Постанова 4854 № 540/2773/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2773/19 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д., при секретарі - П`ятіній В.В., за участю: Шликова С.М.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі № 540/2773/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання незаконними дії, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними дії посадових осіб Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області по розрахунках та застосуванню до ОСОБА_1 штрафних санкцій, недоїмки зі сплати єдиного внеску, нарахуванню пені у сумі 11 014,67 грн за період з 21.01.2014 - 14.09.2017 та скасувати рішення ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі № 0105041303 від 29 серпня 2018 року про застосування цих санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що з 10.10.2011 по 01.04.2015 перебував на обліку як фізична особа-підприємець та здійснював підприємницьку діяльність. Через фінансові труднощі у 2014-2015 роках своєчасно не сплатив єдиний внесок, що послугувало підставою для прийняття Головним управлінням Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській Вимоги про сплату боргу № Ф-374-25 від 09.07.2015, якою встановлено заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на суму 8 752,45 грн. Оскільки зазначену Вимогу в добровільному порядку не виконано, контролюючим органом її передано на примусове виконання до ВДВС Генічеського РУЮ. Виконавче провадження № 48547630, відкрите постановою від 21.08.2015, закінчено 15.09.2017 у зв`язку з повним погашенням заборгованості. Всупереч зазначеному, ГУ ДФС у Херсонській області, на підставі Рішення № 0105041303 від 29.08.2018, застосовано до позивача штрафні санкції у сумі 11 014,67 грн. Позивач уважав зазначене Рішення протиправним, оскільки посадові особи відповідача-1 не мали достатніх підстав щодо розрахунку та застосування штрафних санкцій, вже сплачених повністю на виконання Вимоги № Ф-374-25 від 09.07.2015 за період примусового її виконання. Відповідно статей 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" завершене виконавче провадження, в даному разі ВП № 48547630, не може бути розпочате знову, та згідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. ГУ ДФС у Херсонській області заперечуючи проти задоволення позовних вимог, надало відзив, в якому зазначило, що відповідно до вимог статей 1, 4, 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI фізична особа-підприємець, як платник єдиного внеску, зобов`язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та не сплачена є недоїмкою, стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафу. Строк давності в даному випадку не застосовується. Генічеська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області не заперечувала того, що недоїмка зі сплати єдиного внеску фактично погашена позивачем 07.07.2017 у сумі 297,36 грн, 06.09.2017 - 290,13 грн, 14.09.2017 - 8 164,96 грн, однак зазначив, що оскільки відповідна сплата здійснена з порушенням встановленого законодавством строку, Рішенням № 0105041303 від 29.08.2018 до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню у розмірі 11 014,67 грн. Рух справи. 29.12.2018 позивач звернувся до Генічеського районного суду Херсонської області з адміністративним позовом . Генічеський районний суд Херсонської області ухвалою від 02.01.2019 справу передав до Херсонського окружного адміністративного суду для розгляду. Херсонський окружний адміністративний суд постановою 14.03.2018 відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 05.12.2019 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з порушенням процесуального права, а саме розгляду справи за відсутності позивача. 19.12.2019 Херсонський окружний адміністративний суд прийняв справу до провадження. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 23 січня 2020 року відмовив повністю ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - судом не задоволено клопотання від 08.01.2020, а саме: не витребувано матеріали виконавчого провадження № 48547630; З ГУ ДФС у Херсонській області - звіти, акти перевірок, повідомлення та разом з тим Вимогу Генічеської ОДПІ ГУ ДФС про сплату боргу № Ф-374-25 від 09.07.2015; не допитано у якості свідків посадових осіб ГУ ДФС у Херсонській області. - контролюючим органом протиправно нараховано штраф та пеню за період виконавчого провадження, тобто більш як за два роки; - стаття 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 8 серпня 2010 року № 2464-IV, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 446 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 7 травня 2015 року № 508/26953, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797, не поширюється на позивача, діяльність якого як фізичної особи-підприємця припинено; - судом не надано оцінку доказам, а саме довідці форми ОК-5 та довідці з місця роботи у ВПУ-17 м.Генічеськ, де працює позивач з 26 вересня 2014 року та мав змогу сплачувати заборгованість. Інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позовної заяви. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.10.2011 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8). Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.04.2015 до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 09.07.2015 відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача вимогу № Ф-374-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 8 752,45 грн 21.08.2015 Постановою ВДВС Генічеського районного відділу управління юстиції, за заявою Генічеської ОДПІ від 20.08.2015, відкрито виконавче провадження № 48547630 з виконання Вимоги № Ф-374-25 від 09.07.2015 (а.с. 18). 15.09.2017 Постановою Головного територіального управління юстиції у Херсонській області виконавче провадження закінчено у зв`язку зі сплатою заборгованості у повному обсязі (а.с. 21). 29.08.2018 ГУ ДФС у Херсонській області прийнято Рішення № 0105041303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску до ОСОБА_1 за період з 21.01.2014 до 31.12.2014 у сумі 621,67 грн (штраф у розмірі 10%), за період з 01.01.2015 до 14.09.2017 у сумі 507,18 грн (штраф у розмірі 20%) та пеню у сумі 9 885,82 грн (у розмірі 0,1% суми недоїмки). Позивач уважав дії посадових осіб Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області по розрахунку та застосування до нього штрафних санкцій, пені незаконними, а відповідне рішення просив скасувати. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач одночасно працював ВПУ-17 м.Генічеськ з 26 вересня 2014 року на підставі трудового договору, за яким роботодавцем сплачувалось ЄСВ в розмірі 22% від нарахованої заробітної платні. Висновок суду першої інстанції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сума штрафних санкцій та пені у розмірі 11 014,67 грн, нарахованих згідно Рішення № 0105041303 від 29.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску є обґрунтованим та обрахованим відповідно до вимог чинних нормативно - правових актів України. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування, сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.08.2010 № 2464. Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI ). З облікової картки платника податків вбачається, що позивачу нараховані зобов`язання зі сплати єдиного внеску: 20.01.2014 у сумі 1 218,67 грн, 10.02.2014 у сумі 1 194,03 грн, 22.04.2014 у сумі 1 267,95 грн, 21.04.2014 у сумі 1 267,95 грн, 20.10.2014 у сумі 1 267,95 грн, 20.01.2015 у сумі 1 267,95 грн, 20.04.2015 у сумі 1 267, 95 грн .Всього у сумі 8 752,45 грн, які позивачем не були сплачені. Оскільки за позивачем рахувалася недоїмка, контролюючим органом сформовано Вимогу № Ф-374-25 від 09.07.2015 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив із того, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України № 2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (пунктом 6 частини 1 статті 1, частини 3 статті 25 Закону № 2464-VI). Відповідно до вимог частини 4 статті 25 Закону України № 2464-VI вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Судом першої інстанції встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 48547630 ОСОБА_1 здійснено погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 8 752,45 грн, що не спростовується відповідачем у відзиві та підтверджено копією витягу з інтегрованої картки платника податків (а.с. 49-50). Із досліджених матеріалів справи вбачається, що згідно відомостей, що містять в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 з 10.10.2011 по 01.04.2015 був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. Як видно із облікової картки особового рахунку зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску виникли з 20.01.2014, та станом на 20.04.2015 за позивачем рахувалася недоїмка у сумі 8 752,45 грн (а.с. 46-47). Вказана заборгованість виникла в період 10.10.2011 по 01.04.2015, коли позивач був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність, тому суд першої інстанції вважав її прийняття та нарахування правомірним, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Позивачем Вимога № Ф-374-25 від 09.07.2015 не оскаржувалась в порядку та строки визначені законом, а погашення заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску відбулось в рамках виконавчого провадження, що слугувало підставою для винесення державним виконавцем постанови від 15.09.2017 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з погашенням боргу. 29.08.2018 ГУ ДФС у Херсонській області прийнято Рішення № 0105041303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску до ОСОБА_1 за період з 21.01.2014 до 31.12.2014 у сумі 621,67 грн (штраф у розмірі 10% згідно редакції Закону України № 2464-VI, що діяла до 01.01.2015), за період з 01.01.2015 до 14.09.2017 у сумі 507,18 грн (штраф у розмірі 20% згідно редакції Закону України № 2464-VI, що діяла з 01.01.2015) та пеню у сумі 9 885,82 грн (у розмірі 0,1% суми недоїмки). Згідно з вимогами частини 11, 12 статті 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449). Так, положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 пунктом 2 Розділу VI Інструкції № 449). Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Згідно з внесених змін до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла з 01.01.2015) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. (частини 10, 13 статті 25 Закону України № 2464-VI). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що сума штрафних санкцій та пені у розмірі 11 014,67 грн, нарахованих згідно Рішення № 0105041303 від 29.08.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску є обґрунтованим та обрахованим відповідно до вимог чинних нормативно - правових актів України. При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивач не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, яким в тому числі керувався відповідач, приймаючи ППР. Відхиляючи доводи позивача щодо пропущення контролюючим органом строків позовної давності та щодо відсутності у позивача зобов`язань у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності, суд послався на положення частиною 16 статті 25 Закону України №2 464-VI. Водночас колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам, у тому числі, чи прийняті вони обґрунтовано. Аналогічні вимоги містяться й у рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 15 грудня 2004 року щодо судового оскарження адміністративних актів і в статті 255 Угоди про асоціацію між Україною й Європейським союзом прямо наголошується на необхідності судового контролю не лише за законністю визнання правопорушення, але й за пропорційністю (обгрунтованістю) накладеної за нього санкції. Перевіривши матеріли справи, колегія суддів погоджується з висновком суду з приводу наявності в діях позивача формального складу правопорушення, проте не може погодитись із тим, що оспорюване рішення в частині накладення санкцій відповідає переліченим у статті 2 КАС України критеріям, зокрема, критерію пропорційності (співмірності), розсудливості, своєчасності. Так, втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі «законну ціль» у «загальному інтересі», але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті «справедливий баланс», який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті, Суд повинен, таким чином, встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (див. п.101 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», Заяви № 846/16 та № 1075/16 від 22 травня 2018 року). Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 по справі № 916/2791/13, втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. З огляду на такі висновки Європейського суду з прав людини та Верховного суду, вбачається, що під час судового розгляду потрібно окремо оцінювати, наскільки застосування штрафу за несвоєчасну сплату ЄСВ узгоджується зі справедливим балансом, який має дотриманий між вимогами загального інтересу щодо застосування штрафних санкцій та вимогами захисту прав особи. Так, суд враховує, що фактично сума штрафних санкцій (11 014,67 грн) перевищує суму основного боргу позивача зі сплати ЄСВ (8 752,45 грн), відтак застосування штрафних санкцій у такому розмірі порушує принципи розумності та справедливості. Близьких за змістом висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14). Щодо критерію своєчасності суд зауважує, що за змістом Вимоги № Ф-374-25 від 09.07.2015, зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску виникли з 20.01.2014, та станом на 20.04.2015 за позивачем рахувалася недоїмка у сумі 8 752,45 грн (а.с. 46-47). Вказана заборгованість виникла в період з 10.10.2011 по 01.04.2015. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70). Враховуючи, що рішення про нарахування суми штрафних санкцій датоване 29.08.2018 за період недоїмки, котра мала місце у період, починаючи з 10.10.2011, суд вважає, що дії відповідача не відповідають у повній мірі критерію своєчасності. Окрім цього, при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації ( див. п.102 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України», Заяви № 846/16 та № 1075/16 від 22 травня 2018 року) З огляду на наведене, у спірних правовідносинах суд не може оминути поза увагою спірні правовідносини, внаслідок яких відповідачем постановлено оспорюване рішення. Фактично оскаржуване рішення прийняте на підстави Вимоги № 374-25 від 09.07.2015. Водночас за правою позицію Верховного суду у справі № 824/876/19-а, постанова від 19.06.2020, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець господарську діяльність не веде та доходи не отримує, проте є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем. Отже, не зважаючи на відсутність факту оскарження вимоги відповідача про сплату пені за прострочення сплати єдиного внеску у період з працевлаштування на підставі трудового договору, суд не може погодитись з тим, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняте з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Також, слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у справі «Мамидакис проти Греції» (Case of Mamidakis v. Greece (Application no. 35533/04, 11 January 2007) визнав, що фінансове зобов`язання, яке виникло внаслідок сплати штрафу, за вчинення контрабанди відповідало національному законодавству та задовольняло вимогам суспільного інтересу, проте воно призвело до надмірного навантаження на відповідну особу та суттєво вплинуло на її фінансове становище. За таких обставин, навіть з огляду на обґрунтованість застосування відповідного заходу примусу, призначення штрафу завдало такого удару фінансовому становищу заявника, що воно становило непропорційну міру щодо законної мети переслідування, у зв`язку з чим Суд визнав таке стягнення несумісним зі ст. 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини . Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що як вбачається із довідки про здійснення відрахувань та виплати вищого професійного училища № 17 м.Геніческа Херсонської області (а.с.108), позивачу у червні 2017 року нарахована заробітна платню у розмірі 2 797,80 грн., у липні 2017 року - 609,53 грн, у серпні 2017 року - 1 392,67 грн. Інших доходів за це період позивач не мав. За таких обставин, застосування штрафних санкцій у розмірі 11 014,67 грн становить непропорційну міру щодо законної мети переслідування, у зв`язку з чим суд визнає таке нарахування штрафних санкцій несумісним зі статтею 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Підсумувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оспорюване рішення не узгоджується з критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України. Невідповідність рішення суб`єкта владних повноважень переліченим саме в КАС України критеріям є підставою для визнання судом його протиправним, попри наявність в інших законодавчих актах альтернативного переліку ознак протиправності таких рішень. Встановлення такого переліку не впливає на юрисдикцію суду та не може вважатися легітимним дозволом ігнорувати відсутні в такому переліку вимоги законодавства. Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 10.03. 2020, справа № 826/12108/18, номер рішення в ЄДРСРУ 88150089. За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява N 39766/05, пункт 43). Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 01.07.2020, справа № 260/81/19|11-118апп20. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Враховуючи вищезазначене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та місті Севастополі № 0105041303 від 29 серпня 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Крім цього, колегія суддів акцентує на тому, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року N 592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон N 592-IX), відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464-VI доповнено пунктом 9-15. Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону N 2464-VI (у редакції Закону N 592-IX) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом N 592-IX з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом N 592-IX, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом N 592-IX, зокрема, платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом N 592-IX. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. З пояснювальної записки до проекту Закону N 592-ІХ убачається, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід. Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконними дій посадових осіб Генічеської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області щодо розрахунку та застосуванню до ОСОБА_1 штрафних санкцій, недоїмки зі сплати єдиного внеску та нарахуванню пені суд зазначає, що вона також задоволенню не підлягає, оскільки належним способом захисту є вимоги про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення , а такі дії безпосередньо не впливають на права та інтереси позивача у справі . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми процесуального права, а тому, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі № 540/2773/19 - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити. Визнати протиправним скасувати рішення ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі № 0105041303 від 29 серпня 2018 року. В решті позовних вимог Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 по справі № 540/2773/19 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 07 серпня 2020 року. Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.