Постанова 4824 № 759/11911/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О. Єдиний унікальний номер справи № 759/11911/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7139/2023 ПОСТАНОВА Іменем України 11 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Домітращук Ірина Михайлівна, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення грошових коштів, встановив: У вересні 2022р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 26 000 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 25 травня 2013 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року шлюб розірвано. Позивачка вказувала, що після розірвання шлюбу діти проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Однак, діти були зареєстровані за однією адресою з відповідачем, тому він протягом тривалого часу отримував допомогу на дітей як внутрішньо-переміщених осіб від Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації. Зазначала, що відповідач одноособово розпоряджався цими коштами та не надавав жодної матеріальної допомоги на дітей. Таким чином, у 2022 році відповідач присвоїв грошові кошти, виплачені йому як допомога на дітей у загальному розмірі 26 000 грн, з яких: березень 2000 грн; квітень - 6000 грн, травень - 6000 грн; червень - 6000 грн; липень - 6000 грн. Позивачка стверджувала, що за цей час відповідач не сплачував аліменти на утримання дітей, у поданій заяві для призначення щомісячної адресної допомоги зазначив завідомо недостовірні відомості, про те, що діти проживають разом з ним. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У апеляційній скарзі вказує, що висновок суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог є необґрунтованим. Стверджує, що факт отримання відповідачем виплат доведений належними та допустимими доказами. Зазначає, що відповідач, в свою чергу не надав доказів, що отримані ним грошові кошти були витрачені на утримання дітей. Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення грошових коштів у розмірі 26 000 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Встановлено, що 25 травня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстьиції у м. Донецьку було зареєстровано шлюб/а.с.15/. Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.18-19/. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 лютого 2020 року шлюб сторін розірвано /а.с.16/. ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою переселенця 3008-5001731330 /а.с.20-21/. З листа від 19 липня 2022 року Управління соціального захисту населення Святошинської в м. Києві державної адміністрації встановлено, що ОСОБА_2 , який фактично перебуває /проживає за адресою: АДРЕСА_1 станом на 18 липня 2022 року має діючу довідку внутрішньо переміщеної особи від 23 червня 2020 року № 3008-500287652, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №

509. Щомісячна адресна допомога відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332, призначена з 30 липня 2020 по 31 березня 2022 у розмірі 2 442 грн, з 01 квітня 2022 року по 31 липня 2022 року розмірі 8 000 грн. З 01 серпня 2022 року нарахування щомісячної адресної допомоги на двох малолітніх дітей буде припинено у зв`язку з вибуттям до іншого району. /а.с.29/. Відповідно до довідки 20 липня 2022 року ОСОБА_1 проживала на території Іванківської громади з 20 квітня 2022 року по 20 червня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 та мала статус внутрішньо переміщеної особи. Разом з нею проживали діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.30/. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» фінансове забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб за рахунок бюджетних коштів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Заходи щодо забезпечення прийому, проїзду, розміщення та облаштування вимушених переселенців є видатковими зобов`язаннями України та органів місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції щодо забезпечення соціальних прав і гарантій громадян України. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування Так, наданий позивачкою лист про надання інформації на внутрішньо-переміщених осіб (а.с. 29) містить інформацію щодо призначеної ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги з урахуванням проживання з ним двох дітей за період з березня по серпень 2022 року. Разом з цим, позивачем не надано доказів, що відповідач отримав від Управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації 26 000 грн допомоги на дітей як внутрішньо-переміщена особа та доказів того, що він не витрачав дані кошти на утримання дітей. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю. Твердження апелянта щодо належності та достатності доказів на підтвердження позовних вимог не відповідають матеріалам справи. Так, судом не встановлено обставин, які свідчать про недобросовісність дій ОСОБА_2 щодо отримання щомісячної адресної допомоги. При цьому, позивачка не надала суду доказів, що вона особисто зверталась за відповідними виплатами під час проживання разом з дітьми окремо від відповідача. Натомість, у матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, подана нею до управління соціального захисту населення Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 липня 2022 року (а.с. 53). Суд також звертає увагу, що предметом даного спору є стягнення грошових коштів, виплачених як соціальна допомога для внутрішньо переміщених осіб та які, на думку позивачки, безпідставно привласнив відповідач, тому питання сплати відповідачем аліментів на утримання дітей не стосується правовідносин сторін в межах розгляду даної справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють обґрунтування позовної заяви, зводяться до переказу фактичних обставин справи, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. РішенняСвятошинського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Ігнатченко С.І. Савченко