Постанова 4850 № 200/10894/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2021 року справа №200/10894/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року (повне судове рішення складено 31 грудня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 200/10894/20-а (суддя в І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною і скасування вимоги, УСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган), в якому просив визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14164-13 про визначення станом на 31 жовтня 2020 року заборгованості зі сплати єдиного внеску на суму 35 554,03 грн., прийняту 9 листопада 2020 року. В обґрунтування посилається на розповсюдження на нього пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ), у тому числі в частині звільнення від обов`язків платника єдиного внеску. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву. Апелянт, з посиланням на Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ зазначає, що він є особою, зазначеною у пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, юридичну практику, в тому числі адвокатську, та отримує від цієї діяльності дохід, тому його слід було звільнити від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року, за себе. В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги за винятком сум 2020 року та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач має право на заняття індивідуальною адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України. Відповідно до довідки про взяття на облік податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 16.01.2019 № 1905330700001 адвокат ОСОБА_1 на дату видачі довідки перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Донецькій області, Волноваське-Мангушське управління, Волноваська ДПІ. Згідно з копією повідомлення від 08.04.2011 № 2088, ОСОБА_1 взятий на облік як платник єдиного внеску з 8 квітня 2011 року, основний вид економічної діяльності адвокатська діяльність. Також позивачем до суду надана копія заяви від 11 березня 2017 року до Волноваської ОДПІ про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. ГУ ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код: 43142826) знаходиться за адресою: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 за № 839/28969. 9 листопада 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14164-13, за якою позивач має сплатити 35 554,03 грн недоїмки з єдиного внеску. Вимога складена станом на 31.10.2020 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Слід зазначити, що вказана сума боргу складається лише з недоїмки, суми штрафів і пені у вимозі відсутні. З наданої відповідачем роздруківки з інтегрованої картки платника позивача випливає, що станом на 31.10.2020 недоїмка позивача з єдиного внеску складає 35 554,03 грн. Вказана недоїмка виникла з квітня 2018 року. Надаючи правову оцінку обставинам справи, апеляційний суд зазначає наступне. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Так, позивач є платником єдиного внеску згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI. Приписами абзацу третього ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності 15.10.2014, у Законі № 2464-VI розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту: "9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція», розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу». Частиною першою ст. 2 Закону № 1669-VII передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Волноваха і м. Маріуполь Донецької області. Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014. Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Волноваха і м. Маріуполь Донецької області. Отже, позивач є платником єдиного внеску, визначеним статтею 4 Закону № 2464-VI, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску. Статтею 1 Закону № 1669-VII визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях». Проте на момент формування спірної вимоги не оприлюднено Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Тому, на момент формування оскаржуваної вимоги, відсутні підстави вважати наявним чинний Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 805/1394/16-а, у постанові від 26 квітня 2019 року у справі № 805/1023/16-а, за яким Закон № 2464-VI не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI дає законі підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо спати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільнює цих платників від обов`язку сплатити недоїмку в майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання). Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинність 13.02.2020, виключено пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI. Отже, на момент прийняття оскаржуваної вимоги у позивача були відсутні законодавчі підстави для невиконання свого обов`язку зі сплати єдиного внеску. При цьому, суд зазначає, що оскаржувана вимога не містить штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску до 13.02.2020. Слід також зазначити, що в межах цієї справи не оскаржуються рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо списання недоїмки з єдиного внеску. До суду не надано жодних рішень контролюючого органу щодо списання зазначеної в оскаржуваній вимозі недоїмки. На підставі зазначеного, за наведеним позивачем обґрунтуванням позовних вимог, місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у спірних правовідносинах не встановлено порушення відповідачем прав позивача, тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин необхідно було застосувати Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким зокрема, встановлено, що тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI , в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе, колегія суддів не бере до уваги, оскільки оскаржувана вимога не містить нарахувань позивачеві єдиного внеску за періоди березня, квітня та травня 2020 року. Це підтверджується як відзивом на апеляційну скаргу, так і розрахунком вимоги (а.с.47). Більш того, доводів про це позовна заява ОСОБА_1 взагалі не містила. Також позивач в суді апеляційної інстанції зазначив, що погоджується з нарахуванням йому єдиного внеску за 2020 рік, про що подав також письмову заяву до апеляційного суду, та стверджує, що вже сплатив цю суму. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року в справі № 200/10894/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 06 квітня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук