Постанова 4857 № 345/2054/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 345/2054/18 пров. № А/857/1868/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Глушка І.В., з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Булавинець М.М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 10.01.2020р. про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до в.о.начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топорова Анатолія Вікторовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (суддя суду І інстанції: Мигович О.М.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10.01.2020р., м.Калуш Івано-Франківської обл.),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 10.01.2020р. повернуто заявнику ОСОБА_1 в порядку п.1 ч.4 ст.169 КАС України його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 17.12.2018р. в справі за позовом ОСОБА_1 до в.о.начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топорова А.В. про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (а.с.158). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив заявник ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду (а.с.174-175). Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що предметом розгляду у цій справі є оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч.4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову в справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Звідси, позивач у справі про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є звільненим від сплати судового збору. По причині наведеного, судовий збір за подачу заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в такій справі сплаті не підлягає. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як слідує з матеріалів справи, рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 17.12.2018р. поновлено строк звернення до суду та в задоволенні позову ОСОБА_1 до в.о.начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради Топорова А.В. про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовлено (а.с.82-88). 25.02.2019р. позивач ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 17.12.2018р. в справі № 345/2054/18 (а.с.147-149). Ухвалою суду від 11.03.2019р. вказану заяву залишено без руху і надано 5-денний строк для усунення її недоліків, а саме: представлення доказів сплати судового збору за її подання (а.с.152). 20.03.2019р. позивач подав заяву, в якій наголосив на тому, що він в силу ч.4 ст.288 КУпАП звільнений від сплати судового збору по наведеній категорії справ, через що просив відкрити провадження за його заявою (а.с.156-157). Справа була повернута до суду першої інстанції з Верховного Суду 28.12.2019р. (а.с.146). Ухвалою суду від 10.01.2020р. заяву ОСОБА_1 повернуто в порядку п.1 ч.4 ст.169 КАС України через неусунення її недоліків (а.с.158). Разом з тим, правові підстави для повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 17.12.2018р. в справі № 345/2054/18 є відсутніми, з наступних причин. Згідно з вимогами ч.ч.3 і 4 ст.366 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 364 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу. Крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення. Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Ключовим питанням в аспекті відповідності поданої ОСОБА_1 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необхідність сплати судового збору за її подання у справі, що стосується притягнення заявника до адміністративної відповідальності. Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу. Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Зокрема, Закон України № 3674-VI від 08.07.2011р. «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору (преамбула Закону). Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору. За підпунктом 2 пункту 3 частини другої цієї статті за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами встановлена ставка у відсотковому відношенні до ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Відповідно до цієї ж статті за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень). Відповідно до ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно із п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. У частині четвертій ст.288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита. Визначальним у цій нормі є припис про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах. Отже, відповідно до положень ст.287 КУпАП у поєднанні із ч.4 ст.288 цього Кодексу в разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб`єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду. У частині 4 ст.288 КУпАП видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом України № 3674-VI від 08.07.2011р. «Про судовий збір». Відповідно до положень ст.ст.3, 4, 5 цього Закону серед осіб, які мають сплачувати судовий збір або мають пільги щодо його сплати, та об`єктів справляння судового збору немає таких, які би мали його сплачувати за подання заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, та які би постанову про адміністративне правопорушення відносили до об`єктів справляння судового збору. У взаємозв`язку із ст.288 КУпАП цей Закон не встановлює підстав, умов, вимог, пільг щодо сплати судового збору чи державного мита органом (посадовою особою), який наклав адміністративне стягнення і який з огляду на своє процесуальне становище відповідача не підпадає і не може підпадати під категорію суб`єктів, що можуть оскаржити своє ж рішення про накладення адміністративного стягнення. Аналіз встановленого ст.288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження та підстави звільнення від сплати державного мита встановлені та діють в редакції Закону України № 586-VI від 24.09.2008р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху». Положення статті у цій редакції з урахуванням окремих змін та доповнень, що в основному не зачіпають положень щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, є чинними й діють з 16.11.2008р. За Декретом КМ України № 7-93 від 21.01.1993р. «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України № 3674-VI від 08.07.2011р. «Про судовий збір») державне мито справлялося із: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову. Починаючи з 11.11.2011р., набрав чинності Закон України № 3674-VI від 08.07.2011р. «Про судовий збір», який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила ч.4 ст.288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому. Таким чином, у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст.287, 288 КУпАП, ст.ст.2, 3, 4 Закону України № 3674-VI від 08.07.2011р. «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору. КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції. Вказана правова позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016р. у справі № 21-1410а16. Із урахуванням наведеного, за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ч.6 ст.96 КУпАП, заявник звільнений від сплати судового збору за подання такої заяви. Окрім цього, повернення заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі ст.64 Конституції України, не може бути обмежене (п.п.1, 2 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997р., абз.7 п.3 мотивувальної частини Рішення № 11-рп/2012 від 25.04.2012р.). Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Враховуючи зазначені положення законодавства, апеляційний суд вважає, що повернення заяви позивачу в даному випадку призведе до порушення права, визначеного Конституцією України, на доступ до правосуддя. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає. З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 10.01.2020р. про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в адміністративній справі № 345/2054/18 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький І. В. Глушко Дата складення повного судового рішення: 11.03.2020р.