LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818638/166/18

від 23.07.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Харків справа № 638/166/18 провадження № 22-ц/818/936/20 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання - Сидорчук М.О., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , інші учасники справи: треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 31 жовтня 2019 року у складі судді Семіряд І.В. (повний текст рішення складений 11 листопада 2019 року), УСТАНОВИВ: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати недійсними договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 : від 11 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та нею, посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вєтровою Л.О., та від 20 листопада 2008 року, укладений між нею та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Голик С.В., з підстав їх фіктивності. Позов мотивований тим, що договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , які укладались 11 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та нею, 20 листопада 2008 року між нею та ОСОБА_2 , не мали на меті настання реальних правових наслідків. За домовленістю із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 грошових коштів від них ОСОБА_1 не отримувала, фактично відбувся безоплатний перехід права власності від ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , потім від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 через два місяці. Тому має місце фіктивність правочину відповідно до положень частини 1 статті 234 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фіктивність спірних договорів купівлі-продажу. Доводи позивача щодо не отримання грошових коштів за продаж спірної квартири не можуть бути підставою для визнання недійсним договору, оскільки доводи щодо неналежного виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу можуть свідчити про неналежне виконання умов договору, а не про його недійсність. Суду не надано доказів того, що умови договорів сторонами не виконані і що нотаріусами при посвідчені договорів були допущені будь - які порушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправомірно були залучені у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вирішуючи клопотання про залучення до третіх осіб, суд не з`ясував думку інших осіб, чим порушив принцип рівності сторін у цивільному процесі, положення ч.1 ст. 53 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України), за змістом якої третя особа може вступити у справу або на стороні позивача або відповідача. Рішення суду ухвалене на підставі пояснень третіх осіб, а пояснення третіх осіб не є належними та допустимими доказами, оскільки належними та допустимими доказами вважаються показання учасника справи, допитаного у судовому засіданні у якості свідка. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були присутніми при укладенні договорів купівлі-продажу 11.09.2008 та 20.11.2008, а отже, не володіють інформацією щодо обставин їх укладення. Судом також не надана оцінка: добровільному визнанню позивачем та відповідачем факту укладення фіктивних договорів, які не мали на меті створення правових наслідків на момент вчинення правочину; визнання ними вини у формі умислу, спрямованого на вчинення фіктивних договорів; виникненню умислу до моменту укладення договорів. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, 11.09.2008 між ОСОБА_5 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 на теперішній АДРЕСА_2 ). Договір купівлі - продажу посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вєтровою Л.О. та зареєстрований у реєстрі за №1-2805 (т.1 а.с. 5). Відповідно до п.2 зазначеного договору продаж квартири вчинено за 52000 грн, які продавець ОСОБА_5 отримала від покупця - ОСОБА_1 повністю ще до підписання цього договору. Договір підписаний сторонами у присутності нотаріуса. ОСОБА_5 зобов`язалася звільнити Квартиру до 1 січня 2009 року. Витягом з Державного реєстру правочинів № 6496342 від 11.09.2008 підтверджується державна реєстрація права власності на Квартиру за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 6). Двадцятого листопада 2008 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі - продажу Квартири із ОСОБА_2 , за умовами якого ОСОБА_2 став новим власником Квартири. Договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Голик С.В. та зареєстрований у реєстрі за №99 (т.1 а.с.7). Згідно з п. 3 вказаного договору продаж Квартири вчинений за суму 55424 грн, гроші продавець ОСОБА_1 отримала від покупця ОСОБА_2 повністю під час підписання цього договору . Договір підписаний сторонами у присутності нотаріуса. Витягом з Державного реєстру правочинів № 6763847 від 20.11.2008 підтверджується державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на Квартиру . ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (т.1 а.с.22). Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України). Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не довела фіктивності укладених 11.09.2008 та 20.11.2008 договорів купівлі-продажу Квартири. Договори укладалися у присутності нотаріуса, вони пройшли державну реєстрацію. В договорах указано, що грошові кошти за купівлю Квартири ОСОБА_5 були передані до укладення договору 11.09.2008, ОСОБА_1 - передані під час підписання договору 20.11.2008. ОСОБА_2 зареєстрований у Квартирі (т.1 а.с. 15), та згідно з поданими ним суду документами проживає за адресою місцезнаходження Квартири (т.1 а.с. 2-4, 188-190), отримує за цією адресою кореспонденцію (т.1 а.с. 246). ОСОБА_1 отримувала кореспонденцію за адресою свого проживання: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 247). Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 05.03.2012 у цивільній справі № 2-301/2010 змінене рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2010 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , третя особа: ЖЕД-21 Дзержинського району м. Харкова, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування квартири, визнання права власності на 1/2 частину квартири, переведення прав та обов`язків покупця (т.1 а.с. 136-144). Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що покупець ОСОБА_1 отримала у власність усю Квартиру за договором купівлі-продажу від 11.09.2008, між тим як ОСОБА_5 мала право на продаж тільки Ѕ частини Квартири, що подарував їй ОСОБА_2 ОСОБА_3 як співвласник Квартири відповідно до ч.1 ст.362 ЦК України має переважне право на купівлю Ѕ частки Квартири перед ОСОБА_1 ОСОБА_3 виконала вимоги ч.4 ст.362 ЦПК України щодо внесення на депозитний рахунок грошової суми в розмірі вартості 1/2 частини Квартири, визначеної за договором купівлі - продажу від 11.09.2008, а саме 26000 гривень, оскільки зазначена грошова сума повинна бути сплачена покупцеві ОСОБА_1 . Тому на ОСОБА_3 переведені права та обов`язки покупця Ѕ частини Квартири, за ОСОБА_3 визнане право власності на зазначену частину Квартири . ОСОБА_1 вирішено виплатити 26000 грн, що знаходились на депозитному рахунку суду, за договором купівлі-продажу від 11.09.2008. Тобто зазначеними судовими рішеннями встановлені факт укладення договору купівлі-продажу від 11.09.2008. Крім цього за рішеннями судів ОСОБА_1 отримала за цим договором грошові кошти від ОСОБА_3 . Тому відсутні підстави вважати договір купівлі-продажу Квартири від 11.09.2008 фіктивним. Власником Квартири на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2010 року, зміненого рішенням Апеляційного суду Харківської області від 5 березня 2012 року, у цивільній справі № 2-301/10 з 05.07.2012 була ОСОБА_3 , що підтверджується копіями зазначених судових рішень і витягом про державну реєстрації прав № 34759564 від 09.07.2012 (т.1 а.с. 136-144, 150). Під час розгляду цивільної справи № 638/166/18 ОСОБА_3 продала Квартиру ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 175922691 від 01.08.2019 (т.1 а.с. 113-115). Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (ч.1 ст.53 ЦПК України). Рішення суду у дійсній цивільній справі стосується прав та обов`язків колишнього власника Квартири ОСОБА_3 та теперішнього власника ОСОБА_8 . Суд не міг залучити їх до участі у дійсній справі у якості співвідповідачів за власної ініціативи, без клопотання позивача. Треті особи можуть залучатися до участі у справі і за їх особистим клопотанням. Тому суд першої інстанції правомірно залучив ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 у якості третіх осіб. Не зазначення на боці якої сторони у справі виступають треті особи не впливає на правильність рішення суду від 31.10.2019. Залучення третіх осіб без заслуховування інших учасників справи, як на це посилається апелянт, також не свідчить про незаконність такого залучення, оскільки на правильність висновків суду не вплинуло. Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Оскільки визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_9 (т.1 а.с. 21) суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону, суд першої інстанції правомірно не прийняв таке визнання. Також апелянт безпідставно посилається на ст. 81, 82 ЦПК України і помилково вважає, що оскільки фіктивність договорів від 11 вересня 2008 року та від 20 листопада 2008 року визнається ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зазначена обставина не підлягає доказуванню. Частина перша ст.82 ЦПК України вказує, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки з викладених вище міркувань у суду були обґрунтовані сумніви щодо достовірності визнання фіктивності договорів купівлі-продажу позивачкою та відповідачем у справі , доводи апеляційної скарги щодо неправомірності висновку суду в цій частині відхиляються. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження при розгляді справи Харківським апеляційним судом, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - залишити без змін. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 28 липня 2020 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»