Постанова 4824 № 759/14976/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Бабич Н.Д. Єдиний унікальний номер справи № 759/14976/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2967/2020 ПОСТАНОВА Іменем України 30 січня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Верланова С.М., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, встановив: У серпні 2019 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - ПрАТ СК «Брокбізнес») звернулося до суду з із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 21 жовтня 2018 року по вул. Вернадського, 61 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобілів: «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_3 , «КІА», державний номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Водій транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Брокбізнес» згідно з полісом АМ/6111835 від 02 липня 2018 року. Транспортний засіб «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , було застраховано у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» (далі - ПрАТ СК «Уніка») за договором добровільного страхування наземного транспорту № 007085/4630/0000003 від 31 серпня 2018 року. Відповідно до звіту про оцінку майна № 09-04/11 від 14 листопада 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 76 199,85 грн. 26.11.2018 р. на виконання вимог зазначеного договору ПрАТ СК «Уніка» було виплачено власнику транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 страхове відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 71 042,00 грн. ПрАТ СК «Уніка» 13 грудня 2018 року звернулось до ПрАТ СК «Брокбізнес» з заявою про виплату страхового відшкодування. 25 березня 2019 року ПрАТ СК «Брокбізнес» на виконання договору обов`язкового страхування, було виплачено на користь ПрАТ СК «Уніка», страхове відшкодування у сумі 71 042,00 грн. На підставі викладеного, посилаючись на п.38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просив стягнути в порядку регресу кошти в розмірі 71 042 грн. у відшкодування понесених витрат та інфляційні збитки в розмірі 2514,30 грн. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач подав заяву, в якій зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача лише заподіяну шкоду в порядку регресу в розмірі 71 042 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат (а.с.69). Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СК «Брокбізнес» у відшкодування шкоди в порядку регресу 71 042 грн. та судовий збір - 1921 грн., а всього на загальну суму 72 963 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. У апеляційній скарзі вказує, що суд розпочав розгляд справи, не повідомивши його про предмет та підстави позову, чим порушив право на судовий захист, вимоги змагальності та рівності сторін. Зазначає, що суд передчасно ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до судового розгляду по суті. Стверджує, що всі надані позивачем докази не відповідають вимогам ст.ст. 43, 95 ЦПК України та є недопустимими. Посилається також на те, що розмір завданих збитків встановлено на підставі звіту про оцінку КТС, який не відповідає вимогам чинного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ПрАТ СК «Брокбізнес» вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх наявних у матеріалах справи доказах. Апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 71 042 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Встановлено, що 21 жовтня 2018 року по вул. Вернадського, 61, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , транспортного засобу «Шевролет», державний номерний знак НОМЕР_3 , транспортного засобу «КІА», державний номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок чого зазначені автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, водія ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу - 340,00 грн. (а.с.13, 74-80) Факт залишення місця ДТП ОСОБА_1 , учасником якого він був, встановлено постановою Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 122-4, 124 КУпАП, та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи. Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «Брокбізнес», відповідно до полісу АМ/6111835 від 02 липня 2018 року, строк дії полісу - з 03 липня 2018 року до 02 липня 2019 року (а.с.6, 81). Транспортний засіб «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , було застраховано у ПрАТ СК «Уніка» за договором добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 007085/4630/0000003 від 31.08.2018 р. (а.с.17-18). Як видно зі звіту про оцінку майна № 09-04/11 від 14 листопад 2018 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 76 199,85 грн. (а.с. 19-38). На виконання вимог договору страхування ПрАТ СК «Уніка» 26 листопада 2018 року виплатило ТОВ «ВІДІ Автострада» за ремонт транспортного засобу «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхове відшкодування, за вирахування франшизи, в розмірі 71 042 грн. (а.с. 39). В подальшому, 13 грудня 2018 року ПрАТ СК «Уніка» звернулось до ПрАТ СК «Брокбізнес» із заявою про виплату страхового відшкодуваня (а.с. 14). ПрАТ СК «Брокбізнес» 25 березня 2019 року, на виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, виплатило на користь ПрАТ СК «Уніка» страхове відшкодування у сумі 71 042 грн. (а.с.42). Як видно із матеріалів справи, 01 квітня 2019 року позивач ПрАТ СК «Брокбізнес» звертався з вимогою до відповідача ОСОБА_1 щодо врегулювання спору в досудовому порядку (а.с. 43-44). ОСОБА_1 отримав вимогу 05 квітня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 45). Докази добровільного виконання відповідачем вимоги у матеріалах справи відсутні. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування. Згідно зі ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відповідно до ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Актом цивільного законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у формі полісу) №АІ/1378459 є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаний Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, а також, містить виключний перелік підстав, за якими у страховика після виплати страхового відшкодування виникає право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до п. п. в) ч. 38.1.1. 38.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: 38.1.1. до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником). Тобто, зазначена стаття передбачає наявність права у страховика на пред`явлення регресного позову, внаслідок порушення особою обов`язку визначеному у п. п. в) ч. 38.1.1. 38.1. ст. 38 Закону. Верховний Суд України у постанові від 12 лютого 2014 року у справі №6-1ЦС14 дійшов висновку, що, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», слід зазначити, що у зв`язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов`язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП. Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову. На підставі викладеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, а тому наявні підстави для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, права відповідача на судовий захист, вимог змагальності та рівності сторін оцінюються колегією суддів критично з огляду на таке. Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 15 жовтня 2019 року отримав судову повістку-повідомлення про розгляд справи, призначений на 06 листопада 2019 року (а.с 61), був повідомлений про відкладення розгляду справи на 25 листопада 2019 року (а.с. 66). Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач отримував правову допомогу від представника - адвоката Петраш С.М. (а.с. 68), яка 21 листопада 2019 року ознайомилась із матеріалами справи (а.с. 67), подавала до суду клопотання щодо розгляду справи (а.с. 82) та разом із відповідачем брала участь у судовому засіданні 25 листопада 2019 року (а.с. 95). За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідач мав можливість повноцінно реалізувати свої процесуальні права та здійснювати обов`язки. Твердження апелянта щодо відсутності на копіях документів, доданих до справи, підпису учасника справи, який їх подав, та дати такого засвідчення не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність позовних вимог, оскільки суд дослідив та оцінив усі наявні у справі докази у їх сукупності, заслухав у судовому засіданні думку учасників та правильно встановив фактичні обставини справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що жодного доказу на підтвердження своєї позиції відповідач суду не надав, доводи позовної заяви не спростував. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: С.М. Верланов С.І. Савченко