Постанова 4856 № 824/414/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/414/20-а Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 30 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) у якому просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 лютого 2020 року №01/04 про накладення дисциплінарного стягнення на начальника Чернівецького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Вишневську Наталію Станіславівну. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено повністю. Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, наказом Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24 лютого 2020 року №01/04 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Позивач, вважаючи його протиправним, звернулася до суду. Одночасно із позовною заявою, позивач подала клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до адміністративного суду. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, вказано про необхідність надання доказів щодо дати одержання позивачем копії наказу відповідача від 24 лютого 2020 року №01/04. На виконання вказаної ухвали позивач надала пояснення, в яких стверджувала, що з наказом була ознайомлена лише 02 березня 2020 року. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі, для вирішення заяви про поновлення строку звернення позивача до суду. 12 травня 2020 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом. Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволено повністю. Залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наданих відповідачем доказів а саме копії наказу від 24 лютого 2020 року №01/04 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , в якому міститься відмітка з підписом позивача про ознайомлення із копією наказу 25 лютого 2020 року о 09:30 год. А тому, оскільки позивач була ознайомлена з копією наказу 25 лютого 2020 року, десятиденний строк на його оскарження сплинув 06 березня 2020 року. При цьому, адміністративний позов був надісланий до суду 12 березня 2020 року, що підтверджується конвертом про відправлення поштового повідомлення. На підставі зазначеного суд першої інстанції вважав, що позивач вводить суд в оману, стверджуючи про отримання (ознайомлення) з копією оскаржуваного наказу від 24 лютого 2020 року №01/04 та про те, що дізналась про порушення своїх прав та інтересів, лише 02 березня 2020 року. Відтак дійшов висновку, що адміністративний позов поданий з порушенням десятиденного строку, передбаченого для звернення до суду, та пропущений без поважних причин. З вказаних підстав клопотання представника відповідача підлягає до задоволення, а позов залишенню без розгляду. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Позивачка, не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно положень частини 8 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не подані у встановлений строк законом або судом, до розгляду судом не приймаються та зауважує, що відповідачем пропущено строк подачі доказів та при цьому не подано клопотання про поновлення такого строку. Окрім того, позивач вказує на те, що згідно статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються іншим учасникам справи, однак відповідачем не надано таких доказів позивачу. Також спростовуючи докази відповідача щодо ознайомлення її з копією наказу 25 лютого 2020 року, позивач звертає увагу на те, що її, всупереч вимог частини 6 статті 77 Закону України "Про державну службу", ознайомлено із простою ксерокопію наказу, а не "належно завіреною копією". Оскільки позивачку не було ознайомлено та не надано ані оригіналу, ані належно засвідченої копії оскаржуваного наказу, вона була вимушена їхати до іншого міста задля ознайомлення з матеріалами справи, а тому вважає, що саме з цієї дати почався перебіг 10-ти денного строку на оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Відповідач, скористався правом подати до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно ч.1,2,3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Згідно зі статтею 78 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до суду. Скарга подається протягом 10 календарних днів після одержання державним службовцем копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення. За правилами ч.3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За змістом п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.3,4 статті 123 цього Кодексу. Спірним питанням даної справи є вирішення який саме нормативний акт підлягає застосуванню при обчисленні строку звернення до суду з позовом у справі щодо оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця. Аналіз статті 78 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" свідчить про те, що встановлений нею десятиденний строк для оскарження рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення стосується саме оскарження такого рішення будь-якого органу державної влади, в разі якщо це передбачено. Очевидно в даному випадку є певні неточності законодавчого регулювання, оскільки попередня редакція відповідної норми вказувала на те, що "рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями категорії "А" до суду, а категорій "Б" і "В" - до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, або до суду". У подальшому при виключенні з тіла закону норм щодо можливості оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби була залишена норма, яка встановлювала строк для такого оскарження. У будь-якому випадку при виборі норми, яка підлягає застосуванню до питання визначення строку звернення до суду, на думку колегії суддів, застосуванню підлягають саме норми КАС України, які є більш спеціальними. Оскільки позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення до суду із позовною заявою в порядку КАС України, а не зі скаргою, при обчисленні строку звернення до суду з позовом у справі щодо оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця, підлягає застосуванню ч.5 статті 122 КАС України та може бути подано протягом місячного строку. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі № 817/1087/18, від 11.12.2019 у справі №812/326/17. Як встановлено матеріалами справи, з наказом позивачка була ознайомлена 25 лютого 2020 року, що підтверджується копією наказу від 24 лютого 2020 року №01/04 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", в якому міститься відмітка з підписом позивача про ознайомлення із копією наказу 25 лютого 2020 року о 09:30 год., а позовом щодо його оскарження був надісланий до суду 12.03.2020, тобто в межах установленого процесуальним законом місячного строку звернення до адміністративного суду. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, невірно застосував згадані правові норми, дійшов помилкового висновку про наявність факту пропущення позивачем строку звернення до суду та помилково залишив позовну заяву без розгляду. Щодо доводів апеляційної скарги про подання відповідачем таких доказів не у строк, зазначений в ухвалі суду, та без клопотання про поновлення такого строку, колегія суддів зазначає наступне. Порядок подання доказів у справі врегульовано правовими нормами статті 79 КАС України. Так, частиною 2 статті 79 КАС України визначено, що позивач та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідно до вимог частини 4 статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. За змістом частини 5 статті 79 КАС України у випадку визнання поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може лише встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Матеріалами справи підтверджується, що з відповідним клопотанням про встановлення додаткового строку для подання доказів, відповідач не звертався. Частиною 8 статті 79 КАС України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини 9 вказаного Закону копії доказів (крім речових доказів) заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Частиною 10 статті 79 КАС України закріплено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Як вже зазначалось, відповідно до норм КАС України у новій редакції подання доказів обмежене у часі. Статтею 79 КАС України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їхнього подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Однак, якщо доказ не може бути подано у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити, який саме доказ та з яких причин не може бути надано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Після оцінки судом поважності причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк, суд може встановити додатковий строк для подання доказів. Наведені вище правові норми, не наділяють суд повноваженнями на поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, на подання додаткових доказів, тобто нормами КАС України не передбачено можливості такого поновлення. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції не входить у обговорення причин пропуску строку для подання письмових доказів та неприйняття їх до розгляду, оскільки суд першої інстанції сам має вирішити, приймати чи не приймати докази під час розгляду справи. Однак, як передбачено частиною 9 статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Матеріали справи свідчать, що доказів надіслання особою, іншим учасникам справи відповідачем не надано. Відтак, колегія суддів вважає, що такі докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи не могли братися судом до уваги під час розгляду справи. Щодо тверджень позивача про те, що суд першої інстанції повинен був розглянути питання дотримання позивачем строків звернення до суду одночасно з відкриття провадження у справі, то колегія суддів не приймає їх до уваги та вважає їх необґрунтованими з огляду на частину 3 статті123 КАС України якою передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спірного питання та порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, судова колегія враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Белет проти Франції", відповідно до яких стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має Існувати пропорційне співвідношення (рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року). З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та як наслідок, залишення позову без розгляду, що є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду справи. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав залишення позовної заяви без розгляду, тому ухвала про залишення позовної заяви без розгляду підлягає скасуванню в зв`язку з порушенням норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування наказу скасувати. Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 31 липня 2020 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.