Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/6483/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 серпня 2023 р.Справа № 440/6483/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.11.22 по справі №440/6483/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кременчукм`ясо" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "ТД "Кременчукм`ясо") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.02.2022: - №00009130701, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі: 256 829,50 грн, з яких: 234 251,00 грн - основний платіж та 22 578,50 грн - штрафна санкція; - №00009150701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток по декларації за 9 місяців 2021 року (№ реєстрації в контролюючому органі - 9336659744 від 09.11.21) ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» у загальному розмірі: 159 291,00 грн; - №00009140701, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» з податку на додану вартість у загальному розмірі: 316861,25 грн, з яких: 253 489,00 грн - основний платіж та 63 372,25 грн - штрафна санкція; - №00009160701, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 47 707 995,56 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року позов ТОВ "ТД "Кременчукм`ясо" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 04.02.2022: № 00009130701, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "ТД "Кременчукм`ясо" з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі: 256 829,50 грн, з яких: 234 251,00 грн - основний платіж та 22 578,50 грн - штрафна санкція; № 00009150701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток по декларації за 9 місяців 2021 року ТОВ "ТД "Кременчукм`ясо" у загальному розмірі: 159 291,00 грн; №00009140701, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "ТД "Кременчукм`ясо" з податку на додану вартість у загальному розмірі: 316 861,25 грн, з яких: 253 489,00 грн - основний платіж та 63 372,25 грн - штрафна санкція; №00009160701, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 47 707 995,56 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області на користь ТОВ "ТД "Кременчукм`ясо" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 810,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області вказує на те, що в ході проведення перевірки податковим органом достеменно встановлено, що позивач безпідставно сформував податковий кредит та витрати на підставі податкових накладних, виписаних від імені його контрагента - ТОВ «Альвар». Також, посилаючись на приписи п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ( далі - ПК України) стверджує, що ним правомірно застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі, визначеному на день винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00009160701, а не станом на момент вчинення відповідного правопорушення. Позивач не погодився з доводами апеляційної скарги, надав відзив на неї, у якому просив скаргу податкового орган залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року без змін. Згідно з положеннями ч.1, 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлень від 12.11.2021 №4144, 4145, виданих ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п. 82.1 ст. 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 08.11.2021 №2756-П проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Торговий дім Кременчукм`ясо, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.09.2021, за результатами якої складено акт від 13.01.2022 №250/16-31-07-01-10/40872798 /а.с. 224-247, т.2; 1-7, т.3; надалі по тексту - акт перевірки/. Відповідно до висновків такого акту перевірки зафіксовано порушення позивачем: - п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), п.7, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в розмірі 234 251 грн.; - п.14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст. 9 Закону №996-ХІV, п.7, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся за 9 міс. 2021 року всього в розмірі 159 291 грн; - п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 253 489 грн.; - п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського, харчування та послуг (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій на загальну суму 47 707 995,56 грн. На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 04.02.2022: - №00009130701, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі: 256 829,50 грн, з яких: 234 251,00 грн - основний платіж та 22 578,50 грн - штрафна санкція /а.с.52-53, 60, т.1/; - №00009150701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток по декларації за 9 місяців 2021 року (№ реєстрації в контролюючому органі - 9336659744 від 09.11.21) ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» у загальному розмірі: 159 291,00 грн /а.с. 56-57, 61, т.1/; - №00009140701, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» з податку на додану вартість у загальному розмірі: 316 861,25 грн, з яких: 253489,00 грн - основний платіж та 63 372,25 грн - штрафна санкція /а.с. 54-55, 62-63, т.1/; - №00009160701, яким застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 47 707 995,56 грн /а.с. 58-59, 64, т.1/. Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновків податкового, викладених в акті перевірки та наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України. Колегія суддів, перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також надаючи оцінку наданим сторонами по справі доказам, зазначає. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Згідно пункту 198.2. статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Відповідно до пункту198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер. Відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1. стаття 134 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. . Відповідно до ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1.). Згідно з п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону №996-ХІV передбачено перелік обов`язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248. Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» (далі - П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Відповідно до п. 6 П(С)БО 16, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Згідно з п. 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Відповідно до п. 11 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Отже, податковий кредит та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток повинні бути фактично підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Як правильно вказав суд першої інстанції, у судовій практиці суду касаційної інстанції домінуючим є таке тлумачення цих норм у їх взаємозв`язку (ст. 44, пп. 14.1.36, 14.1.231 ст.14 ПК України та ст.ст. 1, 9 Закону № 996-XIV): будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) слід розцінювати як належні первинні документи лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичне здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна бути спрямованою на реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз наведених вище приписів ПК України свідчать, що право платника податків на збільшення витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності та підтвердження обліковими, розрахунковими документами. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» (по тексту договору - Замовник) та ТОВ «Альвар» (по тексту договору - Виконавець) укладені договори про надання маркетингових послуг за №1549880 від 01.01.2018 з терміном дії з 01.01.2018 по 31.12.2019 та №1820818 від 22.10.19 з терміном дії з 01.01.2020 по 31.12.2020 /а.с. 67-80, 82-84, т.1/, предметом яких визначено, що з метою збільшення обсягу продажу продукції Замовника, стимулювання збуту та просування її на ринку Виконавець зобов`язується в порядку та відповідно до умов договору протягом строку його дії надавати Замовнику комплекс маркетингових послуг, а Замовник в свою чергу зобов`язується своєчасно замовляти, оплачувати і приймати надані послуги. Місце надання послуг за Договором - мережа магазинів «Велика Кишеня», «Велмарт», «ВК Еспрес». Пунктом 1.3. Договору визначено, що види послуг, вартість, адреси магазинів, строки та періодичність надання послуг вказуються в додатках до договору, що з моменту їх підписання Сторонами є невід`ємною частиною Договору. Послуги надаються щомісяця на підставі підписаних Сторонами Замовлень (Додатки до даного Договору), що з моменту їх підписання сторонами є невід`ємною частиною Договору /п. 2.2/. Виконавець зобов`язаний своєчасно та якісно надати весь обсяг замовлених послуг, визначений сторонами у замовленнях, та надати Замовнику всю необхідну звітність за результатами наданих послуг. Звітність надається Замовнику шляхом розміщення на Інтернет-порталі Виконавця за адресою https://portal.welcash.kiev.ua /п.2.5/. На підтвердження виконання умов таких договорів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії замовлень, рахунків на передплату, роздруківок з Інтернет-порталу виконавця, актів виконаних робіт, платіжних документів про підтвердження оплати таких послуг /а.с. 81, 85-248, т.1; а.с. 1-121, т.2/. Таким чином, з урахуванням умов договорів та додатків до них між позивачем та ТОВ "Альвар" виникли господарські правовідносини щодо поставки товару позивачем в мережі магазинів його контрагента та щодо надання відповідних маркетингових послуг позивачу його контрагентом. Зокрема, з метою просування та ефективної реалізації продукції позивача у мережах магазинів ТОВ "Альвар" та з урахуванням того, що відповідно до умов договорів, продукція від позивача постачається не безпосередньо до торгових центрів, а на Розподільчий центр, з якого вже згодом транспортом покупця перевозиться до мереж магазинів, позивачем здійснювалися замовлення на надання послуг ТОВ "Альвар", таких як: вивезення товару Замовника зі складу; викладка товару Замовника на вітрину за вказаними адресами; контроль кількості фейсів, цін та кількості товарного запасу; виготовлення та установка цінників; проведення ротації на вітрині та викладка згідно принципів FIFO; фотозвіт всіх міст продажу товарів Замовника; деталізований звіт про наявність товару на вітрині; підготовка товару до повернення Замовнику. Копії вказаних замовлень надавалися відповідачу під час проведення перевірки та долучені до матеріалів справи. За наслідками здійснених замовлень, контрагентом позивача ТОВ "Альвар" формувався рахунок на оплату, а позивачем здійснювала попередня оплата вказаних рахунків, виходячи із умов укладених договорів. Копії вказаних рахунків надавалися під час проведення перевірки та долучено до матеріалів справи. По факту наданих послуг контрагентом позивача ТОВ "Альвар", відповідно до умов договору, складався в електронному вигляді в особистому кабінеті позивача на веб-сайті торгової мережі "Велика кишеня" документ під назвою "Смета", який є невід`ємною частиною акту виконаних робіт (наданих послуг). У вказаних документах деталізовано визначено перелік магазинів із зазначенням їх адрес в яких надавалися за звітний місяць замовленні послуги, дні відвідування вказаних магазинів із зазначенням числа, кількість відвідувань та кількість годин витрачених певною особою у конкретному торговому центрі із зазначенням прізвища та імені вказаної особи, а також сума послуги за кожен день по кожному магазину. Копії вказаних документів ("Смета"), які роздруковані із особистого кабінету позивача на веб-сайті надавалися під час проведення перевірки та долучено до матеріалів справи. Після формування та погодження сторонами договорів документу під назвою "Смета", відповідно до умов укладених договорів, сторони підписували Акти виконаних робіт за відповідний звітний місяць. Вказані акти підписані електронним підписами уповноважених представників сторін, про що зазначено в самих Актах виконаних робіт та погоджено сторонами в умовах договорів. Реквізити підписантів, зокрема П.І.Б., посада, назва сторони, код ЄДРПОУ, дата і час підписання, а також серійний номер сертифікату електронного цифрового підпису зазначено на кожному Акті виконаних робіт. Копії вказаних Актів виконаних робіт надавалися під час проведення перевірки та долучено до матеріалів справи. Наведені вище первинні документи та пояснення представника позивача дають підстави вважати їх достатніми для спростування твердження контролюючого органу про те, що ТОВ «АЛЬВАР» не виконувало умови Договору про надання маркетингових послуг та Додатку № 1 «Види та вартість послуг Виконавця (прайс-лист)» до даного Договору (без номера та без дати), згідно з яким «Виконавець» зобов`язаний надавати замовнику результати аналізу та необхідні звіти про реалізацію продукції замовника, які складені на підставі проведеного ним аналізу та порівняння товару в розрізі номенклатури та ціни. В обґрунтування вказаного порушення відповідачем зазначено, що перевіркою встановлено безпідставне відображення ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» в бухгалтерському та податковому обліку взаємовідносини з ТОВ «АЛЬВАР» щодо отримання маркетингових послуг, послуг по проведенню предпродажної підготовки, послуг по стимулюванню збуту товарів, а саме декларування сум взаємовідносин у складі витрат на збут та податкового кредиту з ПДВ у відповідних періодах без належного оформлення первинних документів. До складу витрат на збут по коду рядка 2150 Звіту про фінансові результати (Ф-2) у 2019 - 9 місяців 2021 включено вартість вищезазначених послуг в розмірі 1460691 грн, в т.ч. по періодах: за 2019 рік в сумі 501747 грн, за 2020 рік в сумі 507541 грн, за 9 міс. 2021 року в сумі 451403 грн. Оприбуткування маркетингових послуг в бухгалтерському обліку ТОВ «ТД «Кременчукм`ясо» здійснено на підставі складених актів виконаних робіт наступним чином: Дт 93 «Витрати на збут» - Кт 631 «Розрахунки з постачальниками послуг» - 1460693 грн. Дт 64 «Податковий кредит» - Кт 631 «Розрахунки з постачальниками послуг» - 292138,23 грн. Всього надано до перевірки актів надання послуг по взаємовідносинах на загальну суму 1752829,37 грн, в т.ч. ПДВ 292138,23 грн, обсяг без ПДВ 1460691 грн. Оплата проведена платіжними дорученнями та шляхом взаємозаліку, що в бухгалтерському обліку відображено наступним проведенням: Дт 6313 «Розрахунки з постачальниками послуг» - Кт 311 «Розрахунковий рахунок» - 1691521,02 грн. Дт 6313 «Розрахунки з постачальниками послуг» - Кт 3611 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» - 37477,62 грн, що підтверджено документально. Перевіркою також встановлено, що ТОВ «АЛЬВАР» було покупцем продукції ТОВ «ТД Кременчукм`ясо», оскільки в періоді, що підлягав перевірці реалізовано ковбасних виробів в асортименті на загальну суму 183852,33 грн, в т.ч. ПДВ 30642,05 грн. Посилання апелянта на відсутність економічного обґрунтування маркетингових досліджень ТОВ "АЛЬВАР" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані доводи податкового органу спростовані залученими позивачем до матеріалів справи належними копіями замовлень на надання послуг, рахунків на передплату, "Смет", актів виконаних робіт, платіжних доручень на оплату за надані послуг, в яких зазначені всі необхідні реквізити для зазначених господарських операцій і які дають можливість ідентифікувати як назви, кількість та вид самих послуг так і осіб, якими підписані вказані документи. Також колегія суддів враховує положення підпункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а також те, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності. За правилами п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети),наведений у п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. На користь такого висновку свідчить й правова

позиція Верховного Суду викладена в постановах від 23.07.2019 у справі № 802/2386/14-а та від 27 жовтня 2022 року у справі №140/2783/19. У межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає слушними пояснення позивача, відповідно до яких останнім наголошено, що маркетингові послуги, отримані від ТОВ "Альвар" фактично направлені на забезпечення ефективного збуту товарів у перелічених у договорах торгівельних мережах шляхом популяризації продукції серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер таких послуг для позивача. На підтвердження такого збуту представником позивача долучено до матеріалів справи засвідчені належним чином копії первинних документів стосовно збуту товарів ТОВ "ТД "Кременчукм`ясо" у відповідних торгівельних мережах /а.с. 77-250 т.3; 1-250, т.4; 1-87, т.5/. Посилання апелянта на те, що згідно документів, досліджених під час перевірки, у штаті ТОВ «ТД Кременчукм`ясо» є фахівці з методів розширення збуту (28 штатних одиниці), мерчендайзерів (34 штатних одиниці), фахівець з дизайну (1,5 штатних одиниць), які за своїми посадовими обов`язками володіють інформацією щодо руху, попиту, реалізації продукції колегія суддів вважає безпідставними оскільки, як встановлено під час судового розгляду, фахівці з методів розширення збуту згідно своїх посадових обов`язків займаються збутом продукції, а дизайнер здійснює розробку макетів та етикеток. Мерчендайзерів у м. Києві значиться 5 осіб, які фізично не мають можливості охопити всі магазини в місті Києві. Всі інші працівники знаходяться в регіональних відділах по всій Україні. Стосовно посилання податкового органу на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018110000000061 від 05.10.2018 року та №42020141090000068 від 30.11.2020 відносно низки суб`єктів господарювання, серед яких згадується контрагент позивача - ТОВ «АЛЬВАР» (ідентифікаційний код 38916558) колегія суддів зауважує, що без обвинувального вироку суду існування таких кримінальних проваджень не є підставою для визнання операцій позивача із зазначеними контрагентами нереальними, відповідно, кримінальні провадження не є належним підтвердженням протиправності дій платника податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій. Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Усі докази підлягають оцінці сукупно. Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 13.05.2021року в справі№822/3618/17 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 2а-9375/11/1370, від 13 березня 2018 року у справі № 826/13582/13-а, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності висновків про заниження позивачем суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі: 234 251,00 грн, завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток по декларації за 9 місяців 2021 року у загальному розмірі: 159 291,00 грн та заниження суми грошового зобов`язання ТОВ ТД «Кременчукм`ясо» з податку на додану вартість у загальному розмірі 253 489,00 грн. Стосовно правомірності винесення податкового повідомлення-рішення №00009160701 від 04.02.2022, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 47 707 995,56 грн, колегія суддів зазначає таке. Вказане порушення полягає в тому, що позивач у період з 03.01.2019 по 30.09.2019 отримав готівкові кошти за реалізовану продукцію в сумі 47 707 995,56 грн без застосування реєстратора розрахункових операцій. Позивач не заперечує факту такого порушення, проте спірним є лише питання застосування розміру штрафних санкції. Вирішуючи питання правомірності застосування до позивача штрафної санкції, колегія суддів зазначає таке. Відповідальність за вчинення вказаного порушення визначена у ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі Закон № 265/95-ВР). У період вчинення відповідного правопорушення (з 03.01.2019 по 30.09.2019) приписи п.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР діяли у такій редакції: «За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг). У подальшому, на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення №00009160701 від 04.02.2022, приписи п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР викладені у такій редакції: «За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.» В апеляційній скарзі відповідач вказав, що санкції податковим органом застосовані у розмірі, який визначений п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення №00009160701 від 04.02.2022 у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) у сумі 47 707 995,56 грн, а не у розмірі 1 грн, яка була визначена п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній на момент вчинення відповідного порушення. Відповідно до п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Аналізуючи зміст вище зазначених правових норм, колегія суддів зазначає, що податковим органом протиправно було застосовано положення п. 11 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України до спірних правовідносин, оскільки законодавцем був змінений не лише розмір штрафу за порушення передбачені п.1 ст. 17 Закону №265/95-ВР, а й умови настання такої відповідальності, що відповідно до ст. 58 Конституції України не можуть бути застосовані до позивача. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 визначено, що "за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього." Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (expostfacto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності. При цьому, надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Отже, в зазначеному рішенні Конституційного Суду України, визначено, що на правовідносини які виникли і закінчилися до набрання чинності «нового» закону, не поширюється дія нового закону (постанова Верховного Суду від 11.07.2019 в справі № 320/1175/17-а). Частиною другою статті 6 та частиною першою статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119). Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovaandPine v. theCzechRepublic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovaandPine v. theCzechRepublic), заява № 36548/97, пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №00009160701 від 04.02.2022, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 47 707 995,56 грн, Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року по справі № 440/6483/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 31.08.2023.