Постанова 4857 № 345/1806/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Юрчак Л.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 345/1806/19 пров. № СК-857/8018/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Затолочного В.С., Кузьмича С.М. за участю секретаря судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2019 року у справі № 345/1806/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ : 26.04.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови № 5/1009/6.3/20018 в справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2018р. Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.06.2019р. позов задоволено частково. Суд поновив строк звернення з позовом до суду. Крім того, суд першої інстанції скасував постанову №5/1009/6.3/2018 від 19.02.2018р., яка винесена головним інспектором будівельного нагляду управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Бойко О.В. про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.96-1 КУпАП та закрив провадження. В решті вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.06.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 05.02.2018р. контролюючим органом проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил Відділу у справах архітектури та містобудівного кадастру Калуської міської ради. За результатами проведеної перевірки контролюючий орган склав акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 05.02.2018р. в якому зазначено що при наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 20.04.2017р. №11/17 на «Реконструкцію складу» на вул. Долинська, 52 в м. Калуш Івано-Франківської області, замовник - ТзОВ «Калуський комбінат хлібопродуктів» виявлено порушення п. 6 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». На підстав акту перевірки від 05.02.2018р., протоколу про адміністративне правопорушення від 05.02.2018р. контролюючий орган прийняв постанову № 5/1009/6.3/20018 по справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2018р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 96-1 КУпАП та накладеного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Із змісту ч.3 ст.96-1 КУпАП. видно, що за порушення строків надання замовникові містобудівних умов та обмежень, будівельного паспорта забудови земельної ділянки, вимагання у замовника документів, не передбачених законодавством, надання таких документів з порушенням установленого порядку, містобудівної документації на місцевому рівні, будівельних норм, стандартів і правил, порушення строків надання замовникові висновків (звітів) експертизи проектної та містобудівної документації, надання таких висновків (звітів) з порушенням установленого порядку, а також вимагання під час проведення експертизи документів, не передбачених законодавством, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Характер об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.96-1 КУпАП, свідчить, що воно є закінченим з моменту видання відповідних будівельних паспортів забудови земельної ділянки та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Із змісту оспорюваної постанови № 5/1009/6.3/20018 по справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2018р. видно, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 20.04.2017р. № 11/17 за порушення вимог п.6 ч.1 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Отже, визначення на законодавчому рівні у ст.38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу. Колегія суддів вважає зазначити, що КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 р. №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Тобто, в даному випадку зазначене адміністративне правопорушення є закінченим 20.04.2017р., із моменту видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки Аналіз вказаного дає підстави дійти висновку, що днями вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.96-1 КУпАП, є, відповідно, дні видачі будівельних паспортів забудови земельної ділянки та містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а тому висновок суду першої інстанції щодо закінчення, на момент прийняття спірної постанови, двомісячного строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правильним та обґрунтованим. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що вчинені позивачем правопорушення є триваючими спростовуються висновками вищенаведеними. Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. Зокрема, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Крім того, аналізуючи абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти до висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. За таких обставин, враховуючи, що строк накладення адміністративного стягнення сплив, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оспорюваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Інші доводи які викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки колегії суддів. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 червня 2019 року у справі № 345/1806/19 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя В.С. Затолочний Суддя С.М. Кузьмич Постанова в повному обсязі складена 17.08.2020р.