі сплатою аліментів на утримання неповнолітнього сина у відповідача виникла заборгованість по аліментам за період із травня 2009 року по 13 грудня 2019 року включно, яка згідно довідки Дарницькому районному відділі ДВС у м.Києві від 08 січня 2020 року становить суму 147419,14 грн. (а.с.43-44). Пеня за прострочення сплати аліментів вказаний період обрахована позивачкою відповідно до встановленого законом порядку у розмірі 167555,39 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. За таких обставин, суд обгрунтовано задоволив позовні вимоги і стягнув неустойку у розмірі, який не первищує розмір боргу відповідача по сплаті аліментів. Колегія суддів відхиляє як необгрунтовані доводи апеляційної скарги про можливість застосування до вимог позивачки про стягнення пені встановленого п.1 ч.1 ст.258 ЦК України річного строку позовної давності. Такі доводи апеляційної скарги не грунтуються на вимогах закону, оскільки відповідно до ч.1 ст.20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч.2 ст.72, ч.2 ст.129, ч.3 ст.138 та ч.3 ст.139 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.20 СК України у випадках, передбачених ч.1 цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Отже, дана норма чітко вказує, що позовна давність на правовідносини за ст.196 СК України не поширюється. Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 13 грудня 2019 року у справі № 752/10763/14-ц та від 16 березня 2020 року у справі № 316/639/18, де залишаючи судові рішення без змін, Верховний Суд погодився із висновками судів, що до відносин по сягненню неустойки (пені) за ст.196 СК Україги позовна давність не застосовується. Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 643/1510/17, де, залишаючи без задоволення касаційну скаргу, - 4 - Верховний Суд вказав, що згідно положень ст.20 СК України позовна давність до вимог про стягнення аліментів з урахуванням інфляційних втрат не застосовується. Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів погоджується із її доводами про поважність причин неявки відповідача та його представника до суду 16 квітня 2020 року з огляду на встановлення карантину на території України з 12 березня 2020 року відповідно до постанови КМ України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», що у свою чергу свідчить про порушення судом норм процесуального закону. Проте, колегія суддів звертає увагу, що по-перше неявка осіб до суду з поважних причин, які належним чином повідомлені про час розгляду справи, не відноситься порушень норм процесуального права, передбачених ч.3 ст.376 ЦПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. По-друге, відповідно до ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни судового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Аналогічні роз`яснення містить п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», згідно якого порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, порушення вимог ст.59 ЦПК щодо допустимості засобів доказування, необґрунтована відмова суду в задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (ст.60 ЦПК), порушення вимог ст.215ЦПК щодо змісту рішення суду тощо. Наведені скаржником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо наявності передбачених законом підстав для стягнення неустойки (пені) у зв`язку із наявністю у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, а відтак підстави для скасування чи зміни рішення відсутні з цих підстав відсутні. Розмір заборгованості по аліментам відповідач взагалі не оспорював та не посилався на це в апеляційній скарзі. Відхиляючи дані доводи колегія суддів зауважує, що судом у встановленому законом порядку вирішене питання про застосування строку позовної давності, про що просив відповідач в апеляційній скарзі, і яке визнане необгрунтованим. Інших доводів щодо незаконності судового рішення апеляційна скарга не містить. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. - 5 - Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16 квітня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: