Постанова 4856 № 725/1997/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/1997/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Федіна А.В. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 30 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови № 0182/408000/20 від 17.04.2020 якою позивачку визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 471833,16 грн. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 травня 2020 року позов задоволено. Скасовано постанову Буковинської митниці Держмитслужби від 17.04.2020 року у справі про порушення митних правил №0182/40800/20 якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 471833,16 грн. Справу про порушення митних правил №0182/40800/20 за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 - направлено на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що не зважаючи на набуття позивачем громадянства Румунії у правових відносинах з Україною він вважається громадянином України і є резидентом, оскільки у нього наявний паспорт громадянина України, а також він має постійне місце проживання в Україні. Таким чином, переміщуючи транспортний засіб через митний кордон України позивач зобов`язаний сплачувати необхідні митні платежі, проте, маючи статус громадянина-резидента, останній вчинив дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів шляхом надання паспортного документу громадянина Румунії. Крім того, під час провадження у справі про порушення митних правил, митним органом була дотримана встановлена законом процедура забезпечено права позивача, повідомлено про час та місце розгляду справи, а вартість транспортного засобу та відповідно сума митних платежів, що підлягала сплаті і відповідно розмір штрафу розраховано відповідно до вимог закону на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395. При цьому, позивачу надіслане повідомлення про необхідність надання транспортного засобу для проведення експертизи, проте останній на таке повідомлення належним чином не відреагував та транспортний засіб для відповідного експертного дослідження не надав. Позивач не подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи приписи ст. 311 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом встановлено, що постановою Буковинської митниці ДФС від від 17.04.2020 у справі №0182/40800/20 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 471833,16 грн., що становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 06.02.2020 при в`їзді позивачки на територію міжнародного автомобільного пункту пропуску «Сокиряни-Окниця» митного поста «Кельменці» Буковинської митниці Держмитслужби, під час здійснення митних формальностей, було встановлено, що 13.02.2019 о 21 год. 32 хв. громадянка України ОСОБА_1 шляхом використання паспорта громадянина Румунії № 056939710, виданого 01.02.2019 року уповноваженим органом «SUCEAVA» в режимі тимчасового ввезення, використовуючи статус нерезединта, ввезла на митну територію України транспортний засіб марки BMW X3 реєстраційний номерний знак Румунії НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 . Відповідно інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення ЕАТС» було встановлено, що ОСОБА_1 , слідуючи через пункт пропуску «Порубне-Сірет» митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС до митного контролю надала паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 виданий 14.09.2017 уповноваженим органом 7323. Таким чином, під час ввезення транспортного засобу марки BMW X3 реєстраційний номерний знак Румунії НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 , через митний кордон України вказана особа надавала документ, який є підставою для не сплати митних платежів при ввезені транспортного засобу особистого користування, маючи статус «резидента». Згідно листа Управління Державної міградійної служби України в Чернівецькій області позивач значиться зареєстрованою за місцем проживання: АДРЕСА_1 обл АДРЕСА_2 , Сторожинецький АДРЕСА_3 - АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 .. Ємінеску, АДРЕСА_6 . Отже, у разі ввезення автомобіля BMW X3 реєстраційний номерний знак Румунії НОМЕР_1 , VIN № НОМЕР_2 на митну територію України відповідно до ч. 3 ст. 380 МК України згідно розрахунку (службова записка Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання від 17.03.2020 № 7.2-15-01-09/285), громадянці України ОСОБА_1 необхідно було б сплатити до Державного бюджету України митні платежі в сумі 157277,72 гривень України, Не погоджуючись з постановою № 0182/408000/20 від 17.04.2020, позивач звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованості визначеного ним розміру несплачених позивачем митних платежів, адже відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови використані докази, які містять в собі припущення щодо вартості транспортного засобу та суми митних платежів, що є неприпустимим, тому наявні підстави для повернення справи на додаткову перевірку з метою її повторного розгляду уповноваженим на це органом. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з урахуванням такого. Згідно з ст. 458 Митного кодексу України (далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Відповідно до ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта , іншими документами (ст. 495 МК України). Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Тобто, з об`єктивної сторони правопорушення передбачене ст. 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак, а саме: діяння, спрямоване ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів, та причинний зв`язок між діянням та наслідками. Згідно з п. 1 ст. 377 МК України товари за товарними позиціями 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України. Згідно ч. 2 ст. 380 МК України, громадянам-нерезидентам пропуск транспортних засобів особистого користування через митний кордон України здійснюється без застосування заходів гарантування. Резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном (п. 50 ч. 1 ст. 4 МК України). За приписами п. 3 ч. 1 ст. 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. Підставою для прийняття спірної постанови слугував висновок відповідача про вчинення позивачем порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, яке полягало у тому, що позивач під час ввезення вище вказаного транспортного засобу через митний кордон України, маючи статус "резидента", з метою ухилення від сплати митних платежів, надав паспортний документ зі статусом «нерезидент» та заявив митний режим «тимчасове ввезення транспортного засобу строком до 1 року». Відповідно до п.1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон. З матеріалів справи вбачається, що станом на момент винесення спірної постанови позивач була зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_7 Ємінеску, АДРЕСА_6 с. Верхні Петрівці, Сторожинецький район, Чернівецької області, будь-які відомості на підтвердження того, що позивач звертався із заявою про виїзд на постійне місце проживання з України матеріали справи не містять, а також відповідно до довідки УДМС в Чернівецькій області позивач документована паспортом громадянина України. Тобто, у спірних правовідносинах позивач визнається громадянином України та має статус громадянина-резидента, а тому зобов`язаний сплачувати всі необхідні митні платежі при тимчасовому ввезенні на територію України транспортних засобів особистого користування. Разом з тим, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості визначеного відповідачем у спірній постанові розміру адміністративного стягнення у сумі 47183,16 грн, що становить 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, оскільки відповідачем, при винесенні оскаржуваної постанови, використані докази, які містять в собі припущення щодо вартості транспортного засобу та суми митних платежів, враховуючи таке. Відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються : протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта , іншими документами. Згідно з п.1 ч. 1 ст. 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що митним органом не встановлено відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем тому, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення, уповноважений орган керувався службовою запискою, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає 157277,72 грн. Зі змісту вказаної службової записки слідує, що відомості щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів суду не надано. Отже, службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу. Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.07.2003 за № 1074/8395 (Методика) у пункті 7.35 вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, однак довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не дотримано вимог Методики, а посилання на те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурси не підтверджується матеріалами справи, оскільки суду не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу. Крім того, у службовій записці запропоновано для більш точної інформації щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів автотоварознавців щодо отримання інформації про комплектацію, ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, які впливають на визначення митної вартості товарів та на повноту нарахування митних пошкоджень. Проте, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митних органів до експертів авто товарознавців, а відповідне поштове відправлення з пропозицією позивачу надати транспортний засіб для проведення експертизи повернулось відправнику без вручення адресату. З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що відповідачем не доведено правильність заявленої митної вартості транспортного засобу. Таким чином, уповноваженою посадовою особою митного органу не в повній мірі виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 20.02.2018 №725/2009/17, від 24.04.2018 №331/2608/17. Оскільки відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не дотримано вимог ст. 489 МК України, внаслідок чого розмір застосованої санкції не може вважатись обґрунтованим, а спірна постанова - правомірною, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправною та скасування спірної постанови та повернення справи на додаткову перевірку з метою її повторного розгляду Буковинською митницею Держмитслжуби. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Згідно п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 30 липня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.