Постанова 4814 № 554/4768/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4768/19 Номер провадження 22-ц/814/1251/20Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., БондаревськаС.М., секретар Зеленська О.І., з участю представників: позивача ДК ЖЕП «Будівельник» - адвоката Колеснікова О.В., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гринька П.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (із повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 лютого 2020 року, постановлене суддею Материнко М.О., у справі за позовом державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник», в особі ліквідатора арбітражного керуючого Рибаченка Миколи Петровича, до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, ОСОБА_2 про визнання договору найму недійсним та виселення, в с т а н о в и в: 29.05.2019 ДКЖЕП «Будівельник», в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Рибаченка М.П., звернулося в суд із указаним позовом, у якому просить визнати недійсним договір найму житлового приміщення від 27.09.2018, а саме, кв. АДРЕСА_1 , укладеного між КП «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради та ОСОБА_2 , виселивши її із указаної квартири без надання іншого житлового приміщення. В обґрунтування підстав позову зазначає, що в межах процедури ліквідації ДК ЖЕП «Будівельник», розпочатої на підставі постанови Господарського суду Полтавської області від 08.12.2011, ліквідатором-арбітражним керуючим Рибаченко М.П. встановлено наявність на балансі та у повному господарському віданні підприємства гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 У АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 указаного гуртожитку значиться зареєстрованою ОСОБА_2 . Реєстрація відповідача за вказаною адресою проведена на підставі договору найму, укладеного 27.09.2018 із КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, та довідки КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради від 27.09.2018 за №1379. Позивач вважає вселення ОСОБА_2 у квартиру гуртожитку таким, що відбулося без достатніх правових підстав, оскільки КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради не має права розпоряджатись майном ДК ЖЕП «Будівельник», у тому числі приймати рішення щодо укладення договорів найму житлового фонду ДК ЖЕП «Будівельник». Тоді як сама ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах із ДК ЖЕП «Будівельник», із заявою про одержання службового жилого приміщення не зверталася, на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов не перебувала, а її вселення відбулося за відсутності відповідного ордеру та без укладення договору найму такого житлового приміщення із ДК ЖЕП «Будівельник». Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.02.2020 позов ДКЖЕП «Будівельник», в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Рибаченка М.П., задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним договір найму житлового приміщення від 27.09.2018, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений між комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради та ОСОБА_2 . Виселено ОСОБА_2 із житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Стягнуто із КП «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради та ОСОБА_2 на користь ДК ЖЕП «Будівельник» по 960,50 грн. судового збору із кожного. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 06.05.2020 стягнуто із КП «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради та ОСОБА_2 на користь держави по 960,50 грн. судового збору із кожного./а.с.223-224 т.1/ Рішення вмотивовано тим, що вселення відповідача у спірну квартиру відбулося без надання спеціального ордеру, у зв`язку з цим укладений договір найму житла є недійсним, а наслідком недійсності договору є виселення відповідачки без надання іншого жилого приміщення. Відповідач ОСОБА_2 не погодилася із рішенням районного суду та оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечує висновки районного суду про безпідставність її вселення в спірне житлове приміщення , вказуючи, що у 1986 році її дід ОСОБА_3 , отримав наказ на заселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , де постійно проживав до 1995 року. З моменту свого народження (1990 рік) вона разом із батьком та дідом проживала у вказаній квартирі без реєстрації місця проживання. Із 1995 року всі особові рахунки на житлову площу були оформлені на її батька ОСОБА_4 , а після його смерті у 2017 році вона сама залишилася проживати у спірній квартирі та сплачувати рахунки за спожиті комунальні послуги. У 2018 році, з дозволу діда, була поставлена на реєстраційний облік, після чого переоформила на себе особові рахунки на житлову площу, а 27.09.2018 уклала із КП «ЖЕО №2» договір найму житлового приміщення. Посилаючись на письмові свідчення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вважає доведеним факт її постійного проживання у спірному помешканні з моменту народження та по сьогоднішній день. Вважає, що постановою Полтавського апеляційного суду від 03.03.2020 у справі №554/1893/19 встановлено правомірність користування нею спірною квартирою, як членом сім`ї квартиронаймача ОСОБА_3 . Заперечує посилання суду першої інстанції на Примірне положення про користування гуртожитками, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 №498, оскільки такий нормативний акт не містить норм, які б визначали порядок виселення з гуртожитку, а лише відсилочні норми (п.17 положення) на ЖК УРСР. Тоді як ст.125 цього Кодексу містить заборону виселення особи без надання іншого житлового приміщення. Зазначає, що разом із нею у спірній квартирі зареєстрована її неповнолітня дитина, а тому районний суд при постановленні оскаржуваного рішення фактично вирішив питання щодо прав дитини на користування житловим приміщенням без участі служби у справах дітей, чим порушив норми процесуального права. 16.06.2020 ДК ЖЕП «Будівельник», в особі ліквідатора-арбітражного керуючого Рибаченка М.П., подало відзив на апеляційну скаргу, в якому з підстав, викладених у позові, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Гринько П.О. підтримав доводи апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні. Представник відповідача адвокат Колесніков О.В. заперечив проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції установлено та не оспорюється сторонами, що наказом управління майном Полтавської обласної державної адміністрації від 04.07.1997 №56, у зв`язку зі зміною назви управління житлово-комунального господарства на державне комунальне житлово-експлуатаційне підприємство «Будівельник», затверджено статут цього підприємства ./а.с.8 т.1/ У відповідності до загального розділу статуту ДКЖЕП «Будівельник» засноване на обласній комунальній власності і є правонаступником Полтавського управління житлово-комунального господарства. Його майно становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається на самостійному балансі підприємства (п.4.1 статуту). Відповідно до п.4.2 цього статуту майно підприємства є державною власністю. Власник майна Полтавська обласна рада, орган управління майном управління майном області Полтавської обласної державної адміністрації. Майно закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання./а.с.9-16 т.1/ Листом від 30.04.2019 №17-94/19/04 Корпорації «Полтавська правнича фундація» повідомлено ліквідатора ДК ЖЕП «Будівельник» Рибаченка М.П. про те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,за організаційно-правовою формою ДКЖЕП «Будівельник» є комунальним підприємством, засновник: Полтавська обласна рада./а.с.17-18 т.1/ Відповідно до листа управління майном Полтавської обласної ради від 28.10.02 вих. №1017/19-8/1388 майно, яке знаходиться на балансі ЖЕП «Будівельник», належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області (обласної комунальної власності). Суб`єктом права комунальної власності від імені територіальних громад виступає Полтавська обласна рада. До переліку закріпленого за ДК ЖЕП «Будівельник» майна, станом на 01.10.2002 належить, у тому числі, гуртожиток малосімейного типу за адресою: АДРЕСА_2 ./а.с.4,5-7 т.1/ Згідно постанови Господарського суду Полтавської області від 08.12.2011 (справа №8/471-23/1) припинено процедуру санації ДК ЖЕП «Будівельник» та визнано підприємство банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Борових І.А./а.с.19-23 т.1/ Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.09.2015 у справі №8/471-23/1 ліквідатором ДК ЖЕП «Будівельник» призначено арбітражного керуючого Рибаченка М.П. з усіма повноваженнями згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»./а.с.24-26 т.1/ Рішенням Полтавської міської ради (сорок четверта сесія шостого скликання) від 25.09.2014 внесено зміни до рішення дев`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 11 вересня 2007 року «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста жилих будинків ЖЕП «Будівельник» та викладено рішення в новій редакції: «Надати згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади міста в особі Полтавської міської ради від ДК ЖЕП «Будівельник» 39 житлових будинків та 8 гуртожитків». Пунктом 3 такого рішення наділено КП «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради повноваженнями балансоутримувача об`єктів житлового фонду з метою їх експлуатації./а.с.74 т.1/ Відповідно до даних Єдиного демографічного реєстру у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 . Підстава реєстрації місця проживання ОСОБА_2 договір найму житлового приміщення від 27.09.2018, укладений з КП «ЖЕО №2», довідка №1379 від 27.09.2018 р., видана КП «ЖЕО №2»./а.с.28 т.1/ 27.09.2018 між КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, в особі начальника Ландара О.М., що діє на підставі Статуту (наймодавець), з одного боку, і громадянкою ОСОБА_2 (наймач), з іншого боку, на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 15.08.2013 №120 (копію рішення не надано суду) та ст.61 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 («Договір найму жилого приміщення. Укладення договору найму жилого приміщення»), укладено договір, відповідно до якого Наймодавець надає Наймачу ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї кімнати житловою площею 12,53 кв. м., загальною площею 34,69 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5 ./а.с.138 т.1/ Відповідно до виданої КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради довідки від 27.09.2018 ОСОБА_2 , 1990 р.н., є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 ./а.с.139 т.1/ КП «ЖЕО №2» ПМР є управителем вказаного будинку згідно протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_2 від 15.03.2018./а.с.75-80 т.1/ Згідно з п.п. 2.3.15 та 5.4.6 Статуту КП «Житлово-експлуатаційна організація №2» (Додаток № 1 до рішення 11-ї сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 16.06.2017) метою і предметом діяльності КП «ЖЕО №2» ПМР є укладення договорів найму житла у гуртожитках, що є власністю територіальної громади м.Полтави; має права та обов`язки, в тому числі, підготовлює та укладає із споживачами договори на надання житлово-комунальних послуг, інших послуг, договори найму житла у гуртожитках, що є власністю територіальної громади м.Полтави./а.с.169-175 т.1/ Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що відповідач не надав суду доказів виконання рішення Полтавської міської ради від 25.09.2014 щодо передачі до відповідної територіальної громади об`єктів житлового фонду у м.Полатві, які обліковуються на балансі банкрута ДК ЖЕП «Будівельник»; КП «ЖЕО №2» не є власником та розпорядником майна ДК ЖЕП «Будівельник»; відсутні належні і достатні докази, що будинок АДРЕСА_2 є власністю територіальної громади міста. Оскільки договір найму укладений з порушенням вимог законодавства, яке діяло на час його укладення, без наявності спеціального ордеру на вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру гуртожитку, цей договір є недійсним, що є підставою для її виселення без надання іншого жилого приміщення. Апеляційний суд із такими висновками районного суду не погоджується з огляду на наступне. Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодекс, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю .(ч.1 ст.216 ЦК України. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.ч.1 Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України). Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції регламентовані положеннями статті 367 ЦПК України, частинами 1-3 якої визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Аналізуючи обґрунтування районним судом підстав задоволення позову, апеляційний суд приходить до висновку, що вони зроблені з порушенням викладених норм процесуального права щодо оцінки доказів та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, матеріалами справи, а саме: Статутом ДК ЖЕП «Будівельник» ( пункт 4.2); листом управління майном Полтавської обласної ради від 28.10.02 вих. №1017/19-8/1388; рішенням дев`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради п`ятого скликання від 11.09.2007 «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності міста житлових будинків ЖЕП «Будівельник» в редакції рішення Полтавської міської ради від 25.09.2014, - підтверджено, що майно, яке знаходиться на балансі ЖЕП «Будівельник» (в тому числі, гуртожиток по АДРЕСА_2 ) належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, а не власністю позивача. Крім того, пунктом 3 рішення Полтавської міської ради (сорок четвертої сесії шостого скликання) від 25.09.2014 повноваженнями балансоутримувача об`єктів житлового фонду, зазначених в додатку до цього рішення, з метою їх експлуатації наділено Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради. Відсутність доказів виконання в повному обсязі вказаних рішень Полтавської міської ради щодо прийняття до комунальної власності міста житлових будинків, що перебували в господарському віданні ДК ЖЕП «Будівельник», в тому числі спірного житлового приміщення, не спростовує того факту, що така процедура розпочата та ДК ЖЕП «Будівельник» не утримує житловий будинок АДРЕСА_2 , в якому знаходиться спірне житло, а отже його право оспорюваним договором не порушено. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що спірне житло є його власністю чи він наділений правом його розпорядження, тоді як наведені положення статуту, рішення міської ради та інформація з Управління майном підтверджують ту обставину, що спірне житло є комунальною власністю міста та її розпорядником є Полтавська міська рада. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ЖЕП «Будівельника», якому не належить право вимоги як оспорювати договір найму, укладений між КП «ЖЕО №2» і ОСОБА_2 , так і порушувати питання про виселення останньої із спірного житла без надання іншого житла. Ураховуючи встановлені апеляційним судом обставини та висновки, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково, скасовує рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ДК ЖЕП «Будівельник» відмовляє. Відповідно до ст.142 ЦПК України, із ДК ЖЕП «Будівельник» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені нею судові витрати за апеляційне оскарження судового рішення в розмірі 2 881,21 грн./а.с.186,245 т.1/ Керуючись ст.ст.367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ДК ЖЕП «Будівельник» відмовити. Стягнути із державного комунального житлово-експлуатаційного підприємства «Будівельник» на користь ОСОБА_2 2 881,21 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 31.07.2020. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська