Постанова 4821 № 695/3878/16-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1204/20Головуючий по 1 інстанції Справа №695/3878/16-ц Категорія: 304000000 Таратін В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок Сергія Валерійовича на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок Сергія Валерійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, - в с т а н о в и в: У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначала, що у її власності з 1993 року перебуває незавершене будівництвом домоволодіння на АДРЕСА_1 , наразі, близько 90% готовності. Згідно договору дарування від 09 березня 1993 року, посвідченого секретарем Новодмитрівської сільської ради ОСОБА_4 за реєстровим №11, позивач прийняла у дар житловий будинок, загальною площею 100,4 кв.м. (домоволодіння), який складав 68% готовності. Незавершене будівництво було зареєстроване Золотоніським виробничим відділком ЧООБТІ від 17 березня 1993 року №516 у реєстровій книзі №2. Вказує, що з боку покупця за оспорюваними договорами купівлі-продажу її будинку та земельної ділянки та його законного представника ОСОБА_5 (сестри позивача) мали місце обман щодо проведення реального розрахунку за придбане майно, адже коштів за продану нерухомість позивач не одержувала. Позивач покладалася на добропорядність своєї сестри в питанні нотаріального оформлення документів на незавершене будівництво та у зв`язку з цим підписала договори купівлі-продажу від 15 квітня 2013 року. Крім того, приватний нотаріус Кравченок С.В. провів як державний реєстратор повторні реєстраційні дії на нерухоме майно на підставі договору дарування від 09 березня 1993 року та помилково вказав у спірному договорі купівлі-продажу житлового будинку від 15 квітня 2013 року як правовстановлюючий документ на нерухоме майно свій витяг від 29 березня 2013 року. Згідно цього витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно нотаріусом помилково вказано, що нерухомість є завершена будівництвом та введена в експлуатацію. При цьому року побудови в технічному паспорті нерухомості немає, документів про введення об`єкту в експлуатацію по спрощеному порядку (як будівництво до 1992 року) чи в порядку реєстрації декларації про готовність (в інспекції ДАБК в Черкаській області) не надано. Довідка Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району про реєстрацію осіб у спірному домоволодінні та належність об`єкту позивачу датується 09 квітня 2013 року, а реєстраційні дії проведені 31 березня 2013 року. У цій довідці немає відомостей про рік побудови та інформації про ведення в експлуатацію. Крім того, з витягу від 29 березня 2013 року вбачається, що державним реєстратором зареєстровано завершене будівництвом домоволодіння за іншою адресою, ніж та, яка вказана у договорі: АДРЕСА_1 . На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила суд визнати недійсними з моменту укладення договір купівлі-продажу від 15 квітня 2013 року житлового будинку загальною площею 100,4 кв.м. на АДРЕСА_1 , а також договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1379 га, кадастровий номер 7121587801:03:008:0522 від 15 квітня 2013 року; скасувати рішення приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченка С.В. № 1654414 від 15 квітня 2013 року про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказані вище житловий будинок та земельну ділянку; визнати недійсним витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виданий приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченока С. В. від 29 березня 2013 року №1778549, а також скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченока С.В. від 29 березня 2013 року №1243037 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 житлового будинку на АДРЕСА_1 . Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними з моменту укладення договір купівлі-продажу житлового будинку загальною площею 100,4 кв.м. на АДРЕСА_1 , підписаний 15 квітня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1379 га, кадастровий номер 7121587801:03:008:0522, підписаний 15 квітня 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. від 15 квітня 2013 року №1654414 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок площею 100, 4 кв. м . на АДРЕСА_1 , а також від 15 квітня 2013 року №1654414 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1379 га , кадастровий номер 7121587801:03:008:0522, АДРЕСА_1 . Визнано недійсним витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , виданий приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. від 29 березня 2013 року №1778549, а також скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. від 29 березня 2013 року №1243037 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 житлового будинку на АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 09 березня 1993 року, серія та номер

5. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що оспорювана реєстраційна дія проведена не щодо майна, що належить позивачу. Покупець ОСОБА_1 ввів в оману продавця нерухомого майна ОСОБА_3 стосовно грошового розрахунку за придбану нерухомість, при цьому дозволу органу опіки та піклування саме на передачу неповнолітнім ОСОБА_1 грошових коштів, визначених договором не надавалось, а приватний нотаріус Кравченок С.В. незаконно провів реєстрацію незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1 як готового нерухомого майна у той час як це є об`єктом незавершеного будівництва. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Побиванець Ю.В. вказував, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В мотивування апеляційної скарги зазначав, що позивачем не визначено спосіб захисту, що полягає у одночасному посиланні на норми щодо визнання правочинів недійсними з підстав передбачених ст. 229 ЦК України (під впливом помилки) та ст. 230 ЦК України (під впливом обману). Вказуючи, як на підставу недійсності зазначених договорів, суд послався на недоведеність факту передачі грошових коштів з боку відповідача ОСОБА_1 та обґрунтовує такий висновок виключно показами свідків та позивача. Зазначає, що посилання суду на те, що договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки були укладені з порушенням Закону України «Про нотаріат», а саме нотаріусом не було з`ясовано чи прийнятий будинок в експлуатацію є необґрунтованими. У відповідності до технічного паспорта станом на 1994 рік розроблений Золотоніським відділком ЧООБТІ зазначено про те, що будинок являється 100% готовності та станом на 1994 рік введення в експлуатацію будинку не було обов`язковим, оскільки облік вівся на підставі по господарських книг на селі та на час виникнення у позивача права власності на будинок необхідно застосовувати правові норми чинного на той час законодавства. Посилання суду першої інстанції як на одну з підстав недійсності правочину внаслідок відсутності дозволу на передачу грошових коштів для укладення договорів купівлі-продажу в інтересах неповнолітнього з боку органу опіки та піклування не відповідає дійсності з огляду на те, що рішенням ВК Новодмитрівської сільської ради №124 від 21 грудня 2012 року надано згоду на купівлю ОСОБА_1 житлового будинку та на укладення відповідного договору. Крім того зазначає, що позивачем по справі пропущено строк позовної давності про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 15 квітня 2013 року, оскільки, як з`ясовано в судовому засіданні позивач у справі була присутня під час укладення вказаних договорів, ставила на них свій підпис, на час укладення була дієздатною, проте звернулась до суду лише 26 грудня 2016 року, тобто через 3 роки і сім місяців. Приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. у свою чергу також оскаржив зазначене рішення суду, вказуючи на порушенням судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, а тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні вказаного позову повністю. В мотивування апеляційної скарги вказує, що відповідно до норм чинних на час набуття ОСОБА_3 права власності на даний будинок, а саме у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації будинків і домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 1966 року, було передбачено обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах. У вказаній Інструкції наголошувалось, що будинки, що підлягають реєстрації повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. Відповідно до п.18 Додатку №1 даної Інструкції, до переліку правовстановлюючих документів на підставі яких проводиться реєстрація будинків і домоволодінь, в тому числі віднесено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу, дарування, міни будинків (домоволодінь), договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного утримання продавця покупцем. На підставі перевірених документів свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і про ставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (п. 23 Інструкції). З наданого позивачем при вчиненні реєстраційної дії 29.03.2013 року договору дарування жилого будинку від 09 березня 1993 року вбачається, що 17 березня 1993 року ОСОБА_3 в Черкаському ОБТІ зареєстровано (реєстровий запис 516) будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , і зареєстровано саме як будинок закінчений будівництвом і прийнятий в експлуатацію. Щодо реєстрації ним договору дарування і права власності на будинок за ОСОБА_3 , то приватний нотаріус вказує, що оскільки перехід права власності на нерухоме майно відбулося на підставі норм та дій суб`єктів, які діяли та проводили зазначені дії на підставі законодавства чинного на момент виникнення правовідносин, державну реєстрацію не проведено, тому державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення прав на нерухоме майно, що ним і було зроблено. Враховуючи діючі норми матеріального права та зазначені вище обставини щодо реєстрації договору дарування і права власності на будинок в ЧООБТІ і в погосподарській книзі сільської ради - цей договір на законних підставах був прийнятий приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В., як документ, що відповідно до законодавства, яке діяло до 01 січня 2013 року, посвідчує право власності ОСОБА_3 на цей будинок як об`єкт нерухомості, право власності на яке відповідно до норм ст.ст. 3-4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень» хоч і визнавалось, але підлягало обов`язковій державній реєстрації, яку і було проведено на підставі поданої ОСОБА_3 заяви 29.03.2013 року у строки та в порядку, що передбачений ст. 15 вказаного Закону з видачею їй як власнику Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер 1778549. Також позивачем не надано доказів на підтвердження підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним з підстав передбачених ст. 230 ЦК України. При укладенні оспорюваних договорів, сторони підтвердили, що кошти були сплачені покупцем продавцю до підписання договорів та їх нотаріального посвідчення, про що зазначено в п. 3 договорів. Крім того, вказує на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні до суду із даним позовом. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Постановою апеляційного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року апеляційні скарги задоволені. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.06.2018 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Кравченок С.В. про визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації прав на їх підставі залишено без задоволення. Провадження у даній справі в частині позовних вимог про скасування витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасування рішення державного реєстратора від 29.03.2013 року №1243037 про державну реєстрацію права власності закрито. Вирішено питання судових витрат. 27 травня 2020 року Верховним Судом прийнято постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Апеляційного суду Чекраської області від 07 листопада 2018 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до копії договору дарування житлового будинку від 09 березня 1993 року, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар житловий недобудований будинок (Стан готовності складає 68%) з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Всі будівлі розміщені на земельній ділянці закріпленій за сільською радою в розмірі 800 кв.м. Відповідно до копії договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 15 квітня 2013 року ОСОБА_3 продала, а неповнолітній ОСОБА_1 придбав житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Нова Дмитрівка Золотоніського району, вулиця не вказана, загальною площею 0,1379 га. Як вбачається із письмових пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які являються сусідами позивача, останні підтвердили факт того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 однак фактично там не проживають з 1999 року. Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість незавершеного будівництвом житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 складає - 165 000 грн. Рішенням виконавчого комітету Новодмитрівської сільської ради від 21 грудня 2012 року за №124, вирішено надати згоду неповнолітньому ОСОБА_1 купити житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та змелену ділянку розміром 0,1379 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 в якому він зареєстрований. Надано згоду неповнолітньому ОСОБА_1 на підпис та укладення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки. Відповідно до технічного паспорту виготовленого 14 жовтня 1994 року Золотоніським ЧООБТІ власником будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Відповідно до технічного паспорту виготовленого 22 червня 2015 року ТОВ «Еліт партнер-Плюс» власником будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . З витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2013 року №1778549, власником будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . З нотаріально посвідченої заяви від 11 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , надали згоду на купівлю їх неповнолітнім сином житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1379 га, кадастровий номер 7121587801:03:008:0522, що розташована в с. Нова Дмитрівка, вулиця не вказана, Золотоніського району та підписати договори купівлі-продажу. З довідки Новодмитрівської сілськьої ради від 21 грудня 2016 року №1004 встановлено, що у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 фактично зареєстровані: ОСОБА_1 , 1997 року народження; ОСОБА_10 , 1994 року народження, ОСОБА_3 , 1971 року народження, ОСОБА_5 , 1975 року народження. Відомості з приводу наявності письмової згоди органу опіки та піклування на передачу грошових коштів неповнолітнім ОСОБА_1 за придбання житлового будинку АДРЕСА_1 у Новодмитрівській сільській раді відсутні. Договір дарування зареєстрований Золотоніським виробничим відділком КП «ЧООБТІ» від 17 березня 1993 року №516, про що у реєстровій книзі вчинено запис за №2. В Реєстровій книзі №2 на будинки і домоволодіння, які належать окремим громадянам та колгоспним дворам с. Новодмитрівки міститься запис за реєстровим №516, відповідно до якого Новодмитірвський виконком сільської Ради посвідчив договір дарування та перехід права власності на будинок від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 146-147) . Відомостей про те, що цей будинок є незавершеним будівництвом у даних документах не міститься. У 2004 році ОСОБА_3 приватизувала земельну ділянку площею 0,1379 га на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом від 22 червня 2004 року №738. До матеріалів справи приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. надано витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності твід 29 березня 2013 року №1778549, з якого слідує, що нотаріус як реєстратор прийняв рішення від 29 березня 2013 року №1243037 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок як об`єкт завершеної житлової нерухомості. Позовні вимоги, а також оскаржуване судове рішення мотивовані тим, що покупець кошти за придбані ним на підставі договорів купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки продавцю не передав, а продавець такі кошти від покупця не отримував, дійшов висновку про те, що правочин було вчинено внаслідок обману зі сторони відповідача ОСОБА_1 щодо позивача. Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Правочин (договір) під впливом обману, вчинений як стороною такого правочину, так і третьою особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом потерпілого. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона навмисно замовчує про обставини, про які особа повинна була повідомити при тій сумлінності, яка від нього була потрібна за умовами обороту. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин, укладений під впливом обману, може бути визнаний недійсним лише тоді, коли потерпілий був обманутий, і такий обман знаходиться у причинному зв`язку з його рішенням про вчинення правочину (договору). При цьому підлягає встановленню умисел особи, яка вчинила обман. Разом з тим, слід розрізняти обман як підставу визнання правочину недійсним, що має відбутися до вчинення правочину і невиконання сторонами умов договору як підстава для розірвання договору (після вчинення правочину). Так, відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж. Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За змістом укладених 15 квітня 2013 року договорів купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, у пункті 3 договорів купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 15 квітня 2013 року зазначено, що продаж (будинку) вчинено за 180 720 грн, які покупець сплатив повністю до підписання цього договору, а продаж (земельної ділянки) вчинено за 30 338 грн, які продавець отримав до підписання цього договору. Позивач підписала договори купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 15 квітня 2013 року без будь-яких зауважень та застережень, що свідчить про надання нею згоди по всіх його істотних умовах, а також свідчить про виконання покупцем обов`язку з сплати ціни договору купівлі-продажу. За встановлених обставин у справі не вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_5 ввели в оману ОСОБА_3 , аргументи позивача фактично зводяться до викладення обставин неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору, які відповідно до положень статті 230 ЦК України не дають підстав для встановлення введення позивача в оману під час укладання договору. Відповідно до частини 2 статті 32 ЦК України неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад (далі - органи опіки та піклування), які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей (п. 3 порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866). В матеріалах справи містить рішення Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 21 грудня 2012 року №124 про надання згоди неповнолітньому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на купівлю житлового будинку та земеленої ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Отже дозвіл органу опіки та піклування на укладення неповнолітнім зазначеного правочину був наявний. Щодо ненадання дозволу органу опіки та піклування на передачу неповнолітньою особою коштів за нерухоме майно, то колегія суддів вважає такі твердження позивача безпідставними, з огляду на те, що договір купівлі-продажу є оплатним та дозвіл на його укладення вже сам по собі передбачає передачу коштів при його укладенні. Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначений житловий будинок виданий приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. від 29.03.2013 року №1778549, а також скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. від 29.03.2013 року №1243037 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_11 житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 09.03.1993 року серія та номер 5, то колегія суддів доходить наступних висновків. З витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 березня 2013 року №1778549, власником будинку на АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Нотаріус як реєстратор прийняв рішення від 29 березня 2013 року №1243037 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок як об`єкт завершеної житлової нерухомості. Звертаючись до суду із позовом в частині даних вимог, ОСОБА_3 вказувала про те, що з наданих нотаріусом до матеріалів цивільної справи документів вбачається, що року побудови в технічному паспорті БТІ на об`єкт нерухомості немає, документів про ведення об`єкту в експлуатацію по спрощеному порядку (як будівництво до 1992 року), чи в порядку реєстрації декларації про готовність (в інспекції ДАБК в Черкаській області) відповідачами до матеріалів справи не надано. Зазначає, що згідно договору дарування від 09.03.1993 року, позивачем було прийнято в дар від батька ОСОБА_6 житловий будинок загальною площею 100,4 кв.м. (домоволодіння), який складав 68% готовності. Незавершене будівництво було зареєстроване Золотоніським виробничим відділком ЧООБТІ за №516 від 17.03.1993 року у реєстровій книзі №2. До цього часу вказаний будинок не вводився в експлуатацію - з цього приводу декларація про готовність об`єкту не реєструвалася в територіальних органах Державної архітектурно-будівельної інспекції. Разом з тим, приватний нотаріус Кравченок С.В. провів як державний реєстратор повторні реєстраційні дії на нерухоме майно на підставі все того ж договору дарування від 09.03.1993 року та помилково вказав у спірному договорі купівлі-продажу житлового будинку від 15.04.2013 року як правовстановлюючий документ на нерухоме майно свій витяг від 29.03.2013 року. Крім того, у витязі не міститься даних про видачу позивачу свідоцтва про право власності на завершене будівництвом нерухоме майно. Із даного витягу також слідує, що державним реєстратором зареєстроване завершене будівництвом домоволодіння взагалі за іншою адресою, а саме зазначено АДРЕСА_1 замість вірного корп . « а». На підставі даних доводів суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в даній частині, однак колегія суддів з таким висновком не погоджується з огляду на наступне. Відповідно до частин 2-3 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону. Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року (яка була чинною на час укладення договору дарування) передбачено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих (п. 1 Інструкції). Відповідно до п. 4 вказаної Інструкції визначено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. На підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток № 4). Якщо на документі про право особистої власності на будинок немає місця для реєстраційного напису, власникові надається реєстраційне посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа (додаток №5) (пункт 23 Інструкції). Як видно із договору дарування жилого будинку від 09.03.1993 року (т. 1 а.с. 59) на ньому міститься реєстраційний напис: «указанный в этом документе жилой дом (домовладение) целое зарегистрированный в Черкасском обьединении бюро технической инвентаризации по праву личной собственности за гр. ОСОБА_12 », записано в реєстрову книгу №2 реєстр 516 від 17.03.1993 року. З огляду на наведене та враховуючи положення законодавства діючого на час виникнення права власності у ОСОБА_3 , занесенню до реєстру підлягали будинки виключно завершені будівництвом та введені в експлуатацію, і тільки в такому разі проставлявся реєстровий напис, який зокрема і наявний на договорі дарування від 09.03.1993 року. Крім того, в матеріалах справи міститься Технічний паспорт на жилий будинок індивідуального житлового фонду, складений 14.10.1994 року на будинок по АДРЕСА_1 , власником якого вказана ОСОБА_3 , що також підтверджує, що даний будинок був введений в експлуатацію та завершений будівництвом. З матеріалів справи видно, що вказаний технічний паспорт, який був наданий позивачем приватному нотаріусу для здійснення реєстрації правочину не містив жодних виправлень та інформації щодо незавершеного будівництва (т. 1 а.с. 68-70), а наданий суду Золотоніським КП ЧООБТІ цей же технічний паспорт вже містить виправлення по номеру будинку за дописки на титульному аркуші про незакінчене будівництво (т. 1 а.с. 141-142) Колегія суддів вважає, що враховуючи норми законодавства чинного на час видачі вказаного технічного паспорту та те, що цими нормами передбачено його виготовлення лише в разі повної готовності будинку та введення його в експлуатації, тому необхідно дійти висновку, що у приватного нотаріуса були відсутні підстави вважати вказаний будинок незавершеним будівництвом. Отже на час укладення спірних договорів купівлі-продажу у приватного нотаріуса були необхідні дані, які підтверджували, що будинок зданий в експлуатацію та не є незавершеним будівництвом або новоствореним майном. Щодо здійснення приватним нотаріусом повторної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , про що вказує позивач, то необхідно врахувати наступне. Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції чинній на час здійснення нотаріусом реєстраційних дій) зазначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство , що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб`єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (стаття 19 Закону). Відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, проводилась реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. За таких умов договір купівлі-продажу нерухомого майна, нотаріально посвідчений та державну реєстрацію якого проведено до 1 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є підставою для проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 15 вказаного Закону Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Отже, при проведенні реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 та видачі Витягу в результаті такої реєстрації, приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. діяв в межах чинного на той час законодавства та наданих йому законом повноважень. Щодо невірно зазначеної адреси та, як стверджує позивач, проведення приватним нотаріусом реєстраційної дії відносно неналежного позивачу нерухомого майна, то колегія суддів враховує, що до укладення договору купівлі-продажу будинку від позивача надійшла заява про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна 30700171215, з підставою: «помилка оператора» з метою виправлення літерного позначення з «б» на «а», згідно з якої і було внесено відповідні виправлення (т. 1 а.с. 232-234). З огляду на наведене зазначені недоліки були усунуті до укладення спірних правочинів. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Відповідно до пункту 2 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок Сергія Валерійовича задовольнити. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 червня 2018 рокускасувати та ухвалити ное рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок Сергія Валерійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, визнання недійсним та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 2475 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок Сергія Валерійовича сплачений судовий збір у сумі 2475 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 липня 2020 року. Судді: