Постанова 4856 № 725/935/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/935/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Войтун О.Б. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 28 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 червня 2020 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1991/40800/19 від 24.01.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України, а провадження по справі закрити у зв`язку із відсутністю складу порушення митних правил. Відповідно до рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 червня 2020 року позов задоволено частково: скасовано постанову №1991/40800/19 від 24.01.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України та направлено справу на новий розгляд до Буковинської митниці Держмитслужби. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 30.11.2019 року головним державним інспектором відділу митного оформлення №1 м/п «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС Горбієвським В.І. було складено відносно гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протокол про порушення митних правил №1991/40800/19. Як вбачається із змісту протоколу, 30.11.2019 року о 12 год. 30 хв. на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю в`їхав автомобіль марки «CHRAYSLER VOYAGER» країна реєстрації Англія, державний номер « НОМЕР_1 » під керуванням позивача, який прямував з України до Румунії в приватних справах. Вказаний громадянин до митного контролю надав контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору» та до митного контролю подав закордонний паспорт громадянина Румунії НОМЕР_2 , виданий 04.04.2018 року на ім`я ОСОБА_3 . Під час проведення митних формальностей, відповідно до інформації, яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС» було встановлено, що гр. України ОСОБА_4 слідував через п/п «Порубне-Сірет» м/п «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці ДФС в пішому порядку та до митного контролю надав паспорт гр. України для виїзду за кордон НОМЕР_3 . Згідно поданого до митного контролю паспорта р. Румунії 055678385, виданий 04.04.2018 року поліцією м. Сучава на ім`я ОСОБА_3 та паспорта гр. України для виїзду за кордон НОМЕР_3 виданий на гр. ОСОБА_5 , 30.03.1972 року встановлено, що вони видані на одну особу. Маючи статус «резидента» згідно до інформації яка міститься в програмно інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЕАІС, митним органом встановлено, що 03.09.2019 року для в`їзду на митну територію України в митному режимі «тимчасове ввезення терміном до одного року» на транспортному засобі марки «CHRAYSLER VOYAGER» країна реєстрації Англія, державний номер « НОМЕР_1 », 2001 року випуску, кузов НОМЕР_4 через п/п «Краковець» Львівської митниці ДФС позивач використав паспортний документ гр. Румунії на ім`я ОСОБА_3 . Постановою по справі про порушення митних правил №1991/40800/19 від 24.01.2020 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 325 551 грн. 66 коп. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно ст.485 МК України особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Тобто, обов`язковим елементом складу правопорушення є інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів. При цьому, позивач під час ввезення на митну територію України транспортного засобу марки «CHRAYSLER VOYAGER» країна реєстрації Англія, державний номер « НОМЕР_1 », 2001 року випуску, кузов НОМЕР_4 надав паспорт громадянина Румунії. В силу п.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Спірні правовідносини регулюються нормами МК України, Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, Закону України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Порядком централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №185, а також Порядком розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22.11.1999 №201. Документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон. У позивача, станом на 03.09.2019 року наявний був як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Румунії, та він мав постійне місце проживання на території України, отже він у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента. За змістом ч.3 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Відтак, у даному випадку позивач при тимчасовому ввезенні на територію України транспортних засобів особистого користування повинен був сплатити усі необхідні митні платежі. Водночас, слід звернути увагу на те, що митним органом залишилось поза увагою та обставина, що згідно відповіді Державної міграційної служби України в Чернівецькій області було на запит Буковинської митниці Держмислужби, повідомлено, що позивач станом на 31.03.2015 року значився зареєстрованим за місцем проживання с.Велика Березовиця, Тернопільського району, Тернопільської області, тобто фактично не встановлено чи станом на дату ввезення транспортного засобу у позивача було зареєстроване місце проживання на території України. У відповідності до п.п.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України, резиденти - це зокрема фізична особи яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності. Тобто, щоб визначити резидентський статус особи необхідно встановити ряд обставин. Однак митним органом цього зроблено не було. Доводи позивача, що він не вважає себе резидентом України, оскільки проживає за кордоном, де працює, сплачує податки, має тісні життєві зв`язки саме в Англії у зв`язку з чим не може вважатись податковим резидентом України, є необґрунтованими, оскільки на їх підтвердження позивачем надано лише копію листа імміграційного департаменту Уряду Великобританії від 25.07.2019 року згідно якого позивачу надано лише тимчасовий дозвіл на перебування на території Великобританії, а також зі змісту довідки з місця роботи позивач працевлаштований лише з 04.03.2019 року, що у своїй сукупності без наявності інших складових та належного юридичного оформлення свого резидентського статусу не достатньо для визнання його нерезидентом України. В свою чергу, слід врахувати положення ч.1 ст.489 МК України, відповідно до яких посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Беручи до уваги наведене та враховуючи те, що розмір стягнення, що повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів, то необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення, визначеного Законом стягнення, є доведення факту не сплати особою суми митних платежів у певному розмірі. Згідно п.1 ч. 1 статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів. В силу ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами ст. 57 глави 9 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Так, матеріали справи про порушення митних правил №1991/40800/19 не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився позивачем 03.09.2019 року. Натомість, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою №7.2-15-01/1-15 від 12.12.2019 року, відповідно до якої орієнтовна сума митних платежів складає - 108 517 грн. 22 коп. Зі змісту дослідженої копії службової записки, митну вартість автомобіля марки CHRAYSLER VOYAGER» кузов 1 НОМЕР_5 було визначено орієнтовно у розмірі 108 517 грн. 22 коп., при цьому у даній службовій записці зазначено, що відомості, щодо митної вартості транспортного засобу є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів. Крім того запропоновано для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів товарознавців (12). Відтак, оскільки службова записка по даній справі має інформативний характер і визначена в ній сума не точна, а орієнтовна, а отже на її підставі не може бути визначено митну вартість транспортного засобу, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки санкція ст. 485 МК України передбачає стягнення у розмірі 300% саме несплаченої суми митних платежів. Слід зауважити, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку особи відносно якої ведеться справа щодо порушення митного законодавства проводити експертизу та оплачувати її вартість. Відповідачем також в процесі судового розгляду справи клопотання про призначення експертизи не заявлялось. Отже, уповноваженою посадовою особою не в повній мірі були виконані вимоги ст. 489 МК України та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу також не можуть бути задоволені, оскільки позивачем не надано ні їх розрахунку, ні доказів що він фактично поніс такі витрати. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.