Постанова Одеський апеляційний суд № 2-6059/11

Номер провадження: 22-ц/813/5790/20 Номер справи місцевого суду: 2-6059/11 Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.07.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П. за участю секретаря: Томашевської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Носенко Олександр Володимирович) про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання повернути майно, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про залишення позову без розгляду, постановлену під головуванням судді Єршової Л.С. 04 лютого 2020 року у м. Одеса, - встановила: У лютому 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В., реєстровий №1097, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - недійсним; про зобов`язання повернути 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 20 жовтня 2011 року (головуючий суддя Домусчі Л.В.) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання повернути майно було задоволено (а.с. 82 85, т. 1). 24 листопада 2016 року ОСОБА_2 до суду було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду по справі 2-6059/11. 20 грудня 2016 року суддею Приморського районного суду м. Одеси Нікітіною С.Й. постановлено ухвалу, якою: - задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; - скасовано рішення від 20 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання вчинити певні дії; - провадження у справі зупинено до встановлення правонаступників (спадкоємців) ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 159 161 т. 1). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року (головуючий суддя Ільченко Н.А.) прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання повернути майно, та відновлено провадження у справі (а.с. 230, т. 1). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2018 року визначено, що розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання повернути майно здійснюватиме суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С. (а.с. 77 т. 2). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було залишено без розгляду (т.3 а.с. 16-18). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що представник ОСОБА_1 не з`являвся у судові засідання з поважних причин, обґрунтовуючи підстави відсутності відповідними клопотаннями про перенесення розгляду справи на іншій час із вказівкою причин неявки (т.3 а.с. 25-26). Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19:1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16 березня 2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16 березня 2020 року зі змінами «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Згідно п.п. 1, 3 ч.1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи. Ухвалюючи судове рішення про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що у судові засідання, призначені на 03 червня 2019 року, 10 жовтня 2019 року, 05 грудня 2019 року та 04 лютого 2020 року позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення та довідковий лист про сповіщення про час та місце розгляду справи. Заяв про розгляд справи у відсутності позивача на адресу суду не надходила. Однак, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 22 лютого 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В., реєстровий №1097, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , - недійсним; про зобов`язання повернути 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року (головуючий суддя Домусчі Л.В.) позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання повернути майно було задоволено (а.с. 82 85, т. 1). 24 листопада 2016 року, тобто через 5 років після набрання судовим рішенням законної сили, ОСОБА_2 до суду першої інстанції було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року. 20 грудня 2016 року суддею Приморського районного суду м. Одеси Нікітіною С.Й. на підставі ст. 362 ЦПК України (в редакції, яка діяла до 15 січня 2012 року) було постановлено ухвалу, якою: - задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; - скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання вчинити певні дії; - провадження у справі зупинено до встановлення правонаступників (спадкоємців) ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 159 161 т. 1). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року (головуючий суддя Ільченко Н.А.) прийнято до провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, та зобов`язання повернути майно та відновлено провадження у справі (а.с. 230, т. 1). Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 квітня 2018 року визначено, що розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання повернути майно здійснюватиме суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С. (а.с. 77 т. 2). Оскільки ухвалою від 20 грудня 2016 року вже було скасовано рішення від 20 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та зобов`язання вчинити певні дії, ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Єршової Л.С. від 24 квітня 2018 року вищевказана цивільна справа була прийнята до провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 80 -81 т. 2). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року (протокольна) замінено позивача ОСОБА_3 на його правонаступника ОСОБА_1 . Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року (протокольна) закрито підготовче засідання по цивільній справі, та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 193 195, т. 2). Колегія суддів враховує, що цивільна справа перебувала у провадженні судді з 18 квітня 2018 року, і протягом вказаного тривалого часу представник ОСОБА_1 адвокат Пятигорець В.І. приймав участь у судовому розгляді справи шляхом подання численних клопотань (зокрема, клопотання про виклик свідків, клопотання про витребування з ПАТ КБ «ПриватБанк» оригіналів договорів, клопотання про призначення у справі судово-криміналістичної експертизи, клопотання про виклик свідків та зобов`язання відповідача надати оригінал договору, тощо). Крім того, представник ОСОБА_1 адвокат Пятигорець В.І. прийняв особисту участь у судовому засіданні суду першої інстанції від 04 лютого 2019 року, що підтверджується журналом судового засідання (т.2 а.с. 193-195). Вказане свідчить про те, що позивач не втратив інтересу до розгляду своєї справи, та був зацікавлений у її вирішенні по суті. Що стосується неявкиОСОБА_1 та його представника у судове засідання, призначене на 03 червня 2019 року, то колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять даних щодо належного сповіщення позивача та його представника про дату та час вказаного судового засідання. 07 жовтня 2019 року 10 жовтня 2019 рокупредставник ОСОБА_1 адвокат Пятигорець В.І. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що адвокат у вказану дату буде приймати участь у розгляді кримінальної справи. Також, адвокат зазначив, що позивач ОСОБА_1 знаходиться поза межами країни, і тому не зможе прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 10 жовтня 2019 року. 05 грудня 2019 року судове засідання було відкладене на підставі клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю виклику свідків. 04 лютого 2020 р. позивач до суду не з`явився, і матеріали справи не містять поштового повідомлення про сповіщення належним чином ОСОБА_1 про час та дату розгляду справи у суді першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Пятигорець В.І. повідомлений про слухання справи, про що свідчить довідковий лист. Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Крім того, колегія суддів зауважує, що при постановленні оскаржуваної ухвали Приморського районного суду м. Одеси про залишення позову без розгляду від 04 лютого 2020 року, судом першої інстанції не було враховано, що позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду ще у лютому 2011 року, і рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 було задоволено. Однак, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2011 року було скасовано. Станом на сьогоднішній день справу по суті не розглянуто. Таким чином, у зв`язку із тривалим не розглядом судом першої інстанції справи по суті (з 2016 року), питання щодо поновлення порушених прав та інтересів сторін у справі досі не вирішено. Залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду матиме своїм наслідком те, що позивач, а також інші особи, які беруть участь у справі, будуть позбавлені права на доступ до правосуддя. Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. Водночас, у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Також, у рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що, залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ), суд першої інстанції допустив формальний підхід до розгляду справи, у зв`язку із чим, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів,- постановила: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року про залишення позову без розгляду скасувати, цивільну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 23 липня 2020 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе