Постанова 4803 № 200/2653/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6903/22 Справа № 200/2653/19 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 грудня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка, ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка (далі ПрАТ СК Уніка), ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та матеріального збитку. Позовна заява мотивована тим, що 06 липня 2017 року у місті Дніпрі по вулиці Донецьке Шосе, 97 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Hyundai Matrix», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 06 липня 2017 року та притягнуто до відповідальності за статтею 124 КупАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ СК Уніка згідно полісу № АК/5342821. За заявою ОСОБА_3 про здійснення страхового відшкодування, ПрАТ СК Уніка було виплачено останньому 90 736,40 грн. 07 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким останній набув право вимоги до ПрАТ СК Уніка за зобов`язаннями виниклими за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5342821. Ураховуючи, що розмір страхового відшкодування ПрАТ СК Уніка не було погоджено з ОСОБА_3 , що є порушенням пункту 2 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та враховуючи, що ринкова вартість пошкодженого автомобіля в аварійному стані, за експертизою замовленою ОСОБА_3 , становить 53 816,82 грн., а не 153 422,07 грн., як встановлено дослідженням замовленим страховиком, позивач просив суд стягнути на його користь: з ПрАТ СК Уніка недоплачене страхове відшкодування в розмірі 13 893,15 грн., що складається із: недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 8 263,60 грн.; пені в розмірі 2 857,61 грн.; 3 % річних від простроченої суми в розмірі 264,00 грн.; інфляційних втрат в розмірі 807,94 грн.; витрат на оплату послуг експерта автотоварознавця в розмірі 1 700,00 грн.; з ОСОБА_2 франшизу в розмірі 1 000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 605,25 грн.; вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 1 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог до ПрАТ СК Уніка скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги до ПрАТ СК Уніка задовольнити в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем ПрАТ СК Уніка допущено порушення в частині розрахунку розміру страхового відшкодування, передбаченого Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що призвело до невірного визначення вартості транспортного засобу після ДТП, тобто однієї зі складових необхідних для визначення розміру відшкодування. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони по справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа. Крім того, позивач ОСОБА_1 додатково був повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за допомогою телефонного зв`язку, що підтверджується журналом реєстрації вихідних телефонограм. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ураховуючи, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року в іншій частині щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми франшизи в розмірі 1 000,00 грн. сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 вересня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у ДТП, яка мала місце 06 липня 2017 року за участю автомобіля марки «Volkswagen Golf», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Hyundai Matrix», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 07 липня 2017 року представником ОСОБА_3 ОСОБА_1 до ПрАТ СК Уніка було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. 07 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги згідно з яким останній набув право вимоги до ПрАТ СК Уніка за зобов`язаннями виниклими за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5342821. Відповідно до висновку експертного дослідження по встановленню вартості матеріального збиту № 4907/17/17 від 31 липня 2017 року, виконаного експертом Дроздовим Ю.В., ринкова вартість автомобіля, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 153 422,07 грн. (ринкова вартість згідно з термінами зазначеними у висновку це вартість за яку можливе відчуження транспортного засобу/його складових частин); вартість відновлювального ремонту 200 385,61 грн. Згідно з листом за вих. № 19 від 03 жовтня 2017 року ПрАТ СК Уніка попередньо інформує ОСОБА_1 , що сума страхового відшкодування становить 90 736,40 грн. та з метою погодження суми страхового відшкодування просить прибути в офіс компанії ППрАТ СК Уніка за вказаною адресою. Відповідно до листа ПрАТ СК Уніка від 06 жовтня 2017 року, страховиком було прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 90 736,40 грн. Згідно з висновком експертного дослідження № 09/10/17 від 11 жовтня 2017 року, виконаного експертом Дроздовим Ю.В., ринкова вартість автомобіля, державний номерний знак НОМЕР_2 , в аварійному стані становить 53 816,82 грн. 13 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було направлено до ПрАТ СК Уніка заяву про доплату страхового відшкодування. 14 листопада 2017 року ПрАТ СК Уніка було надано відповідь на заяву про доплату страхового відшкодування, згідно з якою вартість транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_2 , у пошкодженому стані згідно зі звітом № 00229910 про оцінку транспортного засобу від 08 серпня 2017 року, становить 60 000,00 грн. Вартість транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП 151 736,40 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 8 263,60 грн., суд першої інстанції виходив з того, що рішення ПрАТ СК Уніка про виплату страхового відшкодування є чинним, позивачем воно не оскаржувалося, погодився з таким розміром, а тому підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні. Оскільки вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних витрат є похідними від вимоги про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, суд прийшов до висновку, що вони також не підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Статтею 1 Закону України Про страхування передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі Закон) регулює відносини у сфері страхування відповідальності власників транспортних засобів. Статтею 3 Закону передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку із відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону). Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Встановивши наведені вище обставини, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованих висновків, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ СК Уніка про стягнення недоплаченого страхового відшкодування є недоведеними та необґрунтованими. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем ПрАТ СК Уніка допущено порушення в частині розрахунку розміру страхового відшкодування, передбаченого Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки методика оцінки та вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, що визначена відповідною оцінкою, належить до сфери спеціальних знань, тому оспорювати таку оцінку з мотивів неправильності розрахунку, позивач не може, оскільки не є експертом чи спеціалістом. Колегія суддів зауважує, що у випадку незгоди потерпілого із розміром страхового відшкодування, останній не позбавлений права оскаржити відповідне рішення страховика (МТСБУ) про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) позивачем у судовому порядку, яке останнім, окрім іншого не оскаржувалося. Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення ПрАТ СК Уніка вимог Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо порядку та строків виплати страхового відшкодування. Тоді як саме на позивача покладений обов`язок доведення порушення його прав, свобод чи інтересів з боку відповідача. Доказів того, що оцінка, яка була проведена ПрАТ СК Уніка, не відповідає дійсності або складена з порушеннями, позивачем надано не було. В матеріалах справи відсутні експертні дослідження та висновки товарознавчих експертиз, проведених на замовлення позивача у справі ОСОБА_1 . А надана в обґрунтування позовних вимог копія висновку експертного дослідження складеного 31 липня 2017 року експертом Дроздовим Ю.В. за заявою ОСОБА_3 , в порушення вимог ст.102 ЦПК України, якою визначено вимоги до висновку експерта, не містить обовязкового зазначення, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Колегія суддів звертає увагу, що якщо позивач не згоден із визначеним страховиком розміром страхового відшкодування, то він мав право на заявлення клопотання про призначення судом відповідної експертизи для встановлення розміру спричиненої матеріальної шкоди. Проте, позивач ОСОБА_1 не скористався своїм право під час розгляду справи в суді першої інстанції, і клопотання про призначення судом відповідної судової експертизи заявлено не було. Також, в апеляційній скарзі позивач не ставив питання про призначення відповідної судової експертизи, судом апеляційної інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від позивача не надійшло. Колегія суддів враховує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у визначених процесуальним законодавством випадках. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Пунктами 2, 3 частиною першою статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Отже, аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до необхідності переоцінки доказів. Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2022 року, в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 21 грудня 2022 року. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко