Постанова 4824 № 759/9257/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.Ю. Єдиний унікальний номер справи № 759/9257/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9114/2020 ПОСТАНОВА Іменем України 26 серпня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Верланова С.М., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Державної казначейської служби України, треті особи: слідчий Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві Щевич Олег Олегович, прокурор Київської місцевої прокуратури №8 Комлик Надія Геннадіївна, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури, встановив: У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 29 травня 2015 року він придбав автомобіль марки Toyota RAV-4, 2006 року випуску. Позивач вказував, що 6 червня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом Toyota RAV-4, 2006 року випуску, що належав ОСОБА_2 , а також про підробку 31 травня 2013 року невстановленими особами довіреності на ім`я ОСОБА_2 , з кваліфікацією правопорушення за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України, яку змінено на частину 3 статті 289 КК України. ОСОБА_1 не є стороною у вказаному кримінальному провадженні, проте вважав, що його обмежено у здійсненні права власності щодо вказаного автомобіля, внаслідок незаконних дій слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12014100080004828. Позивач зазначав, що службовими особами Святошинського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та Київської місцевої прокуратури № 8 допущено неодноразові порушення вимог законодавства, внаслідок чого йому завдано майнову шкоду, яка полягає у виготовленні нових ключів до автомобіля та понесенні витрат на адвоката у кримінальному провадженні, і моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 119 870, 40 грн у відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб Святошинського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 8 та Головного управління Національної поліції у м. Києві, а також судові витрати Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У апеляційній скарзі вказує, що суд у рішенні не надав оцінки результатам проведення службового розслідування щодо незаконних дій слідчого. Зазначає, що у складі суду першої інстанції була та ж суддя, яка у межах кримінального провадження постановила ухвалу про надання слідчому дозволу на тимчасовий доступ з можливістю вилучення до автомобіля і ключів запалювання до нього. Стверджує, що належно довів наявність підстав для відшкодування моральної та матеріальної шкоди та її розмір. Крім іншого, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у Головного управління Національної поліції у м. Києві: Наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10 лютого 2016 року № 116 «Про призначення та проведення службового розслідування»; Висновок службового розслідування, проведеного згідно наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10 лютого 2016 року № 116 «Про призначення та проведення службового розслідування». Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших осіб, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Враховуючи викладене, дослідивши наведені у клопотанні доводи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки такі докази повинні бути підтвердженням лише тих обставин, які зазначаються у позовній заяві і які позивач не зміг отримати за відмови особи, у якої вони знаходяться. Жодних доказів того, що позивач отримав відмову від Головного управління Національної поліції у м. Києві про надання відповідних документів, матеріали справи не містять. Відзив на апеляційну скаргу у встановленому порядку до суду не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури у розмірі 119 870,40 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Toyota RAV-4, 2006 року випуску (т. 1, а.с. 20). До Єдиного реєстру досудових розслідувань 6 червня 2014 року внесено відомості щодо відкриття кримінального провадження № 12014100080004828 (т. 1, а.с. 101). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 червня 2015 року ОСОБА_1 зобов`язано надати старшому слідчому відділу Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Щевичу О. О. тимчасовий доступ до речей з можливістю їх вилучення, а саме до ключів запалювання до автомобіля Toyota RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, та свідоцтва про реєстрацію на вказаний транспортний засіб і самого автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_1 , з подальшим його вилученням та поміщенням до спецмайданчику Святошинського РУ ГУМВС України, що розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 109 (т. 1, а.с. 21-23). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_1 , а саме на автомобіль марки Toyota RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, із забороною розпоряджатися цим майном будь-яким чином (т. 1, а.с. 27-28). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 7 жовтня 2015 року арешт, що накладений в рамках кримінального провадження № 12014100080004828 від 6 червня 2014 року на майно ОСОБА_1 , відповідно до ухвали слідчого судді Святошинського району м. Києва від 22 червня 2015 року, а саме на автомобіль марки Toyota RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, із забороною розпорядження та використання майна скасовано (т. 1, а.с. 32-33). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року надано слідчому СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві старшому лейтенанту міліції Щевичу О. О. та процесуальному керівнику - прокурору прокуратури Святошинського району м. Києва Золотарьовій Н. Г., на проведення тимчасового доступу до речей з можливістю їх вилучення, а саме до ключів запалювання до автомобіля марки Toyota RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, та самого автомобіля, який належить ОСОБА_1 , та знаходиться як речовий доказ на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_2 , за адресою: м. Київ, вул. Почайненська, 35, з подальшим вилученням та поміщенням до спецмайданчику Святошинського РУ ГУМВС України, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 109 (т. 1, а.с. 34-35). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 2 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого слідчого СВ Святошинського РУГУ МВС України у м. Києві погоджено прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12014100080004828 від 6 червня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 289 КК України (т. 1, а.с. 38-41). Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2015 року зобов`язано слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Щевича О. О. повернути тимчасово вилучене майно - автомобіль марки Toyota RAV-4, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, ОСОБА_1 , який знаходиться на спецмайданчику Святошинського РУ ГУМВС України у м. Києві, що розташований за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 109 (т. 1, а.с. 36-37). Також суд першої інстанції встановив, що вартість послуг наданих ОСОБА_1 адвокатом Чорним А. В. у рамках кримінального провадження № 12014100080004828 складала 9 370,40 грн (т. 1, а.с. 42, 45). Як вбачається із квитанції № 004946 від 13 листопада 2015 року вартість послуги «обслуговування замків» складає 10 500 грн (т. 1, а.с. 43). Разом з цим, доказів протиправної бездіяльності посадових осіб, яка встановлена у визначеному законом порядку, матеріали справи не містять. Так, згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини 6 цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до загальних підставі цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. При цьому, сам факт постановлення зазначених вище ухвал слідчим суддею, якими скасовувався арешт та повертався тимчасово вилучений автомобіль, не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб Святошинського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, Прокуратури м. Києва, Головного управління Національної поліції у м. Києві, заподіяли позивачу майнову та моральну шкоду. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані ухвали слідчим суддею, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції правильно обґрунтував його недоведеністю позовних вимог, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України року є процесуальним обов`язком позивача. Щодо позовних вимог про стягнення 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже, і заподіяння моральної шкоди, розмір якої не обґрунтований. Листи Національної поліції України №11913/01/24-2016 від 28 жовтня 2016 року та №13976/02/12-2016 від 19 грудня 2016 року, на які посилається апелянт, не є належними доказами на підтвердження протиправних дій відповідача, що завдали шкоду ОСОБА_1 , оскільки вказані листи мають інформаційний характер та не містять відомостей про конкретні порушення посадових осіб під час здійснення досудового розслідування. Твердження апелянта щодо наявності у складі суду першої інстанції, що ухвалив оскаржуване рішення, тієї ж судді, що постановила ухвалу від 15 червня 2015 року про надання слідчому дозволу на тимчасовий доступ з можливістю вилучення автомобіля, належного позивачу, та ключів запалювання до нього, оцінюються колегією суддів критично, тому що вказана ухвала була постановлена в межах іншої судової справи. При цьому, відомості про подання позивачем заперечень на вказану ухвалу (під час здійснення досудового розслідування) у матеріалах даної цивільної справи відсутні. Інші доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: С.М. Верланов С.І. Савченко