Постанова 4876 № 904/854/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/854/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Березкіної О.В. (доповідач) суддів: Іванова О.Г., Широбокової Л.П. ( зміна складу колегії відповідно розпорядження керівника апарату суду від 210.7.2020року) розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року (суддя Васильєв О.Ю.) у справі 904/854/20 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек", м. Дніпро до відповідача-1: ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД", м. Підгороднє відповідача-2: ТОВ "СК Бужок", с. Митинці відповідача-3 ТОВ "Сварог-Дністер", с. Куча третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ТОВ "Серединецьке", с. Мокіївці про зобов`язання виконати певні дії, В С Т А Н О В И В: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року у справі №904/854/20 позовну заяву ТОВ "Серединецьке" про зобов`язання поручителів за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року (ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД", ТОВ "СК Бужок" та ТОВ "Сварог Дністер") виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 року в повному обсязі - повернуто без розгляду. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ТОВ "Серединецьке" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року у справі №904/854/20 та прийняти нове рішення, яким залучити ТОВ "Серединецьке", як третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що його позовні вимоги виникли з одних і тих же підстав, що і у позивача в межах справи №904/854/20 , а тому суд повинен був прийняти його позовну заяву. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області в повному обсязі та прийняття нового рішення, яким залучити апелянта - ТОВ «Серединецьке» до розгляду справи № 904/854/20 як третю особу, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року (суддя Васильєв О.Ю.) у справі №904/854/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, колегією суддів у складі : головуючий суддя - Березкіна О.В. ( доповідач); судді: Дармін М.О., Іванов О.Г. 21.07.2020 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/854/20 з метою дотримання процесуального строку розгляду справи, у зв`язку з відпусткою судді - члена колегії суддів Дарміна М.О. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2020, справу №904/854/20 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), Іванов О.Г., Широбокова Л.П. Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви, оскарження якої передбачено пунктом 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" надано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» ( третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача), в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи третьої особи, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржувану ухвалу - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Агротек" (позивач) звернувся з позовом до ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД" (відповідач-1), ТОВ "Сварог-Дністер" (відповідач-2) та ТОВ "СК Бужок" (відповідач-3), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер-2019" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015р. укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Серединецьке". Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 12.03.20 року. 9 червня 2020 року третя особа по справі- ТОВ "Серединецьке" звернулась до суду із позовом, як особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору до відповідачів. Звертаючись до відповідачів -ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД", ТОВ "СК Бужок" та ТОВ "Сварог Дністер" із позовом про зобов`язання виконати умови договору фінансового лізингу, ТОВ "Серединецьке" посилався на те, що він заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, оскільки відповідачі, які є поручителями за договором, зобов`язані виконати грошове зобов`язання за нього. Повертаючи позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке», господарський суд першої інстанції виходив з того, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року). Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України. Згідно з частиною 5 статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Так, відповідно до цих правових норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 ГПК України. За частинами другою, третьою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне г провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Отже, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі № 904/854/20 є солідарне стягнення з відповідачів, як поручителів, заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015р. (укладеним між позивачем та третьої особою). Виконання обов`язків за договором фінансового лізингу ТОВ " Серединецьке" було забезпечено договорами поруки: - № 2П/8АФ-15 від 30.03.2018 року, укладеного між ТОВ "Агротек"( лізингодавець), ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) та ТОВ "Сварог-Дністер" ( поручитель); - № 1П/8АФ-15 від 11.03.2015 року, укладеного між ТОВ "Агротек"( лізингодавець), ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) та ТОВ "СК Бужок" ( поручитель); - № 3П/8АФ-15 від 30.03.2018 року, укладеного між ТОВ "Агротек"( лізингодавець), ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) та ТОВ "Торговий Дім " Армада ЛТД" ( поручитель). Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Тобто, право вимоги до поручителів виникає саме у кредитора, яким у справі є ТОВ " Агротек", а не у боржника , яким є третя особа по справі - ТОВ " Серединецьке". З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що вимога ТОВ "Серединецьке" не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки знаходиться поза межами спору у справи № 904/854/20, не стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі. Оскільки до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу, то у випадку подання такого позову з порушенням цієї статті, відповідно до приписів частини шостої статті 180 ГПК України така заява ухвалою суду повертається заявнику. Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без зміни. Враховуючи, що ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, то судовий збір підлягає стягненню з апелянта у розмірі 2102грн. на користь Державного бюджету України. Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке", с. Мокіївці - залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2020 року у справі 904/854/20 - залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Серединецьке» ( 30440, Хмельницька область, Шепетівський район, сель Мокіївці, вулиця Дорожня, будинок 4, код ЄДРПОУ 32678262) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 2102 грн. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.07.2020 року. Головуючий суддя О.В.Березкіна Суддя О.Г.Іванов Суддя Л.П.Широбокова