Постанова 4821 № 705/4218/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1046/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/4218/18 Категорія: 305010900 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2020 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідач Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», ОСОБА_3 ; третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 ; особа, яка подала апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»; розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , про стягнення страхового відшкодування, інфляційних втрат, пені, трьох відсотків річних та моральної шкоди в с т а н о в и в: У вересні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 28 листопада 2017 року в м. Умань Черкаської області по вул. Небесної Сотні, 28, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 (на час ДТП мав р.н. НОМЕР_3 ), під керуванням водія ОСОБА_2 . На момент ДТП право власності на автомобіль «Citroen Jampy» за р.н. НОМЕР_2 належало третій особі ОСОБА_4 , який довірив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право володіти, керувати та розпоряджатись вказаним автомобілем, згідно довіреності серії НМХ № 189134 від 16 листопада 2017 року. Після ДТП, 14 червня 2018 року, автомобіль «Citroen Jampy» був зареєстрований за ОСОБА_1 згідно Свідоцтва про реєстрацію т/з серія НОМЕР_4 і, відповідно, даний транспортний засіб отримав новий реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобіль «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, чим було спричинено позивачам матеріальної шкоди. Згідно звіту №01/08-2018 від 23 серпня 2018 року, загальна вартість ремонту автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_2 складає 13080,00 грн. Вказана подія була оформлена шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), без участі підрозділів Національної поліції, так як учасники події (Керезвас О.О. та Лаврентьєв Ю.Л.) дійшли згоди щодо обставин, причин та умов вчинення даної ДТП, а також вини водія ОСОБА_3 у спричиненні шкоди та направлено повідомлення до ТДВ «СТДВ «Глобус», оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на час вчинення ДТП, була застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус». Однак, ТДВ «СТДВ «Глобус» відмовило потерпілому ОСОБА_2 у здійсненні страхового відшкодування посилаючись на те, що у складеному повідомленні про ДТП (Європротоколі) міститься недостовірна інформація, не заповнені окремі пункти, схема не відповідає вимогам Інструкції щодо заповнення повідомлення про ДТП, що унеможливлює встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяння шкоди і є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Позивачі вказували, що відмова страхової компанії у виплаті їм страхового відшкодування є незаконною, оскільки незаповнені окремі пункти повідомлення про ДТП (європротоколу) не є підставою для відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування відповідно до статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому відповідачі повинні сплатити позивачам страхове відшкодування. Зважаючи на те, що страхове товариство не виконало грошове зобов`язання по виплаті позивачам страхового відшкодування, останні набули право на стягнення з відповідачів на свою користь відповідної суми пені та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України. З урахуванням збільшених позовних вимог, позивачі просили суд: стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 13206 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, а всього на загальну суму 18206, 25 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 13206 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, а всього на загальну суму 18206,25 грн. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 3560,40 грн, пеню в сумі 3485,87 грн, 3 % річних в сумі 298 грн, інфляційні втрати в сумі 901,59 грн, моральну шкоду в сумі 500 грн, судовий збір в сумі 352,40 грн, витрати за виготовлення звіту в сумі 200 грн та витрати за проведення судової експертизи в сумі 1200 грн, а всього на загальну суму 10498,26 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 3560,40 грн, моральну шкоду в сумі 500 грн, судовий збір в сумі 352,40 грн, витрати за виготовлення звіту в сумі 200 грн та витрати за проведення судової експертизи в сумі 1200 грн, а всього на загальну суму 5812,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТДВ «СТДВ «Глобус», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди відмовлено в повному обсязі. Рішення суду мотивоване тим, що учасниками ДТП є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , тому суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідачів суд виходив з того, що таких підстав для відмови ОСОБА_2 , які передбачені Законом, страховиком не встановлено, також таких підстав не встановлено і судом під час судового розгляду даної справи. Крім того, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має пріоритетне значення в порівнянні з вимогами Інструкції щодо заповнення повідомлення про ДТП, тому відмова у виплаті страхового відшкодування є неправомірною, а зазначені недоліки, під час складання повідомлення про ДТП її учасниками, не являються самостійною та достатньою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Тому, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з ТДВ «СТДВ «Глобус» та з відповідача ОСОБА_3 на його користь матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП пошкодженням автомобіля в сумі 7120,79 грн підлягають до задоволення, за виключенням солідарного стягнення, шляхом стягнення по 1/2 частині з кожного відповідача, тобто по 3560,40 грн. Також, суд прийшовши до висновку про необхідність стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, виходив з того, що вказані вимоги в розмірі 1/2 їх частини можуть бути задоволені, за період з 15 лютого 2018 року по 09 липня 2019 року, шляхом стягнення їх із ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_2 , оскільки правовідносини, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є грошовими зобов`язаннями, що виникають з договірних зобов`язань, а є відповідальністю з відшкодування шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Щодо моральної шкоди, то суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість її стягнення із відповідачів у розмірі 1000 грн, оскільки у позивача відсутня вина у вчиненні ДТП та, у зв`язку з нею виникла необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя, що пов`язано з необхідністю ремонту автомобіля, часу який необхідно затратити на усунення шкоди і відновлення майна до попереднього стану та у зв`язку із відмовою страховика виплатити страхове відшкодування, та вимушеним зверненням з позовом до суду. Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 лютого 2020 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року було переглянуте за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та залишене без змін в частині відмови в задоволенні його позовних вимог до ТДВ «СТДВ «Глобус» та ОСОБА_3 . В інших частинах рішення суду не переглядалось. Під час перегляду рішення суду в суді апеляційної інстанції ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 січня 2019 року до участі у справі залучено ПАТ СК «Українська страхова група» як правонаступника ТДВ «СТДВ «Глобус». 28 квітня 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» подало апеляційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року та просить скасувати його повністю і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі вказує, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду було складено 28 листопада 2017 року водіями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 із порушенням Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а саме у ньому міститься недостовірна інформація, незаповнені окремі пункти, а також схема ДТП не відповідає вимогам, встановленим Інструкцією. Вважає, що потерпілою особою до ПАТ «СК «УСГ» не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження причин та обставин настання ДТП. Стверджує, що порушення вимог складання європротоколу є порушенням Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відповідно до п. 37.1.3 ст. 37 Закону є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Зазначає, що оскільки немає жодного обов`язку із виплати страхового відшкодування позивачам, то і будь-які штрафні санкції (пеня, 3 % річних, інфляційні втрати) не можуть бути стягнуті з ПАТ «СК «УСГ». Вказує, що стаття 625 ЦК України не застосовується до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, яким у даному випадку є Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно вказаного Закону якби у ПАТ «СК «УСГ» був обов`язок виплачувати страхове відшкодування, могла бути задоволена тільки вимога щодо стягнення пені відповідно до ст. 36.5 Закону. Крім того вказує, що відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати, за шкоду заподіяну здоров`ю. У зв`язку з тим, що витрати на лікування позивача не підтверджені документально відповідним медичним закладом, моральна шкода, завдана позивача не підлягає стягненню з ПАТ «СК «УСГ». Відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України (який був чинним з 02 квітня 2020 року по 16 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами та доповненнями, та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року. Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України (який набрав чинності з 17 липня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Закон України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року набрав чинності 17 квітня 2020 року, тому процесуальні строки, які були продовжені Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються 06 серпня 2020 року. У визначений законом строк учасники справи не звернулись до суду із заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки ПАТ «СК «УСГ» оскаржує рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області в частині задоволених позовних вимог до ПАТ «СК УСГ», колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 3560,40 грн, пені в сумі 3485,87 грн, 3 % річних в сумі 298 грн, інфляційних втрат в сумі 901,59 грн, моральної шкоду в сумі 500 грн, судового збору в сумі 352,40 грн, витрат за виготовлення звіту в сумі 200 грн та витрат за проведення судової експертизи в сумі 1200 грн, а всього на загальну суму 10498,26 грн. В інших частинах рішення суду першої інстанції не переглядається. Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2017 року в м. Умань Черкаської області, по вул. Небесної Сотні, 28, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , право власності на який належить ОСОБА_5 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , право власності на який, на час ДТП, належало третій особі: ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 56). Відповідно до повідомленням про ДТП від 28 листопада 2017 року, складеного учасниками ДТП водіями: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , та поданого до ТДВ «СТДВ «Глобус», сторонами визначено винуватця ДТП ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус», що підтверджується полісом № АК/3095404 (т. 1 а.с. 56-57). 28 листопада 2017 року ОСОБА_3 було подано голові правління ТДВ «СТДВ «Глобус» Маруженко Д.С. повідомлення про настання ДТП та виплату страхового відшкодування від страхувальника з додатками: обставинами настання ДТП 28 листопада 2017 року та копії посвідчення водія із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 58-60). ОСОБА_2 28 листопада 2017 року також було подано до ТДВ «СТДВ «Глобус» повідомлення про ДТП, пояснення про обставини ДТП. До повідомлення ОСОБА_2 було додано наступні документи: поліс цивільно-правової відповідальності в ПрАТ «СК «Провідна» № АМ/1065728, паспорт громадянина України, довіреність на право керування та розпорядження автомобілем «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 від 16.11.2017 року, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 61-67). Автомобіль «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , на час ДТП, був зареєстрований за ОСОБА_4 третьою особою у справі, згідно свідоцтва про реєстрацію т/з серія НОМЕР_5 , який довірив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право володіти, розпоряджатись та керувати автомобілем «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , згідно довіреності серія НМХ №189134 від 16.11.2017 року (а.с. 14). Встановивши, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що він правомірно володів цим майном, а тому має право на відшкодування завданої шкоди. Вказана ДТП була оформлена шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у відповідності до п.33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», від 1 липня 2004 року №1961-IV, без участі підрозділів національної поліції, так як учасники події, водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дійшли згоди щодо обставин, причин та умов вчинення даної ДТП, а також вини водія ОСОБА_3 в спричиненні шкоди, відсутності травмованих осіб, відсутності ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, та направлено дане повідомлення до ТДВ «СТДВ «Глобус», оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz SPRINTER 318», р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на час вчинення ДТП була застрахована в ТДВ «СТДВ «Глобус». За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). У Законі України "Про страхування" встановлено види обов`язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 33.2. статті 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Статтею 34 Закону визначено дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Матеріали справи не містять доказів, що страховиком після отримання 28 листопада 2017 року відповідного повідомлення про настання ДТП були вчинені дії, визначені статтею 34 Закону. При цьому 15 лютого 2018 року ТВД «СТДВ «Глобус» повідомило ОСОБА_2 про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування на основі складеного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у зв`язку з тим, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду було складено з порушенням Інструкції щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а саме: -у п.5 не зазначено відомостей про свідків ДТП і не зроблено запису: «не виявлені» або «відсутні»; -у п.6 з боку транспортного засобу А не зазначено адреси страхувальника; -у п.8 щодо обох транспортних засобів не зазначено терміни дії страхових полісів; -у п.8 щодо транспортного засобу А, в частині питання «Чи покриває поліс шкоду транспортному засобу ?» позначено знаком «Х» поле «ТАК», що означає наявність договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО), а це не відповідає дійсності; у цьому ж пункті щодо транспортного засобу В, у цій же частині відсутня будь-яка позначка; -у п.9 з боку транспортного засобу В не вказано серію та номер посвідчення водія; -у п.12 із боку транспортного засобу В відсутня будь-яка позначка на позначення обставин події, крім того з боку обох транспортних засобів не вказано загальну кількість обраних позицій; -у п.13 не позначено стрілками напрямки руху транспортних засобів, також не вказано розмітки, назви вулиць або доріг. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування із наведених ним підстав. Так, вичерпний перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування визначений статтями 32 та 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". В апеляційній скарзі скаржник вказує, що страховиком було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 37.1.3 статті 37 Закону, згідно якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Колегія суддів вважає безпідставними такі твердження скаржника, оскільки потерпілим було вчинено всі необхідні дії для виплати страхового відшкодування, відповідно до положень Закону надано страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також інші документи, визначені статтею 35 Закону. Страховик, у свою чергу, не вчинив жодних дій визначених статтею 34 Закону для перевірки наданих учасниками ДТП доказів настання страхового випадку. Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції щодо обов`язку страховика Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» сплатити позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП, яка сталась 28 листопада 2017 року, є правильними. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було проведено судову автотоварознавчу експертизу, згідно з висновком якої вартість матеріального збитку, завданого (з технічної точки зору) власнику автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП в цінах станом на 28 листопада 2017 року становить 14241,58 грн (т. 1 а.с. 98-106). Суд першої інстанції вірно визначив, що висновок експертизи є належним доказом для встановлення розміру завданої майнової шкоди внаслідок ДТП, яка відбулась 28 листопада 2017 року, та стягнув із відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 3560,40 грн відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_2 (14241,58/4). Пунктом 36.5. статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Колегія суддів погоджується із твердженням місцевого суду, що зі страховика слід стягнути на користь позивача ОСОБА_2 пеню у розмірі, визначеному п. 36.5 ст. 36 Закону, у зв`язку із невиплатою страхового відшкодування із вини страховика - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус». Розмір пені, стягнутий судом першої інстанції, не підлягає зміні, оскільки він розрахований відповідно до чинного законодавства. Колегія суддів відхиляє твердження в апеляційній скарзі про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення частини 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов`язується у разі настання випадку виплати страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов`язанням. Позивач (потерпілий), хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачами, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16, підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц. З наведеного слідує, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто із відповідача на користь позивача ОСОБА_2 інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виплати страховиком страхового відшкодування за період з 15 лютого 2018 року по 09 липня 2019 року. Однак колегія суддів приходить до висновку, що сума інфляційних втрат, визначена позивачем, розрахована невірно, тому підлягає до зменшення. Так, сума інфляційних втрат за період з 15 лютого 2018 року по 09 липня 2019 року, розрахована на суму страхового відшкодування 14 241,58 грн. складає 1722,96 грн. Отже, з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 слід стягнути 861,48 грн інфляційних втрат (1722,96 грн/2). Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення зі страховика на користь ОСОБА_2 моральної шкоди. Так, відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана юридичній або фізичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. У пункті 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов`язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов`язальними. У випадку порушення зобов`язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (ст.611 ЦК України). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст.ст. 9, 22 Закону № 1961-ІV). Відповідно до статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Оскільки внаслідок ДТП, що сталась 28 листопада 2017 року, завдано лише шкоду майну, відповідно до статті 26-1 Закону відсутні підстави для стягнення зі страховика на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, тому в задоволенні цих вимог слід відмовити. Також колегія суддів вважає, що судом безпідставно стягнуто зі страховика витрати за виготовлення звіту № 01/08-2018 від 23 серпня 2018 року за проведення оцінки автомобіля «Citroen Jampy» р.н. НОМЕР_3 , оскільки вказані витрати не є судовими витратами відповідно до положень Глави 8 ЦПК України. Крім того, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. З наведеного вбачається, що Законом не передбачено обов`язок страховика відшкодовувати витрати потерпілого за проведення оцінки автомобіля, тому в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат за виготовлення звіту в сумі 200 грн також слід відмовити. Разом з тим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 1200 грн, оскільки експертиза проводилась за ухвалою суду, тому відповідно до статей 133, 139 ЦПК України такі витрати є судовими витрати та в порядку статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Розмір судового збору, стягнутий рішенням суду першої інстанції, відповідає вимогам статті 141 ЦПК України, тому не підлягає зміні судом апеляційної інстанції. З огляду на викладене, судом першої інстанції прийнято рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушення норм матеріального права. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги; скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 500 грн та витрат за виготовлення звіту в сумі 200 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог; зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат, змінивши суму інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з 901,59 грн до 861,48 грн; залишення без змін рішення суду в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 3560,40 грн, пені в сумі 3485,87 грн, 3 % річних в сумі 298 грн, судового збору в сумі 352,40 грн та витрат за проведення судової експертизи в сумі 1200 грн. Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги на 7 %, з ОСОБА_2 на користь ПАТ «СК «УСГ» слід стягнути сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 37 грн (528,60 грн * 7 % / 100 %). Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити частково. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 жовтня 2019 року скасувати в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 500 грн та витрат за виготовлення звіту в сумі 200 грн. Прийняти в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на його користь моральної шкоди та витрат за виготовлення звіту в сумі відмовити. Змінити рішення суду в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат, зменшивши суму інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з 901 грн 59 коп. до 861 грн 48 коп. Залишити без змін рішення суду в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 3560 грн 40 коп, пені в сумі 3485 грн 87 коп., 3 % річних в сумі 298 грн, судового збору в сумі 352 грн 40 коп. та витрат за проведення судової експертизи в сумі 1200 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 37 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови на умовах та в порядку, визначених статтею 389 та пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України. Судді