Постанова 4854 № 420/113/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/113/20 Головуючий в І інстанції: Катаєва Е.В. Дата та місце ухвалення рішення: 30.04.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. за участю секретаря - Коваль Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів: голова комісії з реорганізації Головного управління ДФС в Миколаївській області Ангелов Олег Леонідович, в.о. начальника Головного управління ДПС в Миколаївській області Прокоф`єв Дмитро Ігорович, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ ДФСУ від 18.12.2019 року № 2054-0 «Про затвердження висновків щодо оцінювання службової діяльності державних службовців органів ДФС, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» в частині результатів оцінювання службової діяльності його - начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 ; - визнати незаконним та скасувати наказ за підписом в.о. голови Державної фіскальної служби України № 2090-0 про припинення державної служби та звільнення з посади від 21.12.2019 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області; - стягнути з Державної податкової служби України на користь позивача середній заробіток за весь час його вимушеного прогулу починаючи з 21 грудня 2019 року до дня поновлення на роботі. Ухвалою суду від 08.04.2020 року залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів - в.о. начальника ГУДФС в Миколаївський області, голову комісії з реорганізації ГУДФС в Миколаївський області Ангелова Олега Леонідовича, в.о. начальника ГУДПС в Миколаївський області ОСОБА_2 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано накази Державної фіскальної служби України від 18.12.2019 року № 2054-0 «Про затвердження висновків щодо оцінювання службової діяльності державних службовців органів ДФС, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» в частині затвердження результатів оцінювання службової діяльності начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 , від 21.12.2019 року № 2090-0 про припинення державної служби та звільнення з посади начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області з 22.12.2019 року. Стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.12.2019 року по 30.04.2020 року у розмірі 89759,17грн без обов`язкових відрахувань. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року, виклавши абзац третій його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області з 22.12.2019 року», в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, не врахуванні судом першої інстанції обставин щодо реорганізації Головного управління ДФС у Миколаївській області, а також порушенні норм матеріального права, в тому числі, положень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач - ДФС України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на правомірності оскаржуваних у даній справі наказів. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що позивач у даній справі обіймав посаду начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області. Наказом ДФСУ № 401-о від 03.03.2018 року «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » скасований пп. 1.1 п. 1 наказу ДФСУ від 01.03.2016 року № 807 «Про результати перевірки», поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ГУДФС в Миколаївський області. 12.03.2018 року позивач отримав завдання показників результативності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2018 рік. Наказом від 10.12.2018 року № 2409-о затверджений висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» відносно ОСОБА_1 , за результатами оцінювання якому виставлений середній бал 3,8 (відмінна оцінка). Наведене її обґрунтування: робота проводилась ефективно з високим ступенем самостійності, ініціативності та дотриманням правил етичної поведінки, під час виконання вносились конструктивні пропозиції щодо її вдосконалення. 27.12.2018 року ОСОБА_1 підписав завдання показників результативності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2019 рік. Наказом ДФСУ від 13.12.2019 року № 2026-о викладений в новій редакції графік визначення результатів виконання завдань державними службовцями органів ДФС за 2019 рік. Наказом ДФСУ від 13.12.2019 року № 2027-о затверджені у новій редакції списки державних службовців, визначення результатів виконання завдань, у якому значиться начальник ГУДФС в Миколаївський області ОСОБА_1. Щодо виконання завдань складена таблиця «Результати виконання завдань службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» з відображенням досягнутого результату, а також виставлені оцінки за виконання кожного завдання. Підписано 05.12.2019 року в.о. голови ДФСУ Д. Гутенко. Позивач ОСОБА_1 не погодився з результатами оцінювання, про що зазначив у вказаному документі. Відповідно до п. 1 завданням державного службовця ОСОБА_1 визначено: забезпечення реалізації державної податкової політики; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів. ОСОБА_1 поставлений 1 бал з 4 з наступним обґрунтуванням: завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання. Згідно з інформацією щодо виконання доведених ДФС індикативних показників доходів загального та спеціального фондів Державного бюджету України та надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головним управлінням ДФС у Миколаївській області не виконано за 9 місяців 2019 року збори до зального фонду, не виконано помісячні збори до зального фонду, спеціального фонду. Згідно з п. 2 завданням державного службовця ОСОБА_1 визначено: забезпечення, в межах повноважень, передбачених законом, заходів щодо недопущення корупційних, пов`язаних з корупцією або інших правопорушень у сфері службової діяльності підпорядкованими працівниками. ОСОБА_1 поставлено 2 бала з 4 з наступним обґрунтуванням: завдання виконано, але з порушенням строку виконання; згідно з інформацією департаменту з питань запобігання та виявлення корупції ДФС, направлено повідомлень та інформації до НАЗК за встановленими фактами порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» по 21 співробітникам. Складено протоколи стосовно 13 осіб за вчинення адміністративних правопорушень. За підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 368 КК України затримано 1 співробітника ДФС. Відкрито провадження та повідомлено підозру за вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України 1 співробітнику. Відповідно до п. 3 завданням державного службовця ОСОБА_1 визначено: здійснення повноважень керівника державної служби, керівництво реалізацією державної політики з питань управління персоналом в ГУДФС, здійснення добору кадрів, організація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації працівників ГУДФС. ОСОБА_1. поставлено 3 бала з 4 з обґрунтуванням: завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі, відсутня інформація про неповноту та/або несвоєчасність виконання завдань. Відповідно до плану підвищення кваліфікації співробітників згідно з інформацією Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Головним управлінням ДФС у Миколаївській області не виконані показники плану. Згідно з п. 4 завданням державного службовця ОСОБА_1 визначено: участь в забезпеченні єдиної інформаційної політики ДФС. ОСОБА_1 поставлено 3 бала з 4 з наступним обґрунтуванням: завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі, відсутня інформація про неповноту та/або несвоєчасність виконання завдань. Загальна кількість проведених заходів Головним управлінням ДФС у Миколаївський області за участі представників ЗМІ нижче за середній показник ГУ по Україні, та відповідно проведено менше прес-конференцій, брифінгів, інтерв`ю та коментарів. Відповідно до п. 5 завданням державного службовця ОСОБА_1 визначено: організація та координація роботи структурних підрозділів ГУДФС, організація їх взаємодії з державними органами і органами місцевого самоврядування. ОСОБА_1 поставлено 3 бала з 4 з наступним обґрунтуванням: завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі, відсутня інформація про неповноту та/або несвоєчасність виконання завдань. Відсутній порядок взаємодії структурних підрозділів ГУ з органами влади та місцевого самоврядування. В той же час ГУ є окремою юридичною особою та може проводити таку взаємодію, проте не її структурні підрозділи. Середній бал склав 2,4 ((1+2+3+3+3)/5) та позивачу виставлена негативна оцінка. Наказом ДФСУ від 18.12.2019 року № 2054-о затверджені висновки щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ДФС, які мають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році, зокрема, вказаним наказом затверджений висновок відносно позивача ОСОБА_1 з оцінкою «негативна». Наказом ДФСУ № 2090-о від 21.12.2019 року «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 » відповідно до ч. 6 ст. 44 та п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» припинена державна служба та звільнено з посади начальника ГУДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 у зв`язку з отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році. Підставами для видання наказу зазначені: п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу», висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності керівників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які займають посади державної служби категорій «Б», у 2019 році, затверджений наказом ДФС від 18.12.2019 № 2054-0 «Про затвердження висновків щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців органів ДФС, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» у 2019 році», доповідна записка Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом від 19.12.2019 року № 1435/99-99-04-05-03-18. Не погоджуючись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду з даним позовом. Вирішуючи справу та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказом ДФС України від 01.10.2019 року № 105дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», який підписаний в.о. голови Д. Гутенко, позивачу ОСОБА_1 оголошена догана за неналежне виконання посадових обов`язків, незадовільний стан організації роботи та відсутність ефективного контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів. Суд першої інстанції вказав, що рішенням суду від 24.02.2020 року у справі № 420/6268/19 визнаний протиправним та скасований наказ Державної фіскальної служби України від 01 жовтня 2019 року № 105-дс про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани (рішення суду не набрало законної сили). Згідно зі змістом рішення суду предметом дослідження були також результати позапланової тематичної перевірки стану організації роботи ГУДФС у Миколаївській області щодо незабезпечення начальником ГУДФС належної організації роботи та ефективного контролю, що призвело до недотримання вимог чинних нормативно-правових актів та наявності численних та суттєвих недоліків і порушень у діяльності структурних підрозділів ГУДФС у Миколаївській області, що стало підставою для дисциплінарного провадження. Суд у справі № 420/6268/19 дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось за відсутності беззаперечного факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Суд першої інстанції у даній справі дійшов висновку, що наявність рішення суду по справі № 420/6268/19, яке не набрало законної сили, та оцінювання позивача за результатами 2019 року, пов`язані обставинами щодо виконання своїх обов`язків позивачем, насамперед, з п. 1 завдань, за яке позивачу проставлений 1 бал з

4. При таких обставинах, на думку суду першої інстанції, оцінювання позивача виконуючим обов`язки ДФС України Д. Гутенко не відповідають вимогам п. 3 Порядку, яким встановлено, що оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця. Крім того, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, який вважає неможливим застосовування по правовідносин щодо оцінювання службової діяльності позивача за 2019 рік положення Закону України № 889-VІІІ зі змінами внесеними Законом № 117-IX, який набрав чинності 25.09.2019 року, оскільки Закон № 117-IX встановив фактично нові умови проходження державної служби щодо щорічного оцінювання, а також інші більш негативні наслідки результатів вказаного оцінювання. Окрім цього, суд першої інстанції зазначив, що Тимчасовий порядок, за яким проводилось оцінювання позивача, взагалі не був приведений у відповідність до вказаного Закону. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на викладене. Відповідно до ч.ч. 1-5, 11 ст. 44 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII) результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення). Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2017 року № 640 затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 року № 591) (далі - Типовий порядок № 640, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), згідно п.п. 2-5 якого метою оцінювання є визначення якості виконання державним службовцем поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо його преміювання, планування службової кар`єри, визначення потреби у професійному навчанні. Оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця. Учасниками оцінювання є: державний службовець; особа, яка визначає завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності (далі - ключові показники) та здійснює підготовку пропозицій щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «А»; безпосередній керівник державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; керівник самостійного структурного підрозділу (у разі наявності), в якому працює державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В»; суб`єкт призначення; служба управління персоналом. Державний службовець: бере участь у визначенні своїх завдань і ключових показників, а також у їх періодичному перегляді; ознайомлюється з визначеними завданнями і ключовими показниками; аналізує виконання визначених завдань і ключових показників; ознайомлюється з пропозиціями щодо оцінювання результатів службової діяльності або результатами виконання завдань і з висновком щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - висновок). Пунктами 9-16 Типового поряду № 640 визначено, що оцінювання проводиться поетапно: визначення завдань і ключових показників; визначення результатів виконання завдань; затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню). Завдання і ключові показники повинні відображати кінцевий результат, на досягнення якого спрямовано службову діяльність державних службовців, вимірюватися в кількісному та/або якісному вираженні. Визначення завдань і ключових показників для заступників керівників здійснюється після визначення завдань і ключових показників для їх керівників. Визначені державному службовцю завдання і ключові показники зберігаються в його особовій справі, а їх копії - у державного службовця та його безпосереднього керівника. Державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань. Строк виконання завдання має бути реальним для досягнення необхідного результату та визначатися з урахуванням дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань відповідно до пункту 13 цього Типового порядку. Завдання і ключові показники для державного службовця на наступний рік визначаються у грудні року, що передує звітному. Визначення результатів виконання завдань проводиться у жовтні - грудні за період з 1 січня поточного року або з дати визначення завдань і ключових показників до дати прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань. Для визначення результатів виконання завдань суб`єктом призначення приймається наказ (розпорядження), в якому зазначається: список державних службовців; строк визначення результатів виконання завдань; доручення, необхідні для організаційного забезпечення проведення цього етапу оцінювання (у разі потреби). Строк визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», встановлюється з урахуванням того, що результати виконання завдань безпосередніх керівників визначаються після результатів виконання завдань підпорядкованих їм державних службовців. Висновок затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення у грудні звітного року. Відповідно до п.п. 33, 35, 36 Типового поряду № 640 завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції. Особа, яка визначає завдання і ключові показники державному службовцю, проводить моніторинг їх виконання. Визначення результатів виконання завдань державним службовцем, на якого покладено виконання обов`язків за посадою державної служби категорії «А», «Б» або «В», здійснює керівник вищого рівня по відношенню до посади державної служби, яку він займає. Також, у відповідності до п.п. 1-4 р. ІV Методичних рекомендацій щодо визначення ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби 27.11.2017 року № 237 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), безпосередньому керівнику державного службовця рекомендується забезпечити систематичний моніторинг стану виконання завдань і досягнення ключових показників. З цією метою кожному керівнику структурного підрозділу та відповідно керівнику державної служби доцільно розробити систему моніторингу, яка б включала збір, аналіз і використання даних/інформації про стан досягнення ключових показників кожного державного службовця, який перебуває у підпорядкуванні. При цьому варто врахувати, що моніторинг забезпечує відслідковування прогресу у виконанні завдань (наскільки державний службовець просувається у досягненні ключових показників), на відміну від оцінювання, яке визначає наскільки результат вже досягнуто і завдання виконано відповідно до запланованого. Дані моніторингу можуть бути підставою для корегування, уточнення ключових показників та/або завдань державного службовця. Підставою для корегування, уточнення можуть бути зовнішні обставини, фактори (внесення змін до стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, положення про відповідний державний орган), які унеможливлюють не залежно від зусиль, можливості державного службовця досягти запланованого. Разом з тим низька виконавська дисципліна, невміння державного службовця не можуть бути підставами для корегування, уточнення завдань, ключових показників. Результати моніторингу не рекомендується розглядати як результати оцінювання і, таким чином, бути використаними для застосування дисциплінарних стягнень. Вони, в першу чергу, можуть розглядатись як засіб виявлення незадовільного стану, прогалин, відставання у часі для подальшого ухвалення рішень щодо виправлення поточного стану. Безпосередньому керівнику та у відповідних випадках керівнику державної служби рекомендується щоквартально проводити бесіду з державним службовцем, який перебуває у його підпорядкуванні, з метою з`ясування стану виконання завдань і досягнення ключових показників, причин відставання або незадовільного стану досягнення ключових показників. Згідно п.п. 37-40 Типового поряду № 640 для визначення результатів виконання завдань безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) проводить з державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», оціночну співбесіду. У разі тимчасової відсутності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», або його повторної неявки для проходження оціночної співбесіди у визначені безпосереднім керівником строки визначення результатів виконання завдань проводиться безпосереднім керівником та керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) без оціночної співбесіди в установлений строк. У разі тимчасової відсутності у зв`язку з відрядженням або відпусткою такого державного службовця за його заявою до безпосереднього керівника оціночна співбесіда та визначення результатів виконання завдань проводяться раніше. Перед проведенням оціночної співбесіди державний службовець, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», заповнює форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині відомостей щодо себе та займаної посади, опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання. У разі тимчасової відсутності державного службовця такі відомості зазначаються безпосереднім керівником. Оціночна співбесіда проводиться на основі усних пояснень державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», про виконання завдань і ключових показників та його письмового звіту, що подається у довільній формі (у разі його подання державним службовцем). Під час оціночної співбесіди також визначаються потреби у професійному навчанні та розглядаються пропозиції щодо завдань і ключових показників на наступний період. Після проведення оціночної співбесіди безпосереднім керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування, а також визначення потреб у професійному навчанні. Безпосередній керівник спільно з керівником самостійного структурного підрозділу (у разі наявності) виставляє державному службовцю негативну, позитивну або відмінну оцінку (крім випадків, коли жодне із завдань не підлягає оцінюванню) з її обґрунтуванням на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання (з урахуванням досягнення ключових показників) за критеріями визначення балів згідно з додатком

4. Безпосередній керівник передає службі управління персоналом оформлену в установленому порядку форму щодо результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за відповідний рік згідно з додатком 8 для зберігання в особовій справі такого державного службовця. У разі визначення результатів виконання завдань без оціночної співбесіди безпосередній керівник передає службі управління персоналом зазначену форму без відмітки про ознайомлення державного службовця. Державний службовець зобов`язаний ознайомитися з результатами виконання завдань протягом п`яти робочих днів після виходу на роботу. Згідно р. ІІІ Методичних рекомендацій щодо визначення результатів виконання завдань державними службовцями, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», та затвердження висновку, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 29.08.2018 року № 208-18 (у редакції наказу Національного агентства України з питань державної служби від 24.09.2019 року № 177-19) досягнуті результати рекомендується зазначати чітко, коротко та по суті, обґрунтовуючи кожен окремо визначений ключовий показник. Державному службовцю рекомендується самостійно визначитися щодо необхідності підготовки та подання безпосередньому керівнику письмового звіту або лише надання усних пояснень під час оціночної співбесіди. Державному службовцю, який має невиконані завдання та/або ключові показники, рекомендується підготувати письмовий звіт, в якому обґрунтувати причини невиконання завдань і/або ключових показників, причини порушення строків їх виконання, а також дати загальну оцінку якості виконання завдань та досягнення результатів. У такому звіті державному службовцю рекомендується зазначити інформацію про додаткові ініціативи (за наявності) у ході виконання завдань, наприклад, пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення. При наданні усних пояснень державному службовцю рекомендується зосередити увагу на питаннях, які не висвітлено у поданих ним формі щодо результатів виконання завдань та письмовому звіті (у разі його подання). Безпосередньому керівнику перед оціночною співбесідою рекомендується передивитися визначені державному службовцю завдання і ключові показники на звітний період та результати моніторингу виконання цих завдань протягом звітного періоду (за наявності) з метою виявлення завдань, що не могли бути виконані через обставини, які об`єктивно унеможливили їх виконання і на які державний службовець не міг впливати чи пропонувати інший спосіб виконання завдань. Якщо державним службовцем не подано письмового звіту, а заповнена форма щодо результатів виконання завдань в частині опису досягнутих результатів у розрізі кожного визначеного завдання та строку його фактичного виконання не підтверджує факт виконання завдання, безпосередньому керівнику рекомендується при підготовці до оціночної співбесіди підготувати перелік запитань для уточнення інформації щодо фактичного стану виконання завдань і ключових показників і підстав, що зумовили їх невиконання (згідно з додатком). Питання рекомендується задавати чітко та по суті визначених завдань та ключових показників з метою отримання повної інформації про отримані результати. Відповідно до п. 41 Типового поряду № 640 висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», в якому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка, за формою згідно з додатком 5 затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. У відповідності до Додатку 4 Типового поряду № 640 визначенні наступні критерії виставлення балів: - « 0» - завдання не виконано або під час його виконання порушено вимоги законодавства у сфері запобігання корупції; - « 1» - завдання виконано частково, результати не можуть бути використані через необхідність суттєвого доопрацювання, до виконання завдання державний службовець підійшов формально, чим нівелював практичну цінність отриманого результату, або завдання виконане з демонстрацією неспроможності одночасного забезпечення на належному рівні і своєчасного виконання посадових обов`язків, або під час виконання такого завдання порушено вимоги правил етичної поведінки, або процес досягнення результату чи сам результат мав негативний відгук з боку користувачів, споживачів, співвиконавців, керівництва тощо; - « 2» - завдання виконано, але з порушенням строку виконання та/або із залученням до виконання завдання інших осіб (під час виконання роботи державний службовець потребував надання зразків документів, допомоги у виробленні алгоритму роботи, аналізі нормативно-правових актів, суттєвому коригуванні проектів документів, проявляв низьку самостійність, недостатність знань нормативно-правових актів, вимог до підготовки службових документів, потребував нагадувань і високої міри контролю з боку керівника тощо); - « 3» - завдання виконано своєчасно, результат якого повною мірою можна використати в роботі. Робота проводилась ефективно з дотриманням правил етичної поведінки; - « 4» - завдання виконано своєчасно (завчасно), результат високої якості, його досягнуто з високим ступенем самостійності (за необхідності командної роботи), ініціативності, робота проводилась ефективно, з дотриманням правил етичної поведінки. Під час виконання завдання державним службовцем вносилися пропозиції щодо інших документів або їх удосконалення. Аналогічні вимоги щодо процедури оцінювання державних службовців, визначення результатів такого оцінювання містить Порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ДФС, її територіальних органів та спеціальних департаментів ДФС, який затверджений наказом ДФС України від 20.09.2019 року №

686. Оскаржуваним наказом в.о. голови ДФС України Д. Гутенко № 2054-о від 18.12.2019 року затверджено, зокрема, висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», за 2019 рік - начальника ГУДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 , згідно якого позивач отримав негативну оцінку за результатами оцінювання, а саме: середній бал 2,4, що стало підставою для прийняття наказу від 21.12.2019 року № 2090-о про припинення державної служби та звільнення позивача з посади. Таким чином, з огляду на критерії виставлення балів, затверджені в Додатку 4 до Типового поряду № 640, виставлені позивачу бали свідчать про невиконання або невчасне виконання завдань позивачем. Однак, «Обґрунтування» вказаної негативної оцінки, які викладені в.о. голови ДФС України Д. Гутенко, як додаток до результатів виконання завдань позивачем, не містять жодних конкретних зауважень, заперечень, чи спростувань щодо досягнутих позивачем результатів. Зазначене обґрунтування виставлених оцінок практично зводиться до цитування критеріїв виставлення балів, затверджених в Додатку 4 до Типового поряду №

640. Колегія суддів звертає увагу на те, що суб`єкт оцінювання також посилається на невиконання певних показників роботи ГУДФС у Миколаївській області, проте, взагалі не зазначає, в чому це проявилось, чим підтверджується, які саме показники не виконані, у якій кількості, причини невиконання. З матеріалів справи вбачається, що при виставленні позивачу негативної оцінки в.о. голови ДФС України Д. Гутенко взагалі не було розглянуто питання щодо фактичного стану виконання завдань і ключових показників та підстав, що зумовили їх невиконання. Так, при виставлені позивачу негативної оцінки, відповідач-1 під час оціночної співбесіди мав би уточнити інформацію щодо фактичного виконання завдань та ключових показників і підстав, що зумовили їх невиконання, визначити ті компетенції, які можуть підвищити ефективність виконання або потребують удосконалення, які викласти за формою згідно з додатком 7 Типового порядку №

640. Однак, жодних доказів на підтвердження того, що така форма складалась, суду не надано. Це дає суду підстави вважати, що оціночна співбесіда не проводилась. Фактично вбачається, що безпосередній керівник не був згодний із досягнутими позивачем результатами, який зазначено ним у формі щодо результатів виконання завдань, проте, останнім не визначено підстав такої незгоди, необґрунтовано підстав не прийняття до уваги наведених позивачем результатів виконання завдань. Також, відповідачем-1 не надано доказів щодо проведення моніторингу виконання позивачем завдань і ключових показників та відповідно доведення до відома позивача зауважень з приводу неналежного, неповного або несвоєчасного виконання завдань на 2019 рік. З наведеного вбачається, що виставлення результатів відбувалось формально, без будь-якого обґрунтування виставлених балів. Водночас, неконкретне, формальне обґрунтування негативної оцінки, дорівнює відсутності обґрунтування взагалі. Колегія суддів зазначає, що негативна оцінка результатів службової діяльності державного службовця є найбільш суворою, яке суттєво впливає на права особи, тому неможливо погодитись з тим, що таке рішення могло би бути невмотивованим. У керівника немає абсолютної свободи на ухвалення рішень про негативну оцінку діяльності державного службовця, без наявності на це об`єктивних підстав. Для висновку про негативну оцінку результатів діяльності державного службовця повинні бути об`єктивно встановлені факти, що свідчить про неналежне виконання ним своїх службових обов`язків, систематичне порушень дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок та ін. При цьому, колегія суддів наголошує, що зазначені негативні факти повинні бути задокументовані під час проведення оцінювання. Разом з цим, за відсутністю у матеріалах оцінювання державного службовця будь-яких фактів, які його негативно характеризують або свідчать про неналежне виконання своїх службових обов`язків, керівник позбавлений можливості виставляти негативну оцінку його діяльності. В іншому випадку, виходило б, що керівник наділений необмеженими повноваженнями щодо безпідставного звільнення державного службовця, що суперечить ст. 43 Конституції України, якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Враховуючи викладене, за відсутності будь-яких фактичних підстав для ухвалення негативної оцінки, належного обґрунтування такого важливого для особи рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність наказу відповідача-1 про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності відносно позивача та прийнятого на його підставі наказу про припинення державної служби і звільнення позивача. Крім того, доходячи вказаного висновку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що наказом ДФС України від 01.10.2019 року № 105-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», який підписаний в.о. голови Д. Гутенко , позивачу оголошена догана за неналежне виконання посадових обов`язків, незадовільний стан організації роботи та відсутність ефективного контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів. Згідно з даними автоматизованої системи суду позивач оскаржив вказаний наказ до суду (справа № 420/6268/19). Рішенням суду від 24.02.2020 року визнаний протиправним та скасований наказ Державної фіскальної служби України від 01 жовтня 2019 року № 105-дс про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Рішення суду не набрало законної сили. Згідно зі змістом рішення суду предметом дослідження були також результати позапланової тематичної перевірки стану організації роботи ГУДФС у Миколаївській області щодо незабезпечення начальником ГУДФС належної організації роботи та ефективного контролю, що призвело до недотримання вимог чинних нормативно-правових актів та наявності численних та суттєвих недоліків і порушень у діяльності структурних підрозділів ГУДФС у Миколаївській області, що стало підставою для дисциплінарного провадження. Суд у вказаній справі дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулось за відсутності беззаперечного факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Тобто, наявність рішення суду по справі № 420/6268/19 та оцінювання позивача за результатами 2019 року пов`язані обставинами щодо виконання своїх обов`язків позивачем, насамперед, з п. 1 завдань, за яке позивачу проставлений 1 бал з

4. При таких обставинах оцінювання позивача в.о. голови ДФС України Д. Гутенко та виставлення позивачу негативної оцінки за наявності спору у суді і наведених висновків суду не відповідають вимогам п. 3 Типового поряду № 640, яким встановлено, що оцінювання проводиться з дотриманням принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця, та ще раз підтверджує наведений висновок суду щодо формальності виставлення позивачу балів, без належного обґрунтування та врахування всіх обставин службової діяльності позивача, що свідчить про протиправність оскаржуваних наказу відповідача-1 про затвердження висновку щодо результатів оцінювання службової діяльності відносно позивача та прийнятого на його підставі наказу про припинення державної служби і звільнення позивача. Крім того, вирішуючи справу та визнаючи протиправним і скасовуючи наказ про припинення державної служби, і звільнення позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосовування до правовідносин щодо оцінювання службової діяльності позивача за 2019 рік положення Закону України № 889-VІІІ зі змінами внесеними Законом № 117-IX, який набрав чинності 25.09.2019 року, оскільки вказаний Закон встановив фактично нові умови проходження державної служби щодо щорічного оцінювання, а також інші більш негативні наслідки результатів вказаного оцінювання. Так, в редакції Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яка діяла до 25.09.2019 року, частинами 1 та 2 статті 44 було встановлено, що результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Оцінювання результатів службової діяльності проводиться на підставі показників результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції. Законом № 117-IX у ч. 1 ст. 44 виключені слова «виявлення потреби у професійному навчанні»; ч. 2 доповнено словами «виконання індивідуальної програми професійного розвитку, а також показників, визначених у контракті про проходження державної служби (у разі укладення)». Частини 3-5 ст. 44 Закону України діють в первинній редакції та визначають, що оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», здійснюється безпосереднім керівником державного службовця та керівником самостійного структурного підрозділу. Оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», здійснюється суб`єктом призначення. Державного службовця ознайомлюють з результатами оцінювання його службової діяльності під підпис протягом трьох календарних днів після проведення оцінювання. Висновок щодо результатів оцінювання службової діяльності затверджується наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. За результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням. Частинами 6, 10 статті 44 Закону України № 889-VІІІ в редакції до 25.09.2019 року було встановлено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності. У разі отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону Законом № 117-IX у ч. 6 ст. 44 слова «не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності» замінені словами «за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення)», а частина 10 ст. 44 виключена. Таким чином, Закон № 117-IX, який набрав чинності 25.09.2019 року, встановив фактично нові умови проходження щорічного оцінювання, а також у разі отримання негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності встановив для державного службовця інші наслідки, які є такими, що суттєво змінюють умови проходження служби та встановив нову підставу для звільнення державного службовця. При цьому, Закон № 117-IX не містить будь-яких положень щодо наявності законних та обґрунтованих підстав для звільнення державних службовців за негативну оцінку службової діяльності за період з 01.01.2019 року, яке починається з жовтня 2019 року. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач, який 27.12.2018 року підписав завдання на 2019 рік, був обізнаний про наслідки проходження вказаного оцінювання встановленими Законом України № 889-VІІІ (в первинній редакції). Також, Тимчасовий порядок № 640, за яким проводилось оцінювання позивача, взагалі не був приведений у відповідність до вказаного Закону № 117-IX. Більш того, колегія суддів наголошує, що оцінювання позивача проводилось згідно Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців ДФС, її територіальних органів та спеціальних департаментів ДФС, затвердженого наказом ДФС України від 20.09.2019 року №

686. При цьому, згідно п. 3.1 вказаного Порядку у разі отримання державним службовцем органу ДФС негативної оцінки проводиться повторне оцінювання відповідно до цього Порядку. Проте, в оскаржуваному випадку відносно позивача не проводилось повторне оцінювання та після затвердження висновку з негативною оцінкою службової діяльності позивача одразу прийнято наказ про припинення державної служби та звільнення з займаної посади. Разом з цим, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія. У п.п. 169, 170 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 року (остаточне 27.05.2013 року) по справі «Олександр Волков проти України» визначено, що вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II). Отже, ця фраза передбачає, inter alia, що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення від 24 квітня 2008 року у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39). Крім того, законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46, ЕСНR 2001-IX). На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу ДФСУ від 18.12.2019 року № 2054-0 «Про затвердження висновків щодо оцінювання службової діяльності державних службовців органів ДФС, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В», в частині затвердження результатів оцінювання службової діяльності начальника ГУДФС у Миколаївській області ОСОБА_1 , визнання незаконним та скасування наказу ДФСУ № 2090-0 від 21.12.2019 року про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 . Також, враховуючи висновки суду про протиправність наказу про припинення державної служби та звільнення позивача з посади, на підставі ст. 235 КЗпП України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній ним посаді до звільнення із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Доводи апеляційної скарги відповідача-1 встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів звертає увагу на те, що в поданій апеляційній скарзі відповідач-1 лише констатує правомірність прийнятих ним рішень, не спростовуючи, при цьому, висновків суду першої інстанції, не зазначаючи, в чому полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Так, в поданій апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року, виклавши абзац третій його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління ДПС у Миколаївській області з 22.12.2019 року», в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи наявність підстав для його поновлення після звільнення з посади начальника ГУДФС у Миколаївській області саме на посаді начальника ГУДПС у Миколаївській області апелянт посилається на те, що поновлення на роботі полягає в тому, що працівнику надається та ж робота, яку він виконував до звільнення його з роботи. Апелянт зазначає, що ГУДФС у Миколаївській області реорганізовано та останнім передано повноваження територіальним органам державної податкової служби, а саме ГУДПС у Миколаївській області, яке є правонаступником усіх прав та обов`язків реорганізованого ГУДФС у Миколаївській області. Проте, колегія суддів не погоджується із вказаними доводами апелянта з огляду на викладене. Оскаржуваним у даній справі наказом позивача 21.12.2019 року звільнено із займаної посади - начальника ГУДФС у Миколаївській області у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», на який посилається апелянт, при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Відповідно до п.п. 1, 2 постанови від 18.12.2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Кабінетом Міністрів України постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу, а також установлено, зокрема, що: Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок); Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності. Згідно п.п. 1, 2 постанови від 19.06.2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Кабінетом Міністрів України постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

2. Також, п. 4 вказаної постанови визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності. Згідно Додатку 2 до наведеної постанови Головне управління ДФС у Миколаївській області є територіальним органом ДФС, який реорганізується. В свою чергу, Головне управління ДПС у Миколаївській області є територіальним органом ДПС, до якого приєднується територіальний орган ДФС. Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.08.2019 року проведено державну реєстрацію Головного управління ДПС у Миколаївській області, як юридичної особи. Також, на підставі наказу ДФС України від 31.07.2019 року № 7-рг, наказом ГУДФС у Миколаївській області від 06.08.2019 року № 1-рг розпочато реорганізацію ГУДФС у Миколаївській області, затверджено персональний склад комісії з реорганізації, план заходів, пов`язаних з реорганізацією. Водночас, згідно ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 року № 755-IV у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Проте, як станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і на час апеляційного розгляду справи, не здійснено державної реєстрації припинення юридичної особи - ГУДФС у Миколаївській області, що припиняються у результаті приєднання, реорганізацію не завершено. Більш того, з витребуваних судом апеляційної інстанції додаткових доказів, колегією суддів встановлено, що станом на теперішній час в ГУДФС у Миколаївській області наявна посада начальника, з якої і було звільнено позивача оскаржуваним у даній справі наказом № 2090-0 від 21.12.2019 року у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». При цьому, вказана посада вакантна. На підставі наведеного, враховуючи, що оскаржуваним у даній справі наказом позивача звільнено саме з посади начальника ГУДФС у Миколаївській області, ця юридична особа не припинена, реорганізація не завершена та в ГУДФС у Миколаївській області наявна посада, яку обіймав позивач до звільнення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді - начальника ГУДФС у Миколаївській області, що не суперечить постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів». Також, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваним у даній справі наказом позивача не було звільнено у зв`язку з реорганізацією ГУДФС у Миколаївській області, а звільнення позивача відбулось у зв`язку з отриманням ним негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності у 2019 році у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» зі сплином близько шести місяців від початку реорганізації ГУДФС у Миколаївській області, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та відповідно поновлення позивача на посаді начальника ГУДПС у Миколаївській області. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін. Також, з відповідача-1 підлягає стягненню несплачена ним сума судового збору за подання апеляційної скарги, сплата якої відстрочена за ухвалою суду апеляційної інстанції. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року - залишити без змін. Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 17.08.2020 р. Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька