Постанова 4852 № 340/2270/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 340/2270/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач), суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С., за участю секретаря судового засідання Іотової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р. (суддя Жук Р.В.) в адміністративній справі №340/2270/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, про скасування рішення та картки відмови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA901000/2019/000246/2 від 09.08.2019; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901010/2019/00361 від 09.08.2019. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що декларування ввезеного товару - автомобіля OPEL INSIGNIA LIMOUSINE HB здійснено ним на підставі митної декларації №UA901010/2019/009974 від 06.08.2019. При цьому митну вартість автомобіля визначено за ціною 175000 Чеських крон (195374,03 грн.) та надано усі необхідні документи. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку Кіровоградською митницею ДФС, правонаступником якої є Дніпровська митниця Держмитслужби. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Скаржник вказує, що за результатами аналізу поданих до митного оформлення документів виявлено наступні невідповідності: відсутні документи про оплату вартості транспортного засобу в розумінні статті 368 Митного кодексу України, а саме товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму); в декларації країни транзиту від 01.08.19 № 19PL402010E0863803 зазначена вартість ТЗ 26 179,00 PLN, що становить по курсу НБУ на дату митного оформлення 156529,86 CZK. При здійсненні митного оформлення та при винесенні рішення про коригування митної вартості позивачем не було надано будь-яких документів, які б містили відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль. У зв`язку з цим та неможливістю застосування методів визначення митної вартості товару митну вартість визначено відповідно до статті 64 Митного кодексу України за резервним методом на рівні 254152,92 CZK за одиницю. За основу визначення митної вартості взято інформацію з МД від 10.07.2019 № UA806050/2019/109167 про митну вартість автомобіля марки OPEL модель INSIGNIA, 2014 року випуску; 2014 модельний рік випуску, МВВ 6. 14 травня 2020 р. до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скарну, в якому позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору купівлі-продажу від 27.07.19 № 5911999, фактури від 27.07.19 №5911999. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду справи, доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення скаржнику 03.06.2020, позивачу 10.06.2020, суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 р. відмовлено у задоволенні заяви представника позивача адвоката Прибори І.І. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, внаслідок подачі її без дотримання строку, встановленого статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило технічну організацію відеоконференції. Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою сторін. Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється також в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2019 р. позивач через представника з метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу подано до митного органу митну декларацію №UA901010/2019/009974. Митна вартість товару визначена за першим методом визначення митної вартості товарів та задекларовано у розмірі 175000 Чеських крон (195374,03 грн.) (а.с.67). Відповідно до декларації перевозився товар автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей по дорогах загального користування, що використовувався: марка OPEL; модель - INSIGNIA LIMOUSINE HB; 2014 року випуску; ідентифікаційний (VIN) номер кузова: НОМЕР_1 ; об`єм двигуна 1956 см3; потужність 96 кВт; тип двигуна дизельний; екологічний клас евро 5; пробіг авто 203854. Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом разом з митною декларацією №UA901010/2019/009974 від 06.08.2019 подано до митного органу: декларацію про походження товару 5911999 від 27.07.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209020/2019/36954 від 02.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 31.07.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.07.2019; договір про надання послуг митного брокера 30072019/2 від 30.07.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів 4582/з1 від 31.07.2019; картку платника податків НОМЕР_4 від 11.05.2011; договір купівлі - продажу №5911999 VA91118 від 27.07.2019; сертифікат відповідності UA.009.133266-19 від 05.08.2019; паспорт фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_5 від 19.04.2018; паспорт фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_6 від 17.03.1999; декларацію країни транзиту від 01.08.2019 №19PL402010Е0863803; скріншот з інтернетсайту davocar.cz (а.с.15-40, 42, 101-112). Кіровоградською митницею ДФС за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та додаткових документів прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA901010/2019/00361 від 09.08.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA901000/2019000246/2 від 09.08.2019 (а.с.41 - 42). Не погодившись із зазначеним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд, першої інстанції дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА901000/2019/000246/2 від 09.08.2019 та картка відмови №UА901010/2019/00361 від 09.08.2019 не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 49 Митним кодексом України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Частиною 1 та ч. 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частин 1-4 статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Неможливість перевірки та обчислення суми, що підлягає сплаті, або була сплачена, обгрунтована відповідачем тим, що позивачем не надано доказів оплати вартості транспортного засобу в розумінні статті 368 Митного кодексу України; в декларації країни транзиту від 01.08.2019 № 19PL402010E0863803 зазначена вартість ТЗ 26179,00 PLN, що становить по курсу НБУ на дату митного оформлення 156529,86 CZK. Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 вказав на те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Як свідчать наявні у справі договір купівлі - продажу № 5911999VA9118 та рахунок-фактура № 5911999, позивач придбав автомобіль Opel Insignia liftback 2,0 (№ кузова: НОМЕР_1 ) за 175 000 чеських крон, сплативши авансом 20 000 чеських крон 27.07.2019 (а.с. 103-105). Датою погашення 155 000 чеських крон визначена 10.08.2019. Станом на 06.08.2019 (дата подачі митної декларації), термін остаточного розрахунку за автомобіль ще не настав, тому позивач не надав платіжний документ на оплату автомобіля на суму 175 000 чеських крон. Оплата 20 000 чеських крон в якості авансового внеску підтверджена змістом договору купівлі-продажу, підписаного продавцем. Відповідач стверджує про наявність у поданих документах розбіжностей в ціні товару у договорі купівлі-продажу 175 000 чеських крон, і декларації країни транзиту 179 000 PLN, що становить 156529 чеських крон. Колегія суддів зазначає, що позивачем у митній декларації вартість автомобіля заявлена за ціною договору 175 000 чеських крон і ця сума більше, ніж та, яка вказана у декларації країни-транзиту, в еквіваленті, яка визначена відповідачем, як 156 529 чеських крон. Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина 2 статті 64 Митного кодексу України). Разом з тим, застосувавши резервний метод визначення митної вартості (статті 64 Митного кодексу України), відповідач в обов`язковому порядку мав використати інформацію з ПІК ЄАІС, оскільки це прямо передбачено Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Мінфіну України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила №598). Згідно з пунктом 2.1 Правил №598 у графі 33 рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Відповідно до матеріалів справи, до митного оформлення було подано легковий автомобіль як такий, що вже був у використанні. Однак, жодних відомостей про врахування відповідачем обставин експлуатації транспортного засобу суду надано не було. Отже, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Щодо розподілу судових витрат. 17 серпня 2020 р. до апеляційного суду надійшла заява позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, в якій він просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці 2000 грн. витрат на правничу професійну допомогу адвоката при апеляційному розгляді справи. Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним (додаткова постанова від 11.12.2019, справа № 2040/6747/18). Згідно наданого позивачем розрахунку, сума гонорару у розмірі 2000 грн. складається із підготовки відзиву на апеляційну скаргу (1000 грн.), вивчення практики Верховного Суду (500 грн.), підготовка та подання до суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (500 грн.), підготовка та подання до суду заяви про вирішення питання щодо розподілу судових витрат (500 грн.), що загалом складає 2500 грн. При цьому, у заяві позивачем не вказано, за які саме роботи сплачено позивачем адвокату 2000 грн., які мають бути відшкодовані за рахунок відповідача. Разом з цим, колегія суддів вважає, що витрати на складання відзиву на апеляційну скаргу мають бути відшкодовані. Разом з тим, колегія суддів вважає, що заявлена позивачем сума, сплачена ним за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, не є співмірною складності спору. При вирішенні питання про відшкодування витрат, колегія суддів враховує наступні обставини: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Судом першої інстанції справа віднесена до категорії незначної складності, зміст відзиву на апеляційну скаргу відтворює доводи та аргументи, які викладались позивачем в адміністративному позові. Заявлена адвокатам кількість витраченого часу на підготовку відзиву на апеляційну скаргу колегія суддів вважає неспівмірними із складністю виконаної адвокатом роботою, тому присуджує на користь позивача витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження на суму 500 грн. із розрахунку 0,5 години роботи адвоката, як зазначено у розрахунку. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає. Апеляційна скарга має бути залишена без задоволення у зв`язку з тим, що наведені в ній доводи не знайшли свого підтвердження при її розгляді. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби- залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 р. в адміністративній справі №340/2270/19 - залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, м. Дніпро, 49038, вул. Княгині Ольги, буд. 22) судові витрати на суму 500 (п`ятсот) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 серпня 2020 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя А.В. Шлай суддя О.О. Круговий суддя Т.С. Прокопчук