Постанова 4818 № 646/7670/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 18 серпня 2020 року м. Харків справа № 646/7670/19 провадження № 22-ц/818/2527/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Кругової С.С., Маміної О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року, ухвалене суддею В С Т А Н О В И В : У листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини. В обгрунтування позову зазначає, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студенткою першого курсу Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, денної форми навчання, на основі бюджету, терміном навчання до 30 червня 2023 року. У зв`язку з тим, що їх донька продовжує навчання вона потребує матеріальної допомоги. Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з продовження нею навчання в розмірі 1/4 часини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до закінчення дитиною навчання, а саме до 30 червня 2023 року. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 січня 2020 року та до закінчення навчання або досягнення дитиною двадцятитрьохрічного віку. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави, в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір в сумі 768,40грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що він є єдиною особою, яка утримує родину жінку у декретній відпустці, двох малолітніх дітей, мати та дідуся. Його дохід за 2019 рік склав 146 751,70грн. Дохід його дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною складає 860грн. на місяць. Витрати його родини складають 23500грн. на місяць. Зазначає, що судом першої інстанції не було взяти до уваги ані, відсутність у нього наразі можливості продовжувати сплачувати аліменти на повнолітню доньку в період її навчання, ані виконувати ним добровільно обов`язок по сплаті аліментів до досягнення донькою повноліття, ані його матеріальний стан та його тягар утримання. Також, позивачкою не було надано суду інформації щодо отримання їхньою дочкою стипендії. Матеріальний стан його дочки ОСОБА_3 матеріалами справи не підтверджений та не визначений. Також просив розглядати апеляційну скаргу за участі сторін та з повідомленням про час та місце розгляду справи. Частинами 5, 6 ст. 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов : предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_2 про розгляд апеляційної скарги з повідомленням сторін про час та місце розгляду справи задоволенню не підлягає. Крім того, відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про витребування доказів, між тим, не навів причин того, чому не звертався з таким клопотанням до суду першої інстанції, тому таке клопотання підлягає залишенню без задоволення. Позивачкою рішення суду першої інстанції не оскаржується. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповіді на відзив ОСОБА_2 підтримав свої доводи, викладені в апеляційній скарзі. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 липня 2020 року відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи призначено без повідомлення (виклику) учасників справи. Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи матеріальне становище та стан здоров`я відповідача, який на даний час не є пенсіонером чи інвалідом, наявність на утриманні дітей та дружини, матеріальне становище дитини, яка навчається за денною формою навчання та не має можливості працювати, що передбачає додаткові витрати на проживання, проїзд та харчування під час занять, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання або до досягнення ним 23-х річного віку. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду не переглядається. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами». Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2013 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Рішенням Червонозавдського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2017 року у справі №646/1301/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі однієї тисячі гривень до досягненням дитиною повноліття. Згідно довідки Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна від 09 вересня 2019 року № 81 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є студенткою першого курсу університету, денної форми навчання, на основі бюджету, терміном навчання 30 червня 2023 року. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України). Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ч.ч.1-4 ст.150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. За змістом статті 180 Сімейного кодексу (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Разом з тим, відповідно до положень ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Згідно ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. За змістом ч. 1 ст. 199 СК України батьки зобов`язані утримувати повнолітню дочку, сина які продовжують навчання, до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. При цьому, СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи донці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. Таким чином, встановивши необхідність у додатковій матеріальній допомозі, зумовленій платним навчанням та супутніми витратами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач зобов`язаний надавати таку допомогу дочці, яка продовжує навчатися. Утім при визначенні розміру аліментів, суд не в повній мірі взяв до уваги рівність обох батьків щодо надання такого утримання. Вирішуючи спір суд не врахував наступні обставини. Як свідчать матеріали справи відповідач ОСОБА_2 з 26 березня 2019 року працює в ТОВ «Стафф Сервіс Компанії» на посаді фахівця з розміщення продуктивних сил та регіональної економіки. Згідно довідки №1 від 04 березня 2020 року, видана ТОВ «Стафф Сервіс Компанії», розмір заробітної плати за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року складає 146 751,70грн. Отже, його середня заробітна плата в місяць складає 16305,74грн. = (146 751,70грн. / 9 місяців). Матеріали справи також свідчать, що з 05 червня 2015 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від цього шлюбу вони маються двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 навчається у 4-А класі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №53 Харківської міської ради Харківської області, що підтверджується довідкою №01-64/27 від 15 січня 2020 року. У зв`язку з отриманою 03 серпня 2019 року, ОСОБА_5 знаходиться під наглядом ортопеда-травматолога в ХГДКБ №24 та КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17; проходить курс реабілітації. Остання звільнена від уроків фізичного виховання, що підтверджується висновком ЛКК №3 від 09 січня 2020 року. Дружина відповідача - ОСОБА_4 наразі не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Згідно довідки Обласного центру нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації №872 від 05 березня 2020 року ОСОБА_4 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини 860 грн. на місяць. Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції оцінки їм не надав, не пересвідчився, що відповідач, з урахуванням майнового та сімейного стану може надавати допомогу ОСОБА_7 у розмірі 1/6 частини від доходу. Апеляційній суд також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на основі бюджету. Отже, безпосередніх витрат за навчання у Вищому навчальному закладі не несе, оскільки навчається за державним замовленням. Згідно довідки про доходи №78 від 24 січня 2020 року, виданої Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна ОСОБА_3 отримує стипендію в розмірі 1300грн. на місяць. Загальна сума доходу за період з вересня 2019 року по січень 2020 року складає 6500грн. Відповідно до роз`яснень, які містять в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежне від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Враховуючи вищенаведені обставини, а також обов`язок обох батьків утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду в частині розміру аліментів слід змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів з 1/6 частини до 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів підлягає зміні. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судовий витрат. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року змінити. Зменшити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з 1/6 частини до 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 18 серпня 2020 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна С.С. Кругова