Постанова 4856 № 824/11/18-а
від 22.07.2020 ·П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/11/18-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 22 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сторожинецької міської ради Чернівецької області про визнання недійсним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Сторожинецької міської ради про визнання недійсним та скасування рішення 7 сесії Сторожинецької міської ради 7 скликання №370-12/2017. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року у задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що рішення сесії Сторожинецької міської ради є протиправним та порушує права позивача у володінні і користуванні земельними ділянками і загрожує громаді матеріальними і моральними збитками тому має бути скасоване. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року скасовано, а провадження у справі - закрито. Роз`яснено сторонам, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Однак, постановою Верховного Суду від 03 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року в цій справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду в іншому складі суду до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2020 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із незадовільним станом дороги ОСОБА_1 та громада вул. Колгоспна Сторожинецького району Чернівецької області неодноразово звертались до Сторожинецької міської ради із заявами, в яких просили вирішити питання з водовідведенням по вул. Когоспній, провести ремонтні роботи та облаштувати вулицю стічними канавами. Крім того, позивач зверталась до Сторожинецького районного суду із позовною заявою, в якій просила суд зобов`язати міську раду замовити проектно-кошторисну документацію і виконати роботи з відведенням з вул. Колгоспної, провести ремонтні роботи та облаштувати вулицю стічними канавами - для усунення затоплення об`єктів в майбутньому. Також, ОСОБА_1 зверталась до прокуратури Сторожинецького району Чернівецької області, прокуратури Чернівецької області, Генеральної прокуратури України, Президента України із заявами та скаргами з приводу підтоплення її домогосподарства стічними водами та захисту порушених її прав та інтересів. Як вбачається із матеріалів, наданих позивачем, 27 жовтня 2017 року Сторожинецькою міською радою Сторожинецького району Чернівецької області XII сесії VII скликання прийнято рішення "Про викуп земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності" №370-12/2017. Вказаним рішенням доручено виконавчому комітету міської ради звернутися до ОСОБА_1 з вимогою встановлення земельного сервітуту на право відводу поверхневих вод із земель комунальної власності загального користування (з вулиці Колгоспної у м. Сторожинець) через належні їй земельні ділянки, шляхом прокладання відповідної дренажної труби. У разі недосягнення домовленості про встановлення вищезазначеного сервітуту та про його умови - вирішувати спір у судовому порядку. Не погоджуючись з таким рішенням органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 і звернулась до суду з даним позовом. Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування безпосередньо не порушуються права, свободи або інтереси ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій у сфері публічних відносин. За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відтак, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення як індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, яке прийнято на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг і стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, а його дія вичерпується його виконанням або має визначений строк. Оскаржуване рішення має безпосередньо порушувати права, свободи або інтереси позивача. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є рішення органу місцевого самоврядування, яким доручено виконавчому комітету міської ради звернутися до позивача з вимогою встановлення земельного сервітуту на право відводу поверхневих вод із земель комунальної власності загального користування (з вулиці Колгоспної у м. Сторожинець) через належні їй земельні ділянки, шляхом прокладання відповідної дренажної труби. При цьому у разі недосягнення домовленості про встановлення вищезазначеного сервітуту та про його умови вирішено спір вирішувати у судовому порядку. Аналізуючи зміст оскаржуваного позивачем рішення, суд приходить до висновку, що воно є правовим актом, водночас таким, який прийнято не на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг. Вказане рішення спрямоване на досягнення домовленості між позивачем та органом місцевого самоврядування у вигляді встановлення земельного сервітуту на право відводу поверхневих вод із земель комунальної власності загального користування (з вулиці Колгоспної у м. Сторожинець) через належні позивачу земельні ділянки шляхом прокладання відповідної дренажної труби. Рішення Сторожинецької міської ради №370-12/2017 від 27 жовтня 2017 року не порушує жодних прав, свобод або інтересів ОСОБА_1 , адже фактично є пропозицією вирішення спірного питання між позивачем та органом місцевого самоврядування й не містить адресованих позивачу положень зобов`язального характеру. Більше того, в матеріалах справи відсутні будь - які належні та допустимі докази щодо порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням Сторожинецької міської ради №370-12/2017 від 27 жовтня 2017 року. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Згідно до статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо). З огляду на наведені положення законодавства в аспекті обставин цієї справи треба зазначити, що сервітут не може встановлюватися в односторонньому порядку на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Цивільний кодекс України визначив три підстави встановлення сервітуту, одним з яких є договір з власником (володільцем) земельної ділянки. Спірним у цій справі рішенням Сторожинецька міська рада не встановила і не могла встановити права користування земельною ділянкою, яка належить позивачці на праві власності. Цим рішенням відповідач як орган місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, виявив намір звернутися до позивачки щодо встановлення сервітуту. Зазначене рішення прийнято, як можна зрозуміти в обсязі встановлених обставин цієї справи, внаслідок багаторазових звернень позивачки та інших жителів з проханням вирішити питання щодо відведення стічних вод, які завдають шкоди майну позивачу . Тобто це рішення є результатом розгляду звернень останньої щодо вирішення її проблеми з відведенням стічних вод, а не рішенням, на підставі якого (в територіальної громади, від імені якої діє місцева рада як представницький орган) виникли речові права, зокрема, на чуже майно (сервітут). Враховуючи вищезазначене суд вважає, що спірне рішення не позбавляє/не обмежує позивачку права(о) власності на земельну ділянку і не зобов`язує її до вчинення певних дій (як-от укладення договору). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року скасовуючи постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду про закриття справи. Більше того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що спір між позивачем та органом місцевого самоврядування щодо встановлення сервітуту може бути вирішено в судовому порядку (в порядку цивільного судочинства) у випадку недосягнення домовленості щодо встановлення сервітуту та його умов, про що зазначено в самому рішенні №370-12/2017 від 27 жовтня 2017 року. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування безпосередньо не порушуються права, свободи або інтереси ОСОБА_1 . Крім цього, згідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, що і мало місце в даному випадку оскаржуваним рішенням. Тобто, відповідач діяв в межах повноважень, наданих законом. Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судом першої інстанції, на підставі доказів, які базувалися на об`єктивних, документально підтверджених даних, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення позову. Вирішуючи даний спір, суд надав правову оцінку доводам сторін, якими вони мотивували свою правову позицію у справі, оцінив представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв`язку. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень». При вирішенні цього спору необхідно також застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов`язання зі сплати податку. Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.