Постанова 4851 № 440/6483/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2026 р.Справа № 440/6483/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е., представників сторін : позивача - Спіріної Н.В., відповідача - Бушуєвої О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 04.03.26 року по справі № 440/6483/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кременчукм`ясо» (далі Товариство, платник податків, позивач, ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області (далі податковий орган, відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 лютого 2022 року: - № 00009130701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі: 256 829,50 грн, з яких: 234 251,00 грн - основний платіж та 22 578,50 грн - штрафна санкція; - № 00009150701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток по декларації за 9 місяців 2021 року (№ реєстрації в контролюючому органі - 9336659744 від 09.11.21) у загальному розмірі 159 291,00 грн; - № 00009140701, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» з податку на додану вартість у загальному розмірі: 316861,25 грн, з яких: 253 489,00 грн - основний платіж та 63 372,25 грн - штрафна санкція; - № 00009160701, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 47 707 995,56 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2022 року №00009130701, № 00009150701, № 00009140701 та № 00009160701 (далі ППР), як таких, що винесені за відсутності будь-яких правових підстав. З огляду на те, що ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» при перевірці подано всі бухгалтерські документи, що підтверджують правомірність віднесення до витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ТОВ «Альвар», наполягав на помилковості тверджень відповідача про зворотне. Крім того, оскільки на дати не проведення розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, не роздрукування відповідного розрахункового документу, що підтверджує виконання розрахункової операції на окремому господарському об`єкті такого господарювання за період з 01.01.2019 по 30.09.2019, діяла редакція Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР), що передбачала застосування фінансової санкції за порушення, вчинене вперше 1 грн, застосування контролюючим органом до скаржника фінансових санкцій у розмірі 100% від вартості реалізованого товару є протиправним. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 по справі №440/6483/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" (вул. Соборна, буд. 13/39, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 40872798) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) про визнання протиправними та скасування рішень задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.02.2022: №00009130701, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі: 256829,50 грн, з яких: 234251,00 грн - основний платіж та 22578,50 грн - штрафна санкція; №00009150701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток по декларації за 9 місяців 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" у загальному розмірі: 159291,00 грн; №00009140701, яким збільшено суму грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" з податку на додану вартість у загальному розмірі: 316861,25 грн, з яких: 253489,00 грн - основний платіж та 63372,25 грн - штрафна санкція; №00009160701, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 47707995,56 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП: 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" (вул. Соборна, буд. 13/39, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 40872798) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24810,00 грн /двадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень/. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі № 440/6483/22 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року по справі № 440/6483/22 - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 по справі № 440/6483/22 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2022 року №00009160701, справу №440/6483/22 в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі №440/6483/22 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 лютого 2022 року №00009130701, №00009150701, №00009140701. Направляючи справу № 440/6483/22 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2022 року № 00009160701 на новий судовий розгляд, колегія суддів Верховного Суду виходила з того, що суди попередніх інстанцій не дослідили акт перевірки на предмет того, чи зафіксовано ним склад встановлених відповідачем правопорушень (правопорушення) в розумінні пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, з урахуванням визначень, закріплених статтею 2 цього Закону, а саме склад розрахункової операції, їх кількість, місце проведення розрахунків, наявність або відсутність реєстраторів розрахункових операцій в місці проведення розрахунків тощо. Відтак, колегія суддів Верховного Суду визнала, що застосування штрафу за не проведення розрахункових операцій та перевірка правильності застосування штрафу здійснена судами без встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі №440/6483/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Кременчукм`ясо" (ідентифікаційний код 40872798, вул. Соборна, 13/39, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2022 року № 00009160701 - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04 лютого 2022 року №00009160701. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 по справі № 440/6483/22 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі № 440/6483/22 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 01.04.2025 по справі № 440/6483/22 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі № 440/6483/22 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховним Судом зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було дотримано приписів постанови Верховного Суду від 31 січня 2024 року у цій справі, оскільки судами попередніх інстанцій не було надано жодної належної оцінки первинним документам, на підставі яких сформовані дані головної книги, що стало підставою для висновків контролюючого органу щодо недотримання позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Поряд з цим, суди першої та апеляційної інстанцій також залишили поза увагою доводи контролюючого органу, що позивач взагалі не проводив спірні операції через РРО та такі не застосовувались при реалізації товару, тому не доречними є посилання судів, що в акті перевірки від 13.01.2022 № 250/16-31-07-01-10/40872798, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2022 № 00009160701, відповідачем не зафіксовано складу кожної окремої розрахункової операції, кількість розрахункових операцій, місце проведення розрахунків, наявності або відсутності реєстраторів розрахункових операцій в місці проведення розрахунків тощо. Таким чином, Судом зазначено, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, а також не надали належної оцінки доказам та доводам контролюючого органу щодо отримання позивачем готівкових коштів за реалізовану продукцію в сумі 47 707 995,56 грн без застосування реєстратора розрахункових операцій, первинним документам, на підставі яких сформовані дані головної книги, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито. За правилами частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі №440/6483/22 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" Кременчукм`ясо" (ідентифікаційний код 40872798, вул. Соборна, 13/39, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 04 лютого 2022 року №00009160701. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі №440/6483/22 та винести нове рішення, яким у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кременчукм`ясо» - відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а саме пункт 1 статті 3 та пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, пункт 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - ПК України) та норми процесуального права, а саме: статті 7, 11, 72, 75, 78, 90, 242 КАС України, надано неповну та невірну правову оцінку обставинам справи та наявним у справі доказам, що є підставою для його скасування. Наполягав, що у відповідності до пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм п. 7 цього підрозділу). Таким чином, контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції за не проведення розрахункових операцій через РРО при реалізації не власної продукції за період з 03.01.2019 по 30.09.2019 всього в сумі 47 707 995,56 грн, виходячи зі 100 відсотків вартості реалізованої продукції - 47 707 995,56 грн. Просив врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.03.2020 по справі № 815/2219/16 у якому, аналізуючи положення пункту 11 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, суд дійшов висновку, що за змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених ПК України у редакції, чинній на момент застосування заходів відповідальності. Також, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, що не мало місця у спірних правовідносинах. У свою чергу, сам факт не проведення розрахункових операцій через РРО при реалізації товарів не заперечується позивачем та жодними доказами не спростовується. Додатково зауважив, що суд першої інстанції обмежився виключно витребуванням у позивача даних Головної книги по м. Кременчук та філіям за період з 01.01.2019 по 30.09.2019. Касових книг (з додатками по складам підприємства, розташованим в різних регіонах України), приходно-касових ордерів судом не витребовувалося та не досліджувалося, хоча саме на цьому звертав увагу Верховний Суд при направленні справи на новий розгляд. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Переконував, що згідно з Розділом V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розміри штрафних санкцій застосовуються в редакції, чинній на момент вчинення спірного правопорушення, при цьому такі визначаються спеціальним законом, а не ПК України, а тому посилання відповідача на пункт 11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є необґрунтованим. Щодо покликань апелянта на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року по справі № 815/2219/16, зауважив, що справа № 815/2219/16 стосується неподання звіту про контрольовані операції, а не проведення розрахункових операцій без застосування РРО, а тому спірні правовідносини у даній справі не є подібними правовідносинам, які виникли у вказаних справах. Крім того, відмітив, що судом були дослідженні всі господарські операції за період з 03.01.2019 по 30.09.2019, так як позивач надав детальні розшифровки по кожній окремій господарській операції, де вказано склад розрахункової операції, її дата, номер, сума, суб`єкт господарювання, які повністю дають змогу ідентифікувати господарську операцію і зробити її аналіз. До того ж, сам апелянт не надав жодного заперечення щодо інформації по кожній господарській операції, яка узагальнена позивачем на підставі даних з головної книги з необхідною деталізацією та розшифровкою для дослідження та розуміння її змісту судом. Представник відповідача в судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити. Представник позивача в судових засіданнях підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» зареєстроване як юридична особа, взяте на облік як платник податків в Кременчуцькій ДПІ ГУ ДПС в Полтавській області 04.10.2016, основним видом економічної діяльності позивача є 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /том 1 а. с. 7/. На підставі направлень від 12.11.2021 № 4144, № 4145, виданих Головним управлінням ДПС у Полтавській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 08.11.2021 № 2756-П проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Кременчукм`ясо», податковий номер 40872798 (скорочене найменування відповідно до установчих документів ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» або платник податків) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, за результатами якої складено акт від 13.01.2022 № 250/16-31-07-01-10/40872798 /а. с. 224-247, т. 2; 1-7, т. 3; надалі по тексту - акт перевірки/. За висновками акту перевірки, ГУ ДПС у Полтавській області встановлені порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського, харчування та послуг» (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 47707995,56 грн. На підставі такого акту перевірки ГУ ДПС в Полтавській області винесене, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 04.02.2022 № 00009160701, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 47707995,56 грн /а. с. 59, 64, т. 1/. ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» не погодилось, зокрема, із податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2022 № 00009160701, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що передбачала застосування фінансової санкції, відповідно до пункту 1 статті 17 даного Закону, у розмірі 1 гривня (за порушення вчинене вперше), а тому застосування до позивача штрафних санкцій виходячи зі 100% вартості реалізованого товару є незаконним. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку застосування пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР в частині визначення розміру штрафної санкції за порушення вимог вказаного закону, зокрема, позивач стверджує, що підлягає застосуванню штрафна санкція у розмірі, який встановлювався на час вчинення відповідного правопорушення (з 03 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року), тоді як ГУ ДПС вважає, що до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених вказаним Законом у редакції, чинній на дату прийняття рішення контролюючим органом. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом № 265/95-ВР. Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР (в редакції, яка діяла станом на 03 січня 2019 року - 30 вересня 2019 року) реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну; місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо. За змістом пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР (в редакції, яка діяла станом на 03 січня 2019 року - 30 вересня 2019 року) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. При цьому, статтею 9 Закону № 265/95-ВР (в редакції, яка діяла станом на 03 січня 2019 року - 30 вересня 2019 року) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: 1) при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб`єкта господарювання; 2) при виконанні банківських операцій, крім: операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, якщо такі операції виконуються не в касах уповноважених банків; операцій комерційних агентів банків та небанківських фінансових установ з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, за винятком програмно-технічних комплексів самообслуговування, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів; 4) при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів; 6) при продажу товарів (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій; 8) при продажу товарів (крім підакцизних та технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) (наданні послуг) особами, які отримали пільговий торговий патент для продажу товарів (надання послуг) відповідно до Податкового кодексу України; 9) при здійсненні фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення) за готівкові кошти на ринках; 10) при продажу у кіосках, з лотків та розносок газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати, якщо питома вага такої продукції становить понад 50 відсотків загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв, підакцизних непродовольчих товарів та технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, а також при продажу жетонів та проїзних квитків у касах метрополітену; 11) при продажу води, молока, квасу, олії та живої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалкогольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчальних закладів під час навчального процесу; 12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо). Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР (в редакції, яка діяла станом на 03 січня 2019 року - 30 вересня 2019 року) за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг). Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для застосування до ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» штрафної санкції за податковим повідомленням-рішенням від 04 лютого 2022 року № 00009160701 слугувало встановлення ГУ ДПС у Полтавській області реалізації позивачем у період з 03.01.2019 по 30.09.2019 за готівкові кошти продукції в сумі 47 707 995,56 грн без застосування реєстратора розрахункових операцій. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, згідно з бухгалтерським обліком ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо», а саме даних головної книги, касових книг (з додатками по складам підприємства, розташованим в різних регіонах України), приходно-касових ордерів, було виявлено, що в періоді з 03.01.2019 по 30.09.2019 підприємство проводило реалізацію товару не власного виробництва за готівкові кошти (бухгалтерський рахунок 301 "Каса" з субрахунками) без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) всього на загальну суму 47707995,56 грн. Позивачем до матеріалів справи надані витяги з головної книги ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» з розшифровками по кожній окремій господарській операції за період з 01.01.2019 по 30.09.2019, по регіонах. Позивач пояснив, а відповідач не заперечував обставин надання ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» до ГУ ДПС у Полтавській області в повному обсязі всіх документів на підтвердження реалізації товарів за готівку без застосування РРО, а саме: головної книги, касових книг (з додатками по складам підприємства, розташованим в різних регіонах України), приходно-касові ордери. З витягів з головної книги ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» з розшифровками по кожній окремій господарській операції за період з 01.01.2019 по 30.09.2019, по регіонах вбачається наступне: Головна каса м. Кременчук 3011 (36111, 36112,3 6113, 36116, 361110, 361111, 361112, 361113) - 14907394,10 грн; Регіональний відділ продажу м. Миколаїв 30117 (361116, 36115) - 119982,51 грн; Регіональний відділ продажу м. Одеса 3014 (36115) - 8030938,80 грн; Регіональний відділ продажу м. Київ 3015 (36112) - 1920447,90 грн; Регіональний відділ продажу м. Запоріжжя 30193 (36118) - 2566958,01 грн; Регіональний відділ продажу м. Львів 30192 (36117) - 895640,27 грн; Регіональний відділ продажу м. Рівне 3019 (36116) - 924245,55 грн; Регіональний відділ продажу м. Суми 30194 (36113, 361111) - 1986405,40 грн; Регіональний відділ продажу м. Харків 3013 (36113) - 1 662 741,12 грн; Регіональний відділ продажу м. Житомир 30195 (361110) - 5 453 937,14 грн; Регіональний відділ продажу м. Черкаси 30197 (36115, 361112) - 3118980,05 грн; Регіональний відділ продажу м. Полтава 301991 (361113) - 4389482,46 грн; Регіональний відділ продажу м. Дніпро 30191 (36119) - 1069056,15 грн; Регіональний відділ продажу м. Чернігів 301992 (36112) - 661 786,10 грн. Всього отримано готівкових коштів на суму : 47 707 995,56 грн. Зі змісту акту перевірки від 13.01.2022 № 250/16-31-07-01-10/40872798 встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджено дані бухгалтерського обліку ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо», а саме: відомості головної книги, касових книг (з додатками по складам підприємства, розташованим в різних регіонах України), приходно-касових ордерів. За результатами аналізу вказаних документів відповідачем було виявлено, що у періоді з 03.01.2019 по 30.09.2019 ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» проводило реалізацію товару не власного виробництва за готівкові кошти (бухгалтерський рахунок 301 «Каса» з субрахунками) без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) всього на загальну суму 47 707 995,56 грн. Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем вказані обставин взагалі не заперечуються та були визнані у судових засіданнях. Відповідно до частини 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. У колегії суддів відсутні обґрунтовані сумніви щодо достовірності визнаних ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» обставин проведення реалізації товару не власного виробництва за готівкові кошти (бухгалтерський рахунок 301 «Каса» з субрахунками) без застосування реєстратора розрахункових операцій (РРО) всього на загальну суму 47 707 995,56 грн. Отже, такі не підлягають доведенню у даній справі. Водночас, спірним у даній справі є виключно правомірність застосування ГУ ДПС у Полтавській області штрафної санкції на підставі пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Так, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» від 20 вересня 2019 року № 128-IX (далі Закон № 128-IX), внесено зміни до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 38, ст. 315 із наступними змінами), зокрема, пункт 1 статті 17 викладено у новій редакції: «1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення». Закон № 128-IX від 20.09.2019 в цій частині набрав чинності з 01 серпня 2020 року. Отже, до 01.08.2020 (дата набрання чинності внесених Законом № 128-IX до пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" змін) пункт 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачав, що до платників податків за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи у випадку вчинення такого правопорушення вперше, застосовується штрафна санкція 1 гривня. Разом з цим, 01.08.2020 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Згідно з Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тож, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце. Колегія суддів вважає, що положення Закону № 265/95-ВР, застосовані контролюючим органом при нарахуванні позивачу штрафної санкції за період з 03 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України. З урахуванням правил дії закону в часі, з огляду на дату набуття чинності змін, внесених Законом № 128-IX до пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (01.08.2020), колегія суддів вважає, що до позивача підлягала застосуванню штрафна санкція у розмірі 1 гривня. Отже, застосування відповідачем Закону № 128-IX до правовідносин, які виникли за період з 03 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року, не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки факти не проведення позивачем розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та не роздрукування відповідного розрахункового документу мали місце у період з 03 січня 2019 року по 30 вересня 2019 року, коли діяла редакція Закону № 265/95-ВР, що передбачала застосування фінансової санкції, відповідно до пункту 1 статті 17 даного Закону, у розмірі 1 гривня (за порушення вчинене вперше), застосування до позивача 04.02.2022 штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у розмірі 100 % є протиправним, що є підставою для його скасування. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що право на визначення розміру податкового зобов`язання та штрафних санкцій належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення. Відтак, саме податковий орган, здійснюючи перевірку, встановлює фактичні обставини, складає акт перевірки, визначає склад податкового правопорушення та застосовує конкретний вид і розмір фінансової санкції з посиланням на відповідну норму Закону № 265/95-ВР у застосовній редакції. У таких справах адміністративний суд здійснює виключно контроль законності рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 2 КАС України, перевіряючи, чи прийняте воно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Отже, суд в межах своїх повноважень може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних грошових зобов`язань та штрафних санкцій, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно обчислювати розмір таких. Схожі висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 19.02.2026 по справі № 520/12383/24. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2022 року № 00009160701 діяв не у спосіб, що передбачений ПК України, що зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 440/6483/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2026 року