Постанова 4851 № 520/25193/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2025 р.Справа № 520/25193/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року (ухвалене суддею Бадюков Ю.В.) в справі № 520/25193/24 за позовом Кегичівського комунального підприємства «Кегичівка - Сервіс Плюс» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Кегичівське комунальне підприємство «Кегичівка - Сервіс Плюс» (в подальшому - ККП «Кегичівка - Сервіс Плюс», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (в подальшому - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Харківській області від 17.05.2024 р. №00275042411, №00275082411, №00275022411, №00275072411, №00275052411. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00275072411 від 17.05.2024 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 2892, 35 грн. та пені на суму 82,18 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00275042411 від 17.05.2024 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 449208, 94 грн. та пені на суму 431582,25 грн.; визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00275082411 від 17.05.2024 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) зі штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 28026, 22 грн. та пені на суму 4198,61 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00275052411 від 17.05.2024 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) зі штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 246192,20 грн. та пені на суму 449580,22 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 р., яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що підприємством допущено триваюче правопорушення, а саме, безперервне невиконання норм Податкового кодексу України платником податків, який допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом. В ході перевірки встановлено, що протягом періоду перевірки підприємство при несвоєчасному перерахуванні податку на доходи фізичних осіб мало достатні обігові грошові кошти на розрахункових рахунках. Такі дії кваліфікуються як податкове правопорушення, за яке передбачена фінансова відповідальність, визначена ст.ст. 124, 125 ПК України. Вважає, що вказані дії є умисними, оскільки позивачем були створені умови несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати. Також зазначає, ККП «Кегичівка - Сервіс Плюс» могло дотриматися правил і норм визначених Кодексом, однак вказаного не здійснило та не виконало свого податкового обов`язку. Інформація стосовно обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень відповідно до п. 112.8 ст. 112 Податкового кодексу України та обставин, що пом`якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень відповідно до п. 112-1.1 ст. 112-1 Податкового кодексу України відсутня. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що ККП «Кегичівка - Сервіс Плюс» пройшло у встановленому чинним законодавством України державну реєстрацію юридичної особи та зареєстровано 18.02.2011 р. Кегичівською районною адміністрацією Харківської області (код ЄДРПОУ 4059585), свідоцтво про державну реєстрацію від 18.02.2011р., 14611020000000311. На облік в контролюючий орган ККП «Кегичівка - Сервіс Плюс» взято 21.02.2011 р. за №10400, станом на 22.04.2024 р. перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області (Кегичівська ДПІ). Основний вид діяльності підприємства за КВЕД 3600 - Забiр очищення та постачання води. На підставі направлень від 01.04.2024 р. № 2548 та № 2551, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області фахівцями податкового органу, відповідно до пп. 20.1.4, п. 20.1, ст. 20, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82, пп. 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 15.03.2024 р. № 1097-п, з 02.04.2024 р. по 15.04.2024 р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача. 02.04.2024 р. податковим органом було запропоновано позивачу надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань, що стосуються предмета перевірки. Станом на 02.04.2024 р. було надано наступні документи надано для проведення перевірки, а саме: головні книги за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2023 р.; обороти рахунків (по датам, окремо по кожному року) 661 (розрахунки за заробітною платою), за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2023 р.; оборотно-сальдові відомості по всім рахункам (в розрізі по субрахункам) за 2017-2023 р.р.; інші документи стосовно предмета перевірки (вибірково надані платником податків виписки по рахунках (у форматі pdf), інформація про суми проведених закупівель (щорічно) у суб`єктів підприємницької діяльності фізичних осіб). За результатами документальної планової виїзної перевірки ГУ ДПС у Харківській області складено 22.04.2024 р. акт №18213/20-40-24-11-03/36870763 за висновками якого встановлені наступні порушення ККП «Кегичівка - Сервіс Плюс»: 1) пп. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року з змінами та доповненнями, в результаті чого: не відображення, за перевіряємий період, доходів виплачених (перерахованих на розрахункові рахунки) фізичним особам підприємцям за надання послуг, закупівлю канцелярських та господарських товарів (олівці, папір, авторучки, стиральні гумки, тощо) за ознакою доходу „157, що підтверджується банківськими виписками та іншими документами (авансові звіти, оборотно сальдова відомость по рахунку 361 та 311, тощо) у відповідні періоди; відображення недостовірних даних стосовно сум нарахованого та виплаченого доходу у вигляді заробітної плати, сум нарахованого податку на доходи фізичних осіб утриманого із заробітної плати в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2019 року та (форма 4ДФ) 3 квартал 2023 року (вересень 2023); 2) ст. 168 пп. 168.1.2, 168.1.5 , пп. а) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року з змінами та доповненнями, в результаті чого: встановлено порушення в частині не своєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 1740386,29 грн. та не перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 1796835,76 грн, за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2023 р.; 3) п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, пп. б) п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року з змінами та доповненнями, в результаті чого: відображення недостовірних даних щодо сум нарахованого (виплаченого) доходу та нарахованого (перерахованого) військового збору ) за 1,3 квартали 2019 року, 2 квартал 2021 року (квітень), 4 квартал 2021 року (листопад), 3 квартал 2023 року (вересень) та станом на момент перевірки помилки не виправлено; 4) п. 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, п.п. 168.1.2, 168.1.5 ст. 168, пп. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року з змінами та доповненнями, в результаті чого: встановлено порушення в частині не своєчасного перерахування військового збору утриманого із заробітної плати найманих працівників в сумі 112104,88 грн. та не перерахування військового збору утриманого із заробітної плати найманих працівників в сумі 11569,41 грн., за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2023 р.; 5) п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 р. з змінами та доповненнями в частині неналежного ведення, в перевіряємому періоді з 01.07.2017 р. по 31.12.2023 р., бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок; 6) п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст. 8, ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010р. з змінами та доповненнями в частині заниження ККП «Кегичівка - Сервіс Плюс» суму виплат, на яку донараховується єдиний внесок за перевіряємий період з 01.07.2017 р. по 31.12.2023 р. на 6243,70 грн., та ЄСВ в сумі 1349,30 грн.; 7) п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010р. з змінами та доповненнями в частині несвоєчасного включення до звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (2017-2020 роки) з відповідними таблицями до нього, суму виплат, на які нараховується єдиний внесок. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 р. №00275042411, №00275082411, №00275022411, №00275072411, №00275052411. Позивачем було подано скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення, яку рішенням Державної податкової служби від 01.08.2024 р. №23464/6/99-00-06-01-03-06 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 р. № 00275072411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 2892,35 грн. та пені на суму 82,18 грн., № 00275042411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 449208,94 грн. та пені на суму 431582,25 грн., № 00275082411, № 00275052411 необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. Згідно із п.п. 14.1.156, 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 ПК України). Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.. Пунктом 54.2 статті 54 ПК України визначено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПК України, особою, відповідального за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Згідно із пп. а п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок. Відповідно до п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надасться) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, шо нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп. 168.4.7 п.168.4 ст.168 ПК України). Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області приймаючи податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 р. №00275042411, №00275082411, №00275072411, №00275052411 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25%, виходячи із доведеного в акті перевірки факту наявності умислу (вини) у діях позивача, які безпосередньо вплинули на обставини несвоєчасного перерахування та частково неперерахування узгоджених сум податку на доходи фізичних осіб (із сум заробітної плати) та військового збору. Застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються, здійснено на підставі ст. 125-1 Податкового кодексу України. Згідно із п. 125-1.1 ст. 125-1 ПК України, ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідно до п.125-1.2 ст.125-1 ПК України, ті самі дії, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу, у тому числі пені, покладається на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язку погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу. Податковий агент звільняється від відповідальності відповідно до цього пункту, якщо ненарахування, неутримання та/або неперерахування податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу Відповідно до п. 109.3 ст. 109 ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Специфіка податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати/несплати передбачає наявність певних особливостей об`єктивної сторони кожного такого правопорушення, зокрема передбачає різні граничні дати сплати (перерахування), може містити фактичну дату сплати (перерахування), має різну кількість календарних днів прострочення сплати, врешті решт кожному податковому правопорушенні притаманні різні обставини, що вплинули на допущення позивачем податкового правопорушення. Відповідно до п. 112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. З урахуванням того, що контролюючим органом дискреційно обрано розмір штрафної (фінансової санкції) у підвищеному розмірі (25 %), яка передбачає наявність умислу (вини) платника податків у допущені податкового правопорушення, та враховуючи наявну презумпцію правомірності рішень платника податків, суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючий орган зобов`язаний дослідити кожний факт несвоєчасної сплати, несвоєчасного перерахування, та перевірити чи мав позивач можливість недопустити порушення. У податковому правопорушенні, об`єктивною стороною якого є обставини несвоєчасної сплати (перерахування) або несплати (неперерахування), з метою встановлення факту наявності/відсутності бездіяльності платника податків, контролюючий орган повинен був перевірити наявність/відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках позивача, їх розподілення в порядку черговості/пріоритетності, в тому числі в розрізі кожного такого правопорушення. Судовим розглядом встановлено, що у змісті акту перевірки від 22.04.2024 р. №18213/20-40-24-11-03/36870763 відсутні ознаки того, що контролюючий орган досліджував питання вини позивача у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням та частково неперерахування узгоджених сум податку на доходи фізичних осіб (із сум заробітної плати) та військового збору, в чому саме вона проявляється, а також відсутність зазначення конкретних фактів, періодів тощо. В акті перевірки вказано, що контролюючим органом в ході проведення перевірки позивача встановлено безперервне невиконання платником податку норм Кодексу та надано визначення такому невиконанню триваюче, а також контролюючим органом в ході проведення перевірки позивача встановлено обставини допущення позивачем несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, при наявності достатніх обігових грошових коштів на розрахункових рахунках. Пунктом 111.5 статті 111 ПК України дано визначення триваючому правопорушенню - безперервне невиконання норм цього Кодексу платником податків, який вчинив певні дії чи допустив бездіяльність і не вчиняв подальших дій для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом. Згідно п. 113.3. ст. 113 ПКУ у разі вчинення платником податків двох або більше порушень іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо. У постанові від 08.12.2022 р. в справі №520/9294/21 Верховний Суд, аналізуючи вимоги статей 109, 112, 123 ПК України, дійшов висновку про те, що вказані положення чинного податкового законодавства визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень, а тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), а саме - що платник податків вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Також Верховний Суд у постановах від 16.03.2023 р. в справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 р. у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 р. в справі №520/18519/21, від 05.10.2023 р. в справі № 520/14773/21 сформулював висновки, за змістом яких обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга не містить вмотивованого спростування висновків суду першої інстанції, в частині безпідставного застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій у розмірі 25% (передбачає доведення умисності дій (вини) платника податків), фактично без дослідження та доведення обставин вини (умислу) у діях позивача та не містить спростування доводів та наданих позивачем доказів, відсутності на розрахункових рахунках підприємства грошових коштів, станом на дату виплати заробітної плати. Посилання відповідача в акті перевірки на ту обставину, що позивачем несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, при наявності достатніх обігових грошових коштів на розрахункових рахунках, позивач спростовано випискою по рахунку за І квартал 2023 року, згідно якої вільні обігові грошові кошти позивачем першочергово спрямовуються на виплату заробітної плати найманим працівникам, в подальшому здійснюється сплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, далі сплачується військовий збір та податок на доходи фізичних осіб (із сум заробітної плати), а підприємство небезпідставно встановлює пріоритет виплати заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки процес надання житлово-комунальних послуг напряму залежить від наявності трудового ресурсу через що відсутні така складова правопорушення як умисел. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обов`язку у контролюючого органу дослідити кожний факт несвоєчасної сплати, несвоєчасного перерахування, з`ясувати наявність достатніх обігових грошових коштів на розрахункових рахунках позивача та їх розмір задля можливості такого перерахування, здійснити перевірку можливості недопустити порушення та чи вчиняв позивач подальші дії та які саме для його усунення до моменту виявлення такого правопорушення контролюючим органом. Крім того, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях відповідач зазначив, що згідно п. 54.2. ст. 54 ПК України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Тобто, зазначені несвоєчасно перераховані суми грошових зобов`язань є узгодженими. За приписами п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що податковим правопорушенням, відповідно до ст. 124 ПК України, є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно). Відповідно до ст. 125-1 ПК України, таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто не нарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу. Відтак, відповідно до змісту наведеної норми статті 125-1 ПК України відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень, визначених статтею 125-1 ПК України, та, як наслідок, безпідставність застосування до нього штрафних санкцій, визначених цією статтею, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 №00275042411, №00275082411, №00275072411, №00275052411 є протиправними в частині накладення штрафних санкцій відповідно до ст. 125-1 Податкового кодексу України. Також з акту перевірки встановлено, що до позивача за порушення в частині не своєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 1740386,29 грн. та не перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 1796835,76 грн., за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2023 р., та за несвоєчасне перерахування військового збору утриманого із заробітної плати найманих працівників в сумі 112104,88 грн. та не перерахування військового збору утриманого із заробітної плати найманих працівників в сумі 11569,41 грн., за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2023 р., згідно пп. 129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України буде розраховано пеню. Згідно із п. 129.1.1 ст. 129.1 ПК України, нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Відповідно до пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України, при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання. Згідно спірних податкових повідомлень-рішень пеню розраховано на підставі п. 129.4 ст. 129 ПК України. За приписами абз. 1 п. 129.4. ст. 124 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Абзацом 3 п. 129.4 ст. 129 ПК України передбачено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. Оскільки відповідачем безпідставно було нараховано штрафні (фінансові) санкції за виявлені контролюючим органом податкові правопорушення, а сума пені нараховувалась контролюючим органом на суми грошового зобов`язання включаючи суму штрафних санкцій, тому нараховані суми пені на вказані суми є протиправними. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.05.2024 р. № 00275072411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 2892,35 грн. та пені на суму 82,18 грн.; № 00275042411 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 449208,94 грн. та пені на суму 431582,25 грн.; № 00275082411 та № 00275052411. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 року по справі № 520/25193/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 23.06.2025 р.