Ухвала КАС ВС № 723/1964/14-а

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА Іменем України 04 серпня 2020 року Київ справа №723/1964/14-а адміністративне провадження №К/9901/12913/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Мороз Л.Л., суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., за участю: секретаря судового засідання - Глущенка Д.В. позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №723/1964/14-а за позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною, - в с т а н о в и в : Постановою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.02.2020 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Скасовано постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 квітня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області щодо не вирішення питання по заяві від 19.05.2014 вх. №134 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0492 га в оренду для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Зобов`язано Михальчанську сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2014 про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0492 га в оренду для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . В решті постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 квітня 2016 року у нескасованій частині та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року залишено без змін. 25.02.2020 позивачем подано до суду заяви про ухвалення додаткового рішення, у якій ОСОБА_1 просить: - стягнути витрати, пов`язані із його прибуттям до суду в сумі 458,29 грн; - стягнути, сплачений ним судовий збір; - зобов`язати Михальчанську сільську раду Сторожинецького району Чернівецької області розглянути заяву від 04.11.2019 та задовольнити її. Також, позивачем 03.03.2020 подано заяву, згідно якої позивач просить також стягнути витрати на проїзд в сумі 203,76 грн та 240,34 грн, а також заборонити сільській раді втручатись у питання щодо передачі спірної земельної ділянки. В судовому засіданні позивач уточнив вимоги заяв та просить стягнути на його користь витрати на проїзд та судовий збір, сплачений за подачу касаційної скарги. Колегія суддів, обговоривши доводи заяв, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Як передбачено п.п.в) п.4 ч.1 ст.356 КАС України у резолютивній частині постанови зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Проте, в постанові від 25.02.2020 не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Згідно з частиною 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, то слід зазначити, що позивач при поданні касаційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 285 грн, що підтверджується квитанцією від 21 жовтня 2016 року №91. Розмір сплаченого судового збору відповідає положенням Закону України "Про судовий збір". Ця сума підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області. Щодо витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, то слід зазначити таке. Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За приписами статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Кабінет Міністрів України постановою від 27 квітня 2006 року № 590 (із змінами) "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затвердив граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ (далі - постанова № 590). Додатком до Постанови № 590 визначено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові - не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Відповідно до підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - постанова № 98). За змістом вказаного додатку сума добових витрат на відрядження в Україні становить 60 грн, а гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу (не більш як) 600 грн. При цьому відповідно до підпункту 1 пункту 7 постанови № 98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати: - на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); - на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях; - на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до цієї постанови, за всі дні проживання; - на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; - на користування постільними речами в поїздах; - на оформлення закордонних паспортів; - на оформлення дозволів на в`їзд (віз); - на оплату вартості страхового поліса життя або здоров`я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу) за наявності оригіналу такого поліса з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування; - на обов`язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов`язані з правилами в`їзду та перебування у місці відрядження; - на оплату службових телефонних розмов. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що вказаною постановою № 98 визначено суми витрат на відрядження та складові цих витрат, які зокрема, включають витрати на проїзд, найм житла та добові. При цьому, граничні суми витрат на добу встановлені цією постановою лише на суми витрат на найм житлового приміщення за добу та добові витрати. Водночас, відповідно до пункту 9 постанови № 98 витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами. Тобто, законодавець передбачив випадки, коли фактичні витрати перевищують, зокрема, граничні суми витрат на найм житлового приміщення та вартість перевезення. Із змісту наведеної норми вбачається, що є й відповідні обмеження стосовно відшкодування витрат на проїзд, які полягають у тому, що витрати на проїзд відрядженого працівника в м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес-класу відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Колегія суддів вважає, що норма пункту 5 Граничних розмірів, яка відсилає до постанови №98 та регулює відносини щодо визначення суми, складу витрат на відрядження та умови їх відшкодування державним службовцям та іншим особам, які направляються у відрядження, не може обмежувати право особи, на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративних справах, на компенсацію витрат на проїзд, пов`язаних на переїзд до суду, який знаходиться в іншому населеному пункті. Проте, колегія суддів наголошує на тому, що такі витрати повинні обмежуватись розміром витрат на проїзд в залежності від того виду транспорту, яким особа добиралась до суду. Зокрема, відповідно до пункту 2.25 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27 грудня 2006 року № 1196, перевезення пасажирів здійснюється між усіма залізничними станціями, відкритими для посадки, висадки пасажирів, за розкладом руху пасажирських поїздів, у категоріях вагонів: а) 1, 2, 3 класів - з відкритими та закритими купе з місцями для сидіння; б) загальні сидячі - з відкритими купе з місцями для сидіння; в) плацкартні - з відкритими купе з місцями для лежання; г) купейні - з окремими чотиримісними купе з місцями для лежання; ґ) м`які - з окремими двомісними "СВ" та тримісними купе з місцями для лежання. Залежно від внутрішнього облаштування та конструкції зазначені вагони можуть визначатись як вагони підвищеного комфорту, економ-класу або фірмові з рівнем сервісного обслуговування класу "комфорт", "стандарт" та "економ" тощо. Отже, на думку колегії суддів, вартість проїзду залізничним транспортом на загальних підставах відшкодовується у разі проїзду у вагонах поїздів віднесених до 2, 3 класів, загальних, сидячих, плацкартних та купейних вагонах. Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). З матеріалів справи вбачається, що позивач двічі прибув з м. Чернівці на судові засідання до Касаційного адміністративного суду, який знаходиться у м. Києві, залізничним транспортом, а саме в плацкартному вагоні та витратив кошти в сумі 473,47грн, що підтверджується проїзними документами. Також, позивач витратив на зворотню дорогу 428,92 грн, що підтверджується копіями проїзних документів, а саме залізничних квитків на потяги №№357, 117 в плацкартному вагоні. Крім того, згідно з посадочними талонами №№007508, 007453 позивачем сплачено 1100 грн за проїзд 03.08.2020 та 04.08.2020. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області понесені ним судові витрати за перегляд справи в суді касаційної інстанції в сумі 2287,39 грн (285 грн сплаченого судового збору + 2002,39 грн витрат, пов`язаних з прибуттям до суду касаційної інстанції). Керуючись ст.ст. 139, 252, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, - ПОСТАНОВИВ: Заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №723/1964/14-а задовольнити. Ухвалити додаткову постанову у справі №723/1964/14-а. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) понесені судові витрати в сумі 2287,39 грн. Додаткова постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук, Судді Верховного Суду