Постанова 4851 № 585/633/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2020 р. Справа № 585/633/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами представника відповідача Врадій Лілії Миколаївни та ОСОБА_2 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2020 (суддя Шульга В.О., м. Ромни, Сумська область) по справі № 585/633/20 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Сумській області до ОСОБА_2 про примусове видворення за межі території України та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, звернувся до Роменського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , в якому просив примусово видворити відповідача за межі території України; затримати його на 6 місяців з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні; звернути постанову до негайного виконання. В обгрунтування позову вказує, що 03.03.2020 позивачем до Роменського МВ УДМС було надіслано листа про те, що 12.03.2020 року з ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» буде звільнений громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 , який відбуває покарання за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Суспільна небезпечність перебування відповідача на території України, після закінчення терміну відбування покарання полягає у можливому здійсненні ним злочинної діяльності проти основ громадської безпеки і порядку, недоторканості державного кордону України, миру і безпеки людства, що несе у собі загрозу життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства і держави. Відповідач, після відбування покарання згідно зі ст. 1 п. 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянство» являтиметься нелегальним мігрантом, враховуючи, що перебуваючи у місцях позбавлення волі, будучи фактично нелегальним мігрантом, він не надав до відповідних органів документи з метою легалізації на території України чи оформлення закордонного паспорту громадянина Росії з метою виїзду з території України. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 березня 2020 року позов задоволено. Примусово видворено за межі території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 6 місяців, до 13 вересня 2020 включно, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Допущено рішення до негайного виконання в частині примусового видворення відповідача за межі України. Відповідач, ОСОБА_2 та його представник, Врадій Лілія Миколаївна , не погодились із таким рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Управлінням Державної міграційної служби України в Сумській області подано до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач та його представник в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримали та просили суд їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Междурєчєнськ, Кемеровської області є громадянином Російської Федерації, що вбачається з копії паспорта. В той же час, на одному з аркушів паспорта є витяг з положення про паспорт громадянина Російської Федерації, в якому вказано, що паспорт дійсний з 20 до досягнення 45-річного віку. Згідно довідки ДУ «Роменська виправна колонія (№56)» ОСОБА_2 , який засуджений 18.06.2008 року Апеляційним судом м. Києва за п.12 ч.2 ст.115 КК України до 13 років позбавлення волі, в період з 14.12.2007 року по 12.03.2020 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої інспекції, звідки звільнений 12.03.2020 року. 03.03.2020 ГУНП в Сумській області адресувало листа УДМС в Сумській області щодо примусового видворення за межі України ОСОБА_2 , який раніше судимий: 30.06.2003 Фастівським міським судом Київської області за ч.3 ст.185 КК України, 18.06.2008 року Апеляційним судом м. Києва за п.12 ч.2 ст.115 КК України Постановою начальника Роменського МВ УДМС від 12.03.2020 громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 1700,00 грн. за порушення правил перебування в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні з 2003 року. Згідно квитанції від 12.03.2020 зазначений штраф сплачено добровільно. Окрім того, 12.03.2020 року відповідачем надані письмові пояснення, з яких вбачається, що він планує поїхати до своєї нареченої в Дніпропетровську область для створення сім`ї (а.с.9). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, будучи обізнаним про те, що не має законних підстав для перебування на території України, не мав наміру повертатися до Російської Федерації. 12.03.2020 прийнято рішення № 3 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 13 березня 2020 року. Дане рішення ОСОБА_2 не оскаржував. ОСОБА_2 на території України не зареєстрований, посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документувався. Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з такого. Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI . Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави. Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» роз`яснено, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Згідно з частиною першою статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України. Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства підлягають особи у випадку їх ухилення від виїзду в установлений рішенням про примусове повернення строк, або коли існують обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання такого рішення ще до спливу цього строку. Правовий аналіз норм матеріального та процесуального права щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, дає суду підстави дійти висновку, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Частиною 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється: - іноземців за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України; іноземців, які постійно проживають на території України, - за паспортним документом та посвідкою на постійне проживання. Колегія суддів звертає увагу, що з відмітки в копії паспорта громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 вбачається, що паспорт зареєстрований 10.02.03 в ВПР та МР УДСМ ГУ МВС України в Київській області. Наявна відмітка «ВИДВОРЕННЯ. Заборонено в`їзд в Україну терміном до 29.01.2005 року. В той же час, незважаючи на вказану заборону, ОСОБА_2 незаконно прибув в Україну, вироком Фастівського міського суду Київської області від 22.09.2003 року, з урахуванням ухвали апеляційного суду Київської області, засуджений до 2 років позбавлення волі. Крім того, вироком Апеляційного суду м. Києва від 18.09.2008 року ОСОБА_2 засуджений за п.12 ч.2 ст.115 КК України до 13 років позбавлення волі. Таким чином, позивачем доведено, що відповідач ОСОБА_2 , який неодноразово судимий за тяжкі злочини та відбував покарання, перебуває на території України без належних на те законних підставах. Колегією суддів також встановлено, що відповідач на території України не зареєстрований, посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документувався, він не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту Також судом встановлено, що під час судового розгляду в суді першої інстанції відповідач зазначав, що бажає залишитися в Україні і що йому немає куди виїздити на територію РФ. За встановлених обставин колегія суддів вважає, що затримання відповідача, не зважаючи на серйозність такого заходу, є цілком виправданим та належним, оскільки в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів, буде недостатнім для гарантування виконання такою особою певних обов`язків, пов`язаних із залишенням території України. Затримання до закінчення проведення процедури видворення відповідає національному законодавству, воно є також необхідним за конкретних обставин. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника відповідача Врадій Лілії Миколаївни , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13.03.2020 по справі № 585/633/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко