Ухвала КЦС ВС № 646/7670/19

У х в а л а 07 жовтня 2020 року м. Київ справа № 646/7670/19 провадження № 61-13983ск20 Верховний Суд у складі суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, ВСТАНОВИВ: У листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом. Свій позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є студенткою першого курсу Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, денної форми навчання, на основі бюджету, терміном навчання до 30 червня 2023 року. У зв`язку з тим, що їх донька продовжує навчання вона потребує матеріальної допомоги. Враховуючи викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , у зв`язку з продовження нею навчання у розмірі 1/4 часини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до закінчення дитиною навчання, а саме до 30 червня 2023 року . Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16 січня 2020 року та до закінчення навчання або досягнення дитиною двадцяти трьох років. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року змінено. Зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, з 1/6 частини до 1/10 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. 16 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд й вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до пунктів 1-3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення аліментів. Отже, для цілей ЦПК України справа № 646/7670/19 є малозначною. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки не досліджено та не взято до уваги, що відповідач продовжує приховувати свої доходи, також зазначає, що обов`язок утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання покладено на обох батьків, а відповідач зі своєю величезною заробітною платою обов`язок піклуватися та матеріально забезпечувати дитину фактично переклав тільки на матір, оскільки навіть не вітає дочку з днем народження. Отже, сама по собі незгода заявника із оскарженим судовим рішенням не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктами «а», «б», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia). Крім того, Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду цієї справи. Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини. Оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК, оскаржене судове рішення прийнято у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання відмовити. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара