Постанова 4856 № 824/1478/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1478/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 22 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року громадянин ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Чернівецького міського відділу УДМС України в Чернівецькій області від 30 вересня 2019 року № 73104300002056 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у позові ОСОБА_3 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду, його оскаржив позивач, з підстав не відповідності нормам матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення про заборону в`їзду в Україну є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в оскаржуваному рішенні взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування застосування заборони в`їзду в Україну та не враховано важливих обставин, зокрема, що в Україні він має дружину, за весь час перебування в державні не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином Вірменії, 11 квітня 2017 року уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №430 (а.с.14). Позивачу видано посвідки на тимчасове проживання в Україні : серії НОМЕР_2 від 03.05.2017р., терміном дії до 03.05.2018р.; серії ТР№206861 від 22.05.2018р., терміном дії до 22.05.2019р. (а.с.10-12). По закінченню дії посвідки на тимчасове проживання в Україні, позивач звернувся до Чернівецького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію, однак, рішенням від 30.10.2019р. №73104300002056 йому відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.5 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію». Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України «Про імміграцію» та нормами Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень. Частиною 1 ст.1 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію. Положеннями ст.6 Законом України «Про імміграцію» визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів. Так, п.п. 2, 3 ч.1 ст. 6 Законом України «Про імміграцію» передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах, організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні, організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються, організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання, забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл. Статтею 9 Закону України «Про імміграцію» встановлені умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання. Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою. Згідно вимог статті 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв`язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в`їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Відповідно до статті 14 Закону України "Про іміграцію" особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування. Відповідно до п. 12 Порядку №1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію, зокрема, формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції. Відповідно до п. 14 Порядку №1983, територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби. Судом встановлено, що позивач подав відповідачу заяву про надання дозволу на імміграцію з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» відповідно до якої дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається: 1) одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України; та додав необхідні документи. Як слідує з матеріалів справи, за результатами проведення перевірочних заходів Головним Центром обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України листом № 0.184-15662/0/18-19 від 19.09.2019 року міграційну службу повідомлено, що відповідно до бази даних ДПС України, громадяни ну ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_3 , рішенням начальника Одеського прикордонного загону від 08.08.2019 року заборонено в`їзд в Україну на три роки, до 07.08.2022 року. Доказів про оскарження прийнятого начальником Одеського прикордонного загону від 08.08.2019 року про заборонено в`їзд в Україну позивачем не надано. За приписами ст. 69, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 75, ст. 76 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(ч.1 ст.73 КАС) Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що отриманий відповідачем від ДПС України у відповідь на офіційний запит лист № 0.184-15662/0/18-19 від 19.09.2019 року, що містить відомості, які є підставою для висновку про відмову у наданні дозволу позивачу на імміграцію, є належним та допустимим доказом у справі, з чим погоджується колегія суддів. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 22 червня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.