Постанова 4813 № 517/218/19

Номер провадження: 22-ц/813/3898/20 Номер справи місцевого суду: 517/218/19 Головуючий у першій інстанції Гончар І. В. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Захарівської районної державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з онукою, шляхом встановлення часу для спілкування, ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування Захарівської районної державної адміністрації про усунення перешкод в спілкуванні з онукою, шляхом встановлення часу для спілкування, мотивуючи це тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її дочка ОСОБА_4 . Діти дочки проживали разом з позивачем в АДРЕСА_1 , який на праві власності належить відповідачу. У липні 2018 року відповідач забрав молодшу дочку ОСОБА_5 та виїхав з нею на постійне проживання до своєї матері в АДРЕСА_2 . В даному будинку, куди забрав відповідач дитину, відсутні належні умови для проживання, до будинку не проведена вода, відсутній туалет та ванна кімната. За адресою, в якому виросла онука, де зараз проживає позивач, будинок відповідає санітарним, гігієнічним вимогам, забезпечений усіма умовами для проживання дитини. Сім років позивач піклувалася про онуку, доглядала її та турбувалася про неї. Під час хвороби дочки та після її смерті, позивач добросовісно виховували онуку, навчала її, розвивала, створювала її найкращі умови, щоб дитина, за відсутності матері, відчувала себе повноцінною та щасливою дитиною. З моменту, коли відповідач забрав дитину, позивач не може нормально бачитися та спілкуватися з онукою, оскільки відповідач постійно створює їй перешкоди в цьому, забирає у дитини мобільний телефон, контролює розмови та забороняє бачитися з дитиною. Висновком органу опіки та піклування в особі Захарівської районної державної адміністрації Одеської області від 09.01.2019 року № 1/2019 встановлено час для спілкування ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_6 . Проте, відповідач його не дотримується та всіляко перешкоджає у спілкування баби з онукою, що і стало підставою для звернення до суду. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні та участі баби ОСОБА_2 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення часу для спілкування, а саме наступними способами: - в п`ятницю другого і четвертого тижня кожного місяця забирати дитину зі школи для проведення вихідних (субота - неділя) без присутності відповідача ОСОБА_1 в с.Кагарлик Біляївського району Одеської області; - визначити осінні та липень місяць літніх шкільних канікул з можливістю забирати онучку для відпочинку за місцем мешкання позивачки в с. Кагарлик Біляївського району Одеської області; - необмеженого спілкування з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку між бабою та онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В іншій частині позовних вимог відмовити. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року в частині задоволення вимог позивача щодо забирання дитини зі школи для проведення вихідних (субота - неділя) в п`ятницю другого і четвертого тижня кожного місяця без присутності відповідача скасувати та відмовити позивачу в цій частині позовних вимог. Рішення суду щодо визначення осінніх та липень місяць літніх шкільних канікул з можливістю забирати онуку для відпочинку за місцем мешкання позивача апелянт просив змінити, шляхом узгодження літніх канікул з батьком. Іншу частину рішення просив залишити без змін, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 28.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд справи в апеляційному порядку на 14.04.2020 року о 14-00 г. В судове засідання призначене на 14.04.2020 року о 14-00 г. сторони не з`явилися, від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Від представника ОСОБА_1 адвоката Лозанової І.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку запровадженням на території України карантину через COVID-19. Судовий розгляд справи відкладено до 16.06.2020 року до 16-00 г. Належним чином повідомлені учасники справи до судового засідання, призначеного на 16.06.2020 року на 16.00 годину не з`явилися. Від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Від представника ОСОБА_1 адвоката Лозанової І.М. надійшла заява про повторне відкладення розгляду справи у зв`язку запровадженням на території України карантину через COVID-19. Іншої мотивації у заяві не наведено, в тому числі не наведено мотивів за яких особиста присутність відповідача та його представника в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги дійсно є необхідною чи обов`язковою для повноти і правильності перевірки тих доводів, які викладені у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі на рішення районного суду з огляду на те, що у разі необхідності надання додаткових пояснень, відповідач та його представник мали достатній час і не були позбавленими реальної можливості зробити це шляхом викладення таких додаткових пояснень у письмовому вигляді або поданням відповідної заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Судова колегія враховує, що карантин продовжено до 31.07.2020 року, а чергова календарна відпустка судової колегії починається з 27.07.2020 року до 31.08.2020 року включно. Тому у разі повторного подальшого відкладення судового розгляду апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 на строк після закінчення карантину, незалежно від результату розгляду апеляційної скарги по суті, позивач буде в будь-якому разі позбавлена можливості розраховувати на можливість забрати внучку на відпочинок під час літніх канікул у липні місяці за місцем мешкання позивачки в с. Кагарлик Біляївського району Одеської області, як це визначено у рішенні районного суду, яке переглядається в апеляційному порядку. При таких обставинах подальше відкладення розгляду справи в апеляційному порядку поставить сторони у нерівне становище. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності належним чином повідомлених сторін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення на таких підставах. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позов частково, зобов`язуючи ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні та участі баби ОСОБА_2 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом встановлення часу для спілкування, а саме наступними способами: - забиранням у п`ятницю другого і четвертого тижня кожного місяця дитини зі школи для проведення вихідних ( субота - неділя) без присутності відповідача ОСОБА_1 в с. Кагарлик Біляївського району Одеської області; - визначенням можливості у період осінніх та липня місяця літніх шкільних канікул забирати онучку для відпочинку за місцем мешкання позивачки в с. Кагарлик Біляївського району Одеської області; - не обмеженням у спілкуванні з дитиною особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку між бабою та онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції врахував висновок психолога та пояснення заслуханої під час судового розгляду малолітньої дитини ОСОБА_7 , зокрема що вона любить свою бабусю ОСОБА_2 та бажає з нею спілкуватися та проводити з нею значно більше часу ніж дозволяє батько. Також суд виходив з того, що дитина фактично стала заручницею неприязних відносин між батьком та бабою ОСОБА_2 і що спілкування ОСОБА_2 і онуки ОСОБА_7 у визначених судом межах буде лише позитивно сприяти нормальному розвитку дитини. При цьому суд врахував, що виїзд дитини до баби ОСОБА_2 в с. Кагарлик Біляївського району не буде впливати на її фізичний та емоційний стан, оскільки дитина з народження до липня 2018 року проживала в с. Кагарлик Біляївського району в родині бабусі та для неї це є звичною обстановкою. Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам і заснований на законі. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що: - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про що свідчить долучена до матеріалів справи копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області; - згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого виконавчим комітетом Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області від 01.07.2013 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -згідно з довідкою виданої виконавчим комітетом Кагарлицької сільської ради Біляївського району Одеської області №161 від 04.04.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; -відповідно до психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_7 виданої класним керівником Кагарлицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, ОСОБА_7 навчалася в Кагарлицькій ЗОШ І-ІІІ ступенів у 2017 - 2018 навчальному році, закінчила 1 клас. Виховувалася у неповній сім`ї татом та бабусею з дідусем. До школи приходила у супроводі бабусі. Завжди була охайною. Бабуся приділяла багато уваги навчанню та вихованню онуки. Дівчинка справляла враження компанійської, товариської людини. Дитині властивий вияв позитивних емоцій. Рівень потреб у схваленні з боку дорослих - вище середнього; -відповідно до свідчення завідуючої ДНЗ "Зірочка" від 08 жовтня 2018 року, за час перебування ОСОБА_7 в дитячому навчальному закладі "Зірочка" дитина завжди була чиста, охайна, гарно заплетена. Дар`ю завжди приводили і забирали бабуся і дідусь. Всі питання які поставали в процесі роботи дитячого садка вирішувалися з бабусею. Дівчинка завжди була життєрадісною, веселою, допитливою, розумово і фізично розвиненою; -згідно з актами обстеження матеріально - побутових умов ОСОБА_6 мешкала в АДРЕСА_1 . Коли ОСОБА_11 було два роки померла мати і всю турботу за дівчинкою взяла на себе бабуся ОСОБА_2 .. Бабуся піклувалася про ОСОБА_5 з 2013 по 2018 рік. Сім`я ОСОБА_2 проживає у приватному будинку , який складається з 4 кімнат. Будинок в задовільному стані, загальною площею 60,3 м2, облаштована ванною кімнатою, є наявність комунікацій, водогін, каналізація. Умови проживання хороші, в будинку прибрано, охайно; -згідно з характеристикою наданої Кагарлицькою сільською радою № 508 від 30.10.2018 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та мешкає в с. Кагарлик. За період проживання зарекомендувала себе, як чесна, відповідальна, добра та порядна людина. Серед односельців та друзів користується повагою. В громадських місцях поводить себе добре, з сусідами не конфліктує; -згідно з висновком Органу опіки та піклування Захарівської РДА Одеської області №1/2019 від 09.01.2019 року про усунення перешкод в спілкуванні шляхом визначення участі у вихованні онуки було вирішено за доцільне усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_6 шляхом встановлення часу для спілкування, а саме наступним способом: -в п`ятницю другого і четвертого тижня кожного місяця забирати дитину зі школи для проведення вихідних (субота - неділя); -місяць шкільних літніх канікул з можливістю забирати онуку для відпочинку для здійснення своїх прав щодо спілкування та участі у вихованні. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з частиною восьмою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Відповідно до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Частиною другою статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов`язаних із вихованням дітей, обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні. Суд першої інстанції, встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні баби з онукою, врахувавши інтереси та вік дитини, дійшов обґрунтованого висновку про те, що баба має право на спілкування з онукою та участь у її вихованні незалежно від того, з ким вона проживає. Суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд попередньої інстанції не врахував наявність спору між сторонами і намагання позивача зловживаючи своїми правами порушити майнові права відповідача щодо спадщини, яка відкрилася після смерті матері дитини, дружини відповідача та дочки позивача, а також намаганням позивача в подальшому встановити опіку над внучкою, не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не впливають на висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для захисту прав позивача, як баби неповнолітньої дитини на спілкування з дитиною. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що відстань між місцем проживання сторін буде впливати на підготовку до школи, на її фізичний та емоційний стан, є неспроможними, оскільки не спростовують правильність висновку районного суду і крім того, є недоведеними належними, допустимими і достатніми доказами. Суд першої інстанції врахував думку дитини, яка у відповідності до вимог ст. 171 СК України та статті 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, була заслухана судом в судовому засіданні в присутності психолога і яка підтвердила, що бажає спілкуватися з позивачем - своєю бабою у більшому обсязі, ніж зараз дозволяє їй батько та підтвердила, що любить свою бабусю (позивача). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення, не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Фрунзівського районного суду Одеської області від 15 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено: 02.07.2020 року Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова