Постанова 4856 № 935/2868/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 935/2868/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Василенко Р.О. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 26 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Коростишівського відділу Головного управління Національної поліції України в Житомирській області Блюза М. про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Коростишівського районного суду Житомирської області з позовом до поліцейського Коростишівського відділу Головного управління Національної поліції України в Житомирській області Блюза М. про скасування постанови від 03.12.2020 серії ГАБ №824752 по справі про адміністративне правопорушення. Також, позивач просив закрити провадження в справі за відсутністю події адміністративного правопорушення. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.12.2020 позов залишено без руху та надано позивачу для усунення зазначених недоліків десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 13.01.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачу. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції в межах даної адміністративної справи скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального, процесуального та міжнародного права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та не врахував доводи позовної заяви, на які покладався позивач. Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до п.3 ч.1 ст.294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Тобто, справу належить розглядати у порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що особа, яка подає адміністративний позов (Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), має сплатити судовий збір в сумі 420,40 грн, що не перевищує 5% розміру річного доходу заявника (24877,47 грн сума доходу за попередній календарний рік х 5% = 1243,87 грн). Отже, розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачу за подання позовної заяви не перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, тому суд першої інстанції приходить до висновку про відмову у звільнені позивача від сплати судового збору та повернення адміністративного позову особі, яка його подала. Колегія суддів погоджується та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір". Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Закону України "Про судовий збір". Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 визначений у розмірі 2102 грн. Як вбачається з матеріалів справи, апелянт оскаржує рішення прийняте щодо вимоги про накладення адміністративного стягнення, тому розмір судового збору становить 420 грн. 40 коп. Зазначені недоліки можуть бути усунуті апелянтом, зокрема, шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, визначеному ст.4 Закону України "Про судовий збір" з підтвердженням зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України. Крім того, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 справа №543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Тобто, позивач при поданні адміністративного позову мав сплатити судовий збір або надати докази звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 17.12.2020 позов залишено без руху та надано позивачу для усунення зазначених недоліків десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху. В подальшому від позивача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав, що ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України, а також, що його дохід за 2019 рік склав 24877 грн. 24 коп. (з довідки пенсійного фонду форми ОК-5 дохід за 2019 рік складає 33742 грн. 06 коп.). В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.2 ст.8 ЗУ "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. З урахуванням вказаного, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 5% від суми річного доходу позивача за попередній календарний рік є 1243 грн. 87 коп. В свою чергу, сума яка підлягає сплаті при подані адміністративного позову в межах даних правовідносин складає 420 грн. 40 коп., що є меншою в три рази. Інших підстав для звільнення позивача від сплати судового збору судом не встановлено. Крім того, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя. Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя. В свою чергу, з урахуванням вказаного, позивачем не подано доказів сплати судового збору за подання позовної заяви та не надано достатніх та належних підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання адміністративного позову. Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують обставини дослідженні судом першої інстанції та висновки про залишення без задоволення клопотання позивача, на основі наведених вище обставин. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.