Постанова 4850 № 200/1349/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2020 року справа №200/1349/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року (повне судове рішення складено 20 травня 2020 року у м. Слов`янську) у справі № 200/1349/20-а (суддя в І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2019 року № Ф-1638-43 у сумі 5507,46 грн. (далі - Спірна вимога). В обґрунтування позовних вимог зазначив, (з урахуванням уточнення позовних вимог, а.с.17-19) що отримав Спірну вимогу, за якою станом на 31.10.2019 позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 13 176,00 грн. Посилаючись на дію Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, вважав вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню в сумі 5507,46 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача. Станом на 31.10.2019 наявна заборгованість у сумі 13 176,90 грн., на підставі чого відповідачем сформовано Спірну вимогу. Крім того, відповідач зазначив, що 30 квітня 2018 року на офіційному веб-сайті Президента України було розміщено інформацію про те, що Президент України підписав указ, яким завершується АТО і починається операція Об`єднаних сил із забезпеченням національної безпеки і оборони, тобто Президент України офіційно оголосив про завершення АТО, тому позивач не звільнений від сплати єдиного внеску та, як платник податків, зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю, про що свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3257, видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 03.06.2009 № 67, зареєстрований як самозайнята особа в Костянтинівській об`єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 4-8). Судами встановлено, що 11 листопада 2019 року відповідно до статті 25 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) відповідачем була винесена Спірна вимога у розмірі 13 176 грн. 90 коп., з яких недоїмка у сумі 13 176 грн. 90 коп., пеня у сумі 0 грн. (а.с. 9). Із інтегрованої картки ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску вбачається, що у нього наявна заборгованість з єдиного внеску станом на 31 жовтня 2019 року в сумі 13 176 грн. 90 коп. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року вимогу ГУ ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1638-43 від 07 червня 2019 року зі сплати єдиного внеску на загальну суму 7668,54 грн. станом на 31 травня 2019 року скасована. Рішення суду набрало законної сили 18.12.2019 на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019. Як вбачається з пред`явленого позову та наданих до матеріалів доказів, позивач фактично оскаржує суму зростання недоїмки за період з 01 червня 2019 по 31 жовтня 2019 року, що відповідає задекларованій позивачем сумі єдиного внеску у розмірі 5508,36 грн. Отже, правомірність нарахування саме зазначеної суми є спірним питанням у справі, а вирішенню підлягає питання щодо визнання незаконною та скасування вимоги в межах суми зростання недоїмки за період з 01 червня 2019 по 31 жовтня 2019 року в сумі 5508,36 грн. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, статті 94 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідач у даній справі є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до Закону № 2464-VІ здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року. Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом № 2464-VI із змінами і доповненнями. Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Згідно з п.2 та п.4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994, передбачено, що зобов`язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника. Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Нарахування узгоджених сум грошових зобов`язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов`язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання. Згідно з п. 1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі - Порядок № 422) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку. У відповідності до п. 1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов`язком контролюючого органу. Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДФС у терміни, встановлені регламентом комп`ютерної обробки Звітних документів. Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ. Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VІ передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом. Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VІ строк. Підставою виникнення зазначеного вище боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є самостійно задекларовані позивачем суми ЄСВ. В той же час, Законом № 1669-VII, який набрав чинності 15.10.2014, у Законі № 2464-VІ розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту: «9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Костянтинівка, де значиться на податковому обліку позивач. Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014. Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Костянтинівка, де значиться на податковому обліку позивач. Тобто, у період невиконання обов`язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція. Крім того, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. На даний час Указ Президента України не видавався. Таким чином, позивач є звільненим від сплати єдиного соціального внеску до закінчення проведення АТО. Слід звернути увагу, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-ІХ, який набрав чинності 13.02.2020 року, виключено пункт 94 Прикінцевих положень Закону 2464-VІ. Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1638-43 від 11 листопада 2019 року підлягають задоволенню на суму 5508,36 грн. Водночас, в цьому випадку варто зауважити, що Верховний Суд у зразковій справі № 812/292/18 зазначив, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Суд не приймає посилання апелянта на завершення (закінчення) антитерористичної операції 30 квітня 2018 року з підстав прийняття Указу Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 та Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей», оскільки на час прийняття спірної вимоги зазначені нормативні акти не були прийняті. Тобто, на час прийняття оскаржуваної вимоги, на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, антитерористична операція тривала. Отже, дії відповідача не відповідали чинними на час прийняття оскаржуваної вимоги приписам законодавства. Також, указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (додається, для службового користування). Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України «Про початок операції Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато операцію Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об`єднаних сил. Операцію Об`єднаних сил на даний час не припинено. За статтею 1 Закону № 1669-VII визначено датою закінчення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України». Указ Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України», на час виникнення спірних правовідносин не приймався. Посилання на розміщене на офіційному сайті Президента України повідомлення про завершення АТО, суд не приймає та вважає помилковим, оскільки, зазначене повідомлення не є рішенням про завершення АТО у розумінні вимог законодавства. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статями 291, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року в справі № 200/1349/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 18 серпня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. В. Гайдар Т. Г. Гаврищук