Постанова Київський апеляційний суд № 753/11797/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 753/11797/19 Головуючий у 1 інстанції: Трусова Т.О. провадження №22-ц/824/8081/2020 Суддя-доповідач: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 06 серпня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Судді-доповідача: Олійника В.І., суддів: Желепи О.В., Кулікової С.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - в с т а н о в и в : У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 26.10.2007 Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 2314. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . Зазначав, що спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства і фінансового утримання. Так як від 2018 року сторони не ведуть спільного господарства і не підтримують шлюбні відносини, то ОСОБА_1 просив розірвати їх шлюб. Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 16 березня 2020 року позов задоволено і розірвано шлюб, зареєстрований 26.10.2007 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним центром розвитку сім`ї (актовий запис №2314), між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про зміну рішення суду першої інстанції, в якому зазначити, що сторони припинили шлюбні відносини у травні 2019 року та що малолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу залишається проживати зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , а в іншій частині рішення залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що посилання відповідачки на те, що момент припинення шлюбних відносин відбувся у травні 2019 року, що підтверджується відміткою в закордонних паспортах про спільну подорож до ОАЕ в жовтні 2018 року, є безпідставними та надуманими, оскільки дана спільна подорож була ініційована ним (позивачем) в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що спростовує факт примирення подружжя та підтримання шлюбно-сімейних відносин у жовтні 2018 року. Також, щодо не зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині рішення місця проживання малолітньої доньки, ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи, де були присутні всі сторони, ОСОБА_2 не заявляла зустрічних позовних вимог з вимогою про визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_2 . Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц). За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з положення ч.2 ст.112 СК України. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, зареєстрованому 26.10.2007 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім`ї, про що зроблено актовий запис №2314. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька ОСОБА_3 . Встановлено, що спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства, фінансового утримання, тому від 2018 року вони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбні відносини. Згідно ч.1, 2 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. За ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Виходячи з наведеного, оскільки відповідачка визнала позов, таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу. Доводи апеляційної скарги про те, що сторони припинили шлюбні відносини у травні 2019 року, а не у лютому 2018 року, як зазначено в рішенні суду, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження шлюбних відносин у жовтні 2019 року ОСОБА_2 надала копії закордонних паспортів, де є відмітки про те, що їх сім`я разом із донькою ОСОБА_3 подорожували до ОАЕ. Проте, дана обставина не свідчить про усталені відносини, які притаманні подружжю (відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 28 серпня 2019 року № 588/350/15-ц) і позивач категорично заперечує припинення шлюбних відносин у жовтні 2019 року, а стверджує про те, що вони припинилися ще у 2018 році. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 16 березня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: