Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 813/2118/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/2118/17 пров. № А/857/8073/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Ільчишин Н.В. Шинкар Т.І. за участі секретаря судового засідання Максим Х.Б. позивач: не з`явився відповідач: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 813/2118/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції - Сакалош В.М., час ухвалення рішення - 13 год. 09 хв., місце ухвалення рішення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення -13.07.2019,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (надалі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просив скасувати, визначивши нечинною постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області №13081021523-0341 від 13.10.2016 року на Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 у розмірі 43500 (сорок три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю - ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме, допущення до роботи працівника без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Позивач вважає, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є незаконною, оскільки жодних трудових відносин з особами які були під час перевірки на пилорамі він не мав та не укладав жодних трудових договорів. Більше того, позивач зазначає, що на момент проведення перевірки посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області 26.09.2016 року його не було на місці проведення перевірки (пилорама у с. Стрілки, Старосамбірського району, Львівської області), а таким чином не міг допустити зазначених осіб до виконання будь-яких робіт на території пилорами у с. Стрілки, Старосамбірського району, Львівської області. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області №13081021523-0341 від 13.10.2016 року на ФОП ОСОБА_2 у розмірі 43 500 грн. 00 коп. Стягнуто з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скаржник вказує, що суд першої інстанції під час вирішення справи неповно дослідив обставини справи, а матеріали справи підтверджують факт порушення позивачем трудового законодавства. Зокрема звертає увагу суду на те, що постанова про накладення штрафу згідно вимог п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення була прийнята Управлінням на підставі акта перевірки від 26.09.2016 року № 13/26/021/1716, в якому було зафіксоване виявлене під час перевірки порушення. Вчинене позивачем порушення щодо допуску до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору (контракту) підтверджується в першу чергу поясненнями самого ОСОБА_3 , який під час проведення перевірки, будучи виявленим за виконанням роботи на території пилорами, де фактично здійснює свою господарську діяльність позивач, пояснив головним державним інспекторам, що він працює на пилорамі у ФОП ОСОБА_1 протягом трьох місяців та отримує заробітну плату у розмірі 1 000 грн.. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги даний доказ з огляду на інші пояснення ОСОБА_3 , які надані ним адвокату позивача, після проведеної перевірки, в яких зазначено, що він хворіє на епілепсію, під час перевірки перебував у стані стресу, тому зазначив недостовірну інформацію про те, що він працює у ФОП ОСОБА_1 . Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції без жодних на те підстав надав одним доказам (другі пояснення ОСОБА_4 ) більшої сили, ніж іншим (перші пояснення ОСОБА_3 ), разом з тим, суд не звернув увагу на суперечність між другими поясненнями ОСОБА_3 та матеріалами перевірки і фактичними обставинами справи. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає, при цьому зазначає таке. Процедура проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначена Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 (далі також - Порядок №390 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 2 Порядку № 390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Пункт 3 Порядку №390 передбачає, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» . Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку. Пунктом 7 Порядку № 390 встановлено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України «Про зайнятість населення» регулюється Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року (далі - Порядок №509). Для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. Відповідно з урахуванням складу трудових правовідносин, для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем, яким, в даному випадку вважається ФОП ОСОБА_1 .. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу від 14.09.2016 року №1210-П та направлення на проведення перевірки №1197 від 14.09.2016 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівської області проведено позапланову перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підставою для призначення позапланової перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування у ФОП ОСОБА_1 стала вимога Старосамбірського відділення поліції Самбірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 03.08.2017 року №6078/57-2016 про проведення перевірки додержання законодавства про працю, в якій було, зокрема було також надано Управлінню: протокол допиту свідка ОСОБА_5 , лісника обходу № 6 Дністрянсько лісництва Старосамбірського ДЛГП «Галсільліс» від 26.02.2016 року, в якому зазначено, що 25.02.2016 року у кварталі № 29 обходу № 6 Дністрянського лісництва приватний підприємець ОСОБА_1 та двоє його найманих працівників здійснювали безпосередню розробку лісосіки та рубку лісу; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 02.03.2016 року, в якому зазначено про те, що ФОП ОСОБА_1 попросив його прогорнути трактором ґрунтову дорогу у лісовому масиві, розташованому в с. Лопушака-Хомина Старосамбірського району. Крім цього, на адресу Управління через Урядову гарячу лінію надійшло звернення фізичної особи ОСОБА_7 від 07.09.2016 року, в якому повідомлялося про те, що при розробці лісосіки в с. Лопушанка-Хомина використовується праця офіційно неоформлених працівників. Для проведення перевірки працівниками Управління, спільно із працівниками Старосамбірського відділення Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області, було здійснено виїзд на місце здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 на пилораму у с. Стрілки Старосамбірського району. За результатами зазначеної перевірки складено акт №13/26/021/1716 від 26.09.2016 року та протокол про адміністративне правопорушення №13/26/021/0495 від 26.09.2016 року. Вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем ст.24 КЗпП України, ч.2 Закону України «Про оплату праці», ст.253 КЗпП України, зокрема працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На підставі висновків перевірки 26.09.2016 посадовою особою Головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області Головним державним інспектором Головного управління Держпраці у Львівській області винесено припис №13/26/021/1716-1175, яким приписано позивачу забезпечити дотримання вимог ст.24 КЗпП України, вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці» та ст.253 КЗпП України. Окрім цього, зобов`язано позивача у строк до 26.10.2016 письмово проінформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області. 13.10.2016 відповідачем прийнято постанову №13081021523-0341, якою за вищевказане порушення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 43 500, 00 грн.. Вважаючи вищевказану постанову такою, що була прийнята з порушенням норм діючого законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд прийшов до висновку, що відповідачем не наведено доказів того, що позивачем допущено до виконання робіт працівників без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ, тобто, не доведено факт порушення позивачем вимог КЗпП України. Доводи Головного управління Держпраці у Львівській області, що посадові особи Головного управління Держпраці у Львівській області бачили на території пилорами ФО-П ОСОБА_1 у с. Стрілки, Старосамбірського району, Львівської області ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на їх переконання під час виконання робіт, судом не взято до уваги, оскільки суд першої інстанції вважав, що це є лише припущенням посадових осіб Головного управління Держпраці у Львівській області та не підтверджують факт виконання робіт та оплатою позивачем їм заробітної плати та виконання робіт без укладення трудового договору. Крім того, суд зазначив, що Старосамбірським районним судом Львівської області 10 січня 2017 року прийнято постанову у справі №455/1358/16п в якій провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП, закрито, у звязку з пропуском строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП. Постанова набрала законної сили. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною першою статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Норми ст. 265 КЗпП України передбачають відповідальність за порушення законодавства про працю. Так, зокрема, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків. Частиною четвертою цієї ж статті КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Із змісту наведеного слідує, що підставою для застосування вказаних санкцій є факт допуску без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб`єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. Такі відносини регулюються законодавством про працю, при цьому сторони розуміють та усвідомлюють таку обставину, але жодним чином не оформляють таких відносин. Сфера регулювання ст.24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які за своїм змістом регулюються трудовим законодавством, а застосування штрафних санкцій за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в тому числі, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Слід звернути увагу на те, що 13.10.2016 відповідачем прийнято постанову №13081021523-0341, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 43 500, 00 грн. за допуск до роботи без укладення трудового договору саме ОСОБА_3 .. Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено доказів того, що позивачем допущено до роботи без оформлення трудового договору працівників, оскільки перебування на території пилорами ФОП ОСОБА_1 вищезаначених осіб не підтверджує факту їх роботи, а є лише припущенням перевіряючого органу, що такі особи працювали у позивача та отримували заробітну плату. Слід зазначити, що при провденні перевірки ОСОБА_3 безпосередньо виконував роботи за місцем здійснення ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності. Також ОСОБА_3 надав пояснення про те, що він разом з братом працює у ФОП ОСОБА_1 та отримує заробітну плату у розмірі 1 000 грн.. Висновок суду першої інстанції про те, що надаючи пояснення ОСОБА_3 хворіє на епілепсію, під час перевірки був у стані стресу, а відтак зазначив недостовірну інформацію про те, що працює у ФОП ОСОБА_1 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються належними і допустимими доказами. Окрім того, під час проведення позапланової перевірки посадовими особами Управління в межах наданих їм повноважень здійснювалася фото фіксація на території пилорами ФОП ОСОБА_1 , результати якої додатково підтверджують факт порушення позивачем вимог абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Також помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не подавав звітів по оплаті ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 01.09.2016 року, а відтак це свідчить про те, що вказані особи не працювали у позивача, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Львівській області №4911-10/13-01-13-02 від 30.09.2016 року. Слід звернути увагу на те, що несплата позивачем ЄСВ за ОСОБА_3 не може свідчити про відсутність зазначеного в акті та постанові порушення, оскільки неналежне оформлення трудових відносин власне і полягає у тому, що з особою не укладається трудовий договір, дана особа не відображається в офіційних звітах як найманий працівник, такій особі не нараховується заробітна плата. А відтак не сплата ЄСВ за працівника є ознакою саме неоформлених трудових відносин, і наявність цієї ознаки не може розцінюватися як доказ, що підтверджує відсутність порушення законодавства про працю. Що стосується твердження суду першої інстанції про те, що допуск до роботи працівника ОСОБА_3 позивачем окрім того спростовується постановою Старосамбірським районним судом Львівської області 10 січня 2017 року у справі №455/1358/16п, згідно якої провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП, закрито, у зв`язку з пропуском строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст.38 КУпАП та те, що дана постанова набрала законної сили, слід зазначити, що даною постановою встановлено факт допуску до роботи без оформлення трудових відносин, згідно з якою вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена протоколом № 13/26/021/0495 від 26.09.2016 року, поясненням та іншими доказами наявними у справі. Окрім того, у постанові зазначено, що ОСОБА_1 надіслав на адресу суду лист, в якому зазначив, що усі порушення усунуто на у майбутньому не повторяться. У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, про фактичне здійснення зазначеною особою трудових обов`язків на час перевірки, без укладеного договору про виконання трудових обов`язків та наявності в діях позивача ознак порушень трудового законодавства. Відтак, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова від 13.10.2016 №13081021523-0341 відповідає вимогам чинного законодавства, відповідач при її прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову. Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в повній мірі спростовують обставини справи, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, щодо задоволення позовних вимог, а тому існують підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 243, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі № 813/2118/17 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Н. В. Ільчишин Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 29 липня 2020 року.