Постанова 4818 № 643/18999/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 6 серпня 2020 року м. Харків Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року, - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , 1974 року народження, громадянин України, пенсіонер, мешканець м. Харкова, - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановою встановлено, що згідно протоколу, 03.11.2019 року о 17.00 год. ОСОБА_1 в м. Харкові по вул. Гв. Широнінців, 79, керував автомобілем «Hyunday», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер Алкотест» на місті зупинки транспортного засобу, а також пройти огляд в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» на стан алкогольного сп`яніння водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.. 130 ч.1 КУпАП. При складанні адміністративного матеріалу ОСОБА_1 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, звільнивши його від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі ст.. 22 КУпАП з оголошенням йому усного зауваження, а справу про адміністративне правопорушення стосовно нього закрити. Поряд з цим, ОСОБА_1 просив допитати свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та водія ОСОБА_4 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що огляд на стан алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням, вказує, що його вина не може бути доведена, оскільки його не відсторонили від керування транспортним засобом, не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом першої інстанції, а також зазначає що в суд першої інстанції не викликались свідки цієї події. В судові засідання, які призначались судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`являвся. На адресу, зазначену в апеляційній скарзі, неодноразово направлялись судові повістки, однак вони повернулись до суду, оскільки ОСОБА_1 на неодноразові виклики працівників пошти не з`являвся для отримання поштової кореспонденції, яка йому направлялася рекомендованими листами, що свідчить про відоме ігнорування обов`язку щодо явки в суд за викликом. Під час сповіщення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи телефонограмою на номер телефона НОМЕР_2 , останній вказував, що не отримував повісток , а тому не вважає, що повідомлений про час та місце розгляду його апеляційної скарги. Проте, перед кожним судовим засіданням, які були призначені судом апеляційної інстанції, а саме на 29.04.2020 року та на 10.06.2020 року ОСОБА_1 подавав клопотання про відкладення розгляду його апеляційної скарги, у зв`язку із запровадженим у країні карантином. Крім того, ОСОБА_1 про час та місце розгляду його апеляційної скарги, призначеного на 06.08.2020 року повідомлявся телефонограмою, а саме 17.07.2020 року він особисто був повідомлений про те, що розгляд його апеляційної скарги в черговий раз перенесено та призначено на 06.08.2020 року. 4 серпня 2020 року, в черговий раз, до канцелярії Харківського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 2 серпня 2020 року в якому він просить перенести розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовно нього на іншу дату, у зв`язку з тим, що він на теперішній час знаходиться на самоізоляції. Однак, будь-яких підтверджень щодо медичної документації або довідок перебування на самоізоляції ОСОБА_1 до Харківського апеляційного суду не надав. Більш того, аналізуючи це клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений та обізнаний про час та місце розгляду його апеляційної скарги, про що свідчить подане клопотання безпосередньо перед датою, на яку призначений розгляд апеляційної скарги, а причина, яка вказана в цьому клопотанні не може бути розцінена апеляційним судом як поважна, оскільки не було надано будь-яких фактичних відомостей на підтвердження наведеного ОСОБА_1 в клопотанні. Крім того, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. Більш того, одразу після введення в країні карантинних заходів в Харківському апеляційному суді створені необхідні умови для проведення судових засідань по яких участь апелянтів є необхідною. Таким особам вимірюється температура тіла, у разі необхідності видаються медичні маски, печатки та бахали, розгляд справ провадиться в окремих приміщеннях з метою дотримання необхідної соціальної дистанції. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , який тривалий час зловживає своїми процесуальними обов`язками. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 , в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції він не був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього. Однак, відповідно до відомостей, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений працівником поліції, який складав протокол, про місце розгляду справи відносно нього, а саме у Московському районному суді м. Харкова, що підтверджується наявністю його власноручного підпису у відповідній графі протоколу (арк. 1). Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_1 цікавився розглядом справ про адміністративне правопорушення стосовно нього. Поряд з тим, ОСОБА_1 судом першої інстанції направлялось СМС - повідомлення про час та місце розгляду справи, яке було доставлене на номер телефона, який саме ним вказаний в апеляційній скарзі (арк. 12). Отже, таке твердження апелянта є безпідставним. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 03.11.2020 року керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився. Належить взяти до уваги те, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися. Також, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. 6, 7), які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення саме як свідки. З цих пояснень вбачається, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням алкотестеру Драгер, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі (наркоцентрі). Поряд з цим, правопорушник у своїй апеляційній скарзі заявив клопотання про виклик свідків в судове засідання. В судові засідання, призначені на 10.06.2020 року та 06.08.2020 року викликались свідки події, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а також свідок ОСОБА_4 . Проте, судові повістки були повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресатів. Свідок ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, призначеного на 06.08.2020 року стосовно ОСОБА_1 , однак в судове засідання в суд апеляційної інстанції не з`явився, причин неявки суду не повідомив. Отже, апеляційний суд виконав усі передбачені чинним КУпАП заходи для задоволення клопотання ОСОБА_1 та виклику в судове засідання свідків події. Між тим, доводи ОСОБА_1 щодо не відсторонення його працівниками поліції від керування транспортним засобом після встановлення у нього наявності ознак алкогольного сп`яніння та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння не можуть спростовувати правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності порушень ним правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.5. Вказані обставини не є підставою для скасування оскаржуваної постанови та не виключають наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Поряд з цим, до протоколу про адміністративне правопорушення долучений диск із відеозаписом події за участю ОСОБА_1 , яка мала місце 03.11.2019 року (арк. 9). З цього відеозапису вбачається, що інспектор поліції у присутності двох свідків запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням алкотестеру «Драгер» від якого останній відмовився. Також, ОСОБА_1 відмовився від запропонованого йому огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснення свідків, які були відібрані під час його складання. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Тому, апеляційний суд не може погодитись з доводами апелянта, який в такий спосіб намагається уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, що передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Між тим, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Харківського апеляційного суду С.К. Шабельніков