Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 359/4800/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 359/4800/19 Суддя (судді) першої інстанції: Борець Є.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Вівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О., При секретарі: Лещенко В.С., За участю представника позивача: Шевченко С.С., представника відповідача: Несмеянова О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Азовської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Азовської митниці Держмитслужби, в якому просила: скасувати постанову про порушення митних правил у справі №0179/7009/17 від 16.01.2018, винесену Донецькою митницею ДФС в особі заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавським Ю.М. Позов обґрунтовано тим, що у період часу з дня ввезення автомобіля на митну територію України до дня реєстрації транспортного засобу позивач не використовувала транспортний засіб. Крім того, позивач вказує, що додаткове накладення штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок призвело до подвійного притягнення її до юридичної відповідальності фактично за одне і те ж правопорушення, що свідчить про протиправність такої постанови. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року адміністративний позов - задоволено. Постанову заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавського Юрія Михайловича в справі про порушення митних правил від 16 січня 2018 року, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок, скасовано. Провадження в справі про порушення митних правил №0179/70000/17 закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач, використовувала транспортний засіб Kia Cerato, реєстраційний номер НОМЕР_1 , стосовно якого було надано пільги на суму 160 558, 28 грн в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з чим були надані такі пільги, що свідчить про порушення останнью статті 485 Митного кодексу України. У даному випадку, відсутність факту вивезення транспортного засобу за межі митної території України або поміщення його до іншого митного режиму було доведено результатом перевірки завершення митного режиму транзиту, у зв`язку з обранням якого і було надано позивачу відповідні пільги. Цей факт і було покладено в основу оскаржуваної постанови, а не факт перевищення строку, встановленого статтею 95 Митного кодексу України. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2017 року через пункт пропуску на кордоні «Виступовичі - Нова Рудня» митного поста «Північний» ОСОБА_2 ввезла на митну територію України автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі VIN НОМЕР_2 , з іноземним номерним знаком НОМЕР_1 . 07 листопада 2017 року в.о. заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавський Ю.М. виніс постанову в справі про порушення митних правил №0113/70000/ 17, якою він наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України. При цьому, 22 грудня 2017 року ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 , та після державної реєстрації шлюбу позивачу було присвоєно прізвище « Козлова », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб. Надалі, 16 січня 2018 року заступником начальника Донецької митниці ДФС Тарнавський Ю.М. винісено постанову в справі про порушення митних правил №0179/70000/17, якою накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок за вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. У подальшому, 25 травня 2019 року автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі VIN НОМЕР_2 , був у встановленому порядку зареєстрований за ОСОБА_3 , а іноземний номерний знак НОМЕР_1 був змінений на реєстраційний номер НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Не погоджуючись з постановою від 16 січня 2018 року та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 вона не використовувала транспортний засіб з іноземним номерним знаком на митній території України, та такий автомобіль був ввезений на митну територію України виключно для власного використання, вказане свідчить про неправомірність оскаржуваної постанови. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктами 21, 24, 25, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України) визначено, що: митна процедура - це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення; митні формальності - це сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 544 МК України здійснюючи державну митну справу, органи доходів і зборів виконують основні завдання, зокрема, здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо. Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Частиною першої статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частиною першою статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Частиною першою статті 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування. Згідно з частиною першою статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом. При цьому, з огляду на положення глави 55 «Пропуск та оподаткування товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» розділу XII МК Украхни, поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов`язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України, як письмове зобов`язання про зворотне вивезення, застосування заходів гарантування тощо. Отже, транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. При цьому, транспортні засоби, які переміщуються у митному режимі транзиту, мають бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу. У силу вимог пункту 1 частини першої статті 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Відповідно, частиною третьої статті 470 МК України передбачено, що перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З огляду на вказане, орган доходів і зборів, здійснюючи з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи митні формальності, зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України, можуть у будь-який час виявити передбачене у частині третій статті 470 МК України триваюче порушення митних правил та не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення порушення, накласти на суб`єкта адміністративної відповідальності адміністративне стягнення. З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2017 року через пункт пропуску на кордоні «Виступовичі - Нова Рудня» митного поста «Північний» ОСОБА_2 ввезла на митну територію України автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі VIN НОМЕР_2 , з іноземним номерним знаком НОМЕР_1 . 07 листопада 2017 року в.о. заступника начальника Донецької митниці ДФС Тарнавський Ю.М. виніс постанову в справі про порушення митних правил №0113/70000/ 17, якою він наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень за вчинення порушення митних правил, передбаченого частиною третьою статті 470 МК України. У подальшому, 16 січня 2018 року заступником начальника Донецької митниці ДФС Тарнавський Ю.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0179/70000/17, якою накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 481674 гривень 84 копійок за вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. Приймаючи вказану постанову, митний орган виходив з того, що транспортний засіб марки «Kia Cerato», номер шасі VIN НОМЕР_2 , з іноземним номерним знаком НОМЕР_1 після 07.11.2017 з митної території не вивозився та у інший митний режим не поміщувався, відтак у користуванні (фактичному обігу) позивача перебував автомобіль на митній території без виконання обов`язків щодо завершення митного режиму транзиту, тобто факт використання товару стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з чим було надано ці пільги. Так, у силу вимог статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта спрямованих на порушення встановленого законодавством України, зокрема щодо порядку використання товарів у цілях, стосовно яких було надано пільги щодо сплати податків і зборів, маніпуляції з податковими пільгами. Згідно статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Так, частиною першою статті 266 МК України визначені обов`язки декларанта та уповноваженої ним особи, серед яких, зокрема, здійснення декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. У свою чергу, згідно статті 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначає позивач, у період часу з 10 липня 2017 року до 25 травня 2019 року вона не використовувала автомобіль марки «Kia Cerato», номер шасі VIN НОМЕР_2 , з іноземним номерним знаком НОМЕР_1 , так як після ввезення вказаного автомобіля вона зберігала його у дворі власного домоволодіння по АДРЕСА_1 . Вказані обставини були підтверджені ОСОБА_3 , допитаним в якості свідка в суді першої інстанції. У зв`язку з тим, що позивачу не вдалось розмитнити автомобіль, такий транспортний засіб не використувався та не передався іншим особам. Лише у травні 2019 року після внесення змін у митному законодавстві відбулись зміни, які дозволили розмитнення іноземних автомобілів, що були раніше ввезені в Україну, тому чоловік ОСОБА_1 розмитнив ввезений позивачем транспортний засіб та у встановленому порядку зареєстрував його, змінивши іноземний номерний знак на реєстраційний номер НОМЕР_3 . Дійсно, 25.11.2018 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» від 08.11.2018 №2612-VIII (надалі - Закон №2612-VIII), який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил. Так, пунктом 13 Закону №2612-VIII розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного Кодексу України, зокрема, доповнено пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту: «Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного Кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Установити, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту». Отже, Законом №2612-VIII надано право особам, якими не дотримано строків та умов (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, саме починаючи з 25.11.2018 (дата набрання чинності Законом України від 08.11.2018 №2612-VІІІ) протягом 180 днів здійснити митне оформлення транспортного засобу, за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, такі особи звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 МК України. Відтак, протягом встановленого періоду, особа може звернутись в будь-який час для здійснення митного оформлення транспортного засобу і до його закінчення митний орган не вправі притягувати таку особу до відповідальності за вищезазначеними статтями. З матеріалів справи вбачається, що сплату добровільного внеску в сумі 8500 грн позивач здійснила у травні 2019 року при здійсненні митного оформлення за митною декларацією, що свідчить про дотримання останньою вимог митного законодавства. У той же час, зі змісту диспозиції норми, яка міститься в статті 485 МК України, вбачається, що однією з форм об`єктивної сторони порушення митних правил, передбаченого цією статтею, є використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, у даному випадку - не переміщення автомобіля у інший митний режим з режиму транзиту. Так, відповідно до статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Враховуючи положення вказаної норми метою транзиту є переміщення між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів. При цьому, таке переміщення дозволено без будь-якого використання товарів. Також, транзит передбачає переміщення товару без сплати митних платежів, тобто з пільгою. У той же час, як вірно відзначено судом першої інстанції, відповідачем, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не подано жодного доказу на підтвердження того, що в період часу з 10 липня 2017 року до 25 травня 2019 року позивач використовувала спірний автомобіль марки «Kia Cerato», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що свідчить про відсутність складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, так як лише зберігання автомобіля на митній території України не є способом використання транспортного засобу та не становить об`єктивну сторону вказаного порушення митних правил. Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач ввезла автомобіль на митну територію України виключно для власного використання, та не здійснює підприємницьку діяльність, зокрема пов`язану з торгівлею іноземними транспортними засобами. У даному випадку, накладення на ОСОБА_1 штрафу в такому великому розмірі, як 481674 гривень 84 копійок, безсумнівно є несправедливим та надмірним тягарем для фінансового (майнового) стану. Так, у справі «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у разі, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. При цьому необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Крім того, у справі «Мамидакис проти Греції» Європейський суд з прав людини визнав, що фінансове зобов`язання, яке виникло внаслідок штрафу, за вчинення контрабанди відповідало національному законодавству задовольняло вимогам суспільного інтересу, проте воно призвело до надмірного навантаження на відповідну особу та суттєво вплинуло на її фінансове становище. За таких обставин, навіть з огляду на обґрунтованість застосування відповідного заходу примусу, призначення штрафу завдало такого удару фінансовому становищу заявника, що воно становило непропорційну міру щодо законної мети переслідування, у зв`язку з чим Європейський суд з прав людини визнав таке стягнення несумісним зі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно виніс оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі №0179/70000/17 від 21.06.2018. Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані вище обставини свідчать про відсутність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові про порушення митних правил, що свідчить про наявність підстав для її скасування. За правилами вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на вищевикладене, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 272, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Лічевецький