Постанова 4876 № 904/1926/23 (904/4855/24)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1926/23 (904/4855/24) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 (суддя Мартинюк С.В., повний текст якої підписаний 22.04.2025), постановлену за результатом розгляду позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж", смт Нові Білярі(з) Одеської області про визнання договору недійсним у справі №904/1926/23 (904/4855/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж", смт Нові Білярі(з) Одеської області третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дворічанське-Агро", с. Колодязне третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГОССТРАХ", м. Дніпро третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приват Банк", м. Київ, третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: розпорядник майна ТОВ "Боріваж" арбітражний керуючий Шевченко В.Є. про визнання правочинів недійсними в межах справи №904/1926/23 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/1926/23 (904/4855/24) повернуто без розгляду позовну заяву (вх. №332/25 від 21.04.2025) третьої особи - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору заявнику. Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах", в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі; витребувати всі матеріали справи для дослідження із суду першої інстанції. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі поряд із доводами щодо права ПрАТ СК Інгосстрах на звернення до суду із позов про визнання недійсним правочину боржника, яке надано кредитору у справі про банкрутство, посилається на те, що попри дотримання апелянтом під час подання позову трьох критеріїв необхідних для таких позовів, суд першої інстанції не мав права залишати позов ПрАТ СК Інгосстрах без розгляду. При цьому, звертає увагу, що єдність предмету спору і слугувала підставою для звернення із позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору (визнання недійсним оспорюваного правочину), а не із самостійним позовом. Обидва позови стосуються оспорюваного договору, за яким відбулось відчуження активів боржника. Зауважує, що необхідність подання позову третьої особи виникла у зв`язку з поверненням ТОВ Боріваж на стадію розпорядження майна та, як наслідок, повернення минулого керівництва до управління Боржником. Тобто, виникла ситуація, за якої позов, ініційований арбітражним керуючим для повернення виведеного майна (грошових коштів) на ТОВ Боріваж, наразі не відповідає інтересам колишнього керівництва ТОВ Боріваж, яке і вчинило дії із виведення таких активів. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Термінал Боріваж» проти її задоволення заперечує, ухвалу вважає законною і обґрунтованою, зауважує, що основні позовні вимоги ТОВ «Боріваж» за первісним позовом та позовна вимога ПрАТ «СК «Інгосстрах» абсолютно ідентичні. При цьому, за змістом ст.49 ГПК України та висновків Верховного Суду про її застосування, обов`язкова умова спільного розгляду вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - це єдиний предмет спору, а не однакові позовні вимоги. Вважає, що у жодній із частин апеляційної скарги не вказано, порушення якої норми процесуального права або не правильне застосування норми матеріального права має стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали; виходячи із викладеного, апеляційна скарга не містить відомостей про допущення судом першої інстанції порушень при винесенні оскаржуваної ухвали. Зауважує, що оскаржувана ухвала не суперечить вищевказаній судовій практиці оскільки Апелянтом самостійно вказано, що позовну заяву їм подано у якості особи, яка заявляє самостійні вимоги стосовно предмету спору, а отже вказана заява подається в порядку передбаченому ст.ст. 49, 180 ГПК України. Однак, відповідно до раніше вказаних у цьому відзиві Відповідачем норм права та позицій викладених у постановах Верховного суду, позовні вимоги особи, яка заявляє самостійні вимоги стосовно предмету спору не можуть бути ідентичні первісному позову. Також наведена Апелянтом судова практика не суперечить позиції відповідача оскільки вже наведеною Відповідачем судовою практикою вказано на те, що кредитор дійсно має право на звернення до суду із позовною заявою про визнання договору Боржника недійсним, однак це право не є абсолютним. Звертає увагу суду, що в межах справи №904/1926/23 розглядалася справа № 904/1926/23 (904/2742/24) за позовом ПрАТ СК "Інгосстрах" до ТОВ «Боріваж», АТ КБ «ПриватБанк», третя особа ТОВ «ДВОРІЧАНСЬКЕ-АГРО» про визнання недійсними двох договорів застави частки у статутному фонді №DNHSLOK271016/DZ від 27.10.2016 та №DNHSLOK06924/DZ від 04.11.2016, укладені між ТОВ «Боріваж» та АТ КБ "Приватбанк". 20.11.2024 ТОВ «Дворічанське-Агро» подало аналогічний позов у цій же справі вимагаючи визнання недійсними тих самих договорів застави, тобто позов було подано з ідентичними позовними вимогами. У зв`язку з цим, ухвалою від 27.11.2024 Господарським судом Дніпропетровської області вказану позовну заяву було повернуто без розгляду з аналогічних оскаржуваній ухвалі підстав. Це рішення було оскаржено ТОВ «Дворічанське-Агро» в апеляційному порядку, посилаючись на рух справи про банкрутство, порушення його прав як кредитора та інші обставини. Проте, 04.02.2025 Центральним апеляційним господарським судом відмовлено у задоволенні апеляційної скарги та вказано «Аналіз прохальної частини позовної заяви ПрАТ «СК «Інгосстрах» та прохальної частини позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "Дворічанське-Агро" свідчить про те, що заявлені вимоги є ідентичними. Також є ідентичним зміст позовних заяв. Тобто, скаржник не заявляє самостійних вимог на предмет спору. При цьому, з огляду на суб`єктний склад правовідносин, які виникли з оспорюваних договорів, третя особа не перебувала у зазначених правовідносинах разом із відповідачами, як і первісний позивач. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов ТОВ "Дворічанське-Агро" спрямований на той самий предмет спору, який вже виник між сторонами за позовом ПрАТ «СК «Інгосстрах», однак, всупереч вимогам статті 49 ГПК України, не містить самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі, що унеможливлює їх спільний розгляд у цій справі. Близькі за змістом висновки наведені Верховним Судом у справі № 904/372/23 (904/6351/23) від 03.12.2024. Зауважує про наявність підстав вважати дії Апелянта зловживанням процесуальними правами. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванова О.Г. (доповідач), судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, та здійснений запит справи за скаргою відповідача-3, ухвалою суду від 12.05.2025 відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції. 16.05.2025 матеріали оскарження ухвали надійшли до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху, зазначено апелянту про необхідність надати докази направлення скарги (квитанції, сформовані системою ЄСІКС): третій особі-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дворічанське-Агро", третій особі-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приват Банк", третій особі-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: розпоряднику майна ТОВ "Боріваж" арбітражному керуючому Шевченко В.Є. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України. Вказану ухвалу направлено апелянту засобами електронного зв`язку та доставлено до електронного кабінету підсистеми ЄСІКС Електронний суд 20.05.2025 о 20:20 годині. Отже, ухвала вважається врученою апелянту 21.05.2025. Відтак, недоліки скарги мали бути усунені останнім до 02.06.2025. 22.05.2025 на адресу суду від скаржника через канцелярію суду, на виконання вимог ухвали від 20.05.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано докази надсилання апеляційної скарги учасникам справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/1926/23(904/4855/24); розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Частинами 1,2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України). Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (код ЄДРПОУ 32307678) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" ( код ЄДРПОУ 43664262) в якій просить суд: - визнати недійсним договір №373 від 01.10.2022 про надання послуг (транспортна обробка вантажу, користуванням вагонами), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (код ЄДРПОУ 32307678, 49006, місто Дніпро, проспект Лесі Українки, 4) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" (67550, Одеська область, Одеський район, селище міського типу Нові Біляри(з), вулиця Морська, будинок 1А, код ЄДРПОУ 43664262); - застосувати наслідки недійсності оспорюваних правочинів шляхом стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" грошову суму у розмірі 15162442,08 грн. Ухвалою господарського суду від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/1926/23 (904/4855/24). Клопотання позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - задоволено. Постановлено розглядати справу №904/1926/23(904/4855/24) за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження в межах справи про банкрутство №904/1926/23. 26.11.2024 до суду від позивача надійшла заява (вх. №54928/24 від 26.11.2024) відповідно до якої позивач вважає за необхідне змінити предмет позову по справі та викласти його в наступній редакції: - визнати недійсним договір №Д/Т-20/52 від 16.09.2020 року про надання послуг, а саме за транспортно-експедиційне обслуговування, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" (ідентифікаційний код 32307678; 49006, місто Дніпро, проспект Лесі Українки, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" (67550, Одеська область, Одеський район, селище міського типу Нові Біляри (з), вулиця Морська, будинок 1А; ідентифікаційний код 43664262); - застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину шляхом стягнення із Товариством з обмеженою відповідальністю "Термінал Боріваж" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" грошову суму у розмірі 15 162 442, 08 грн. Ухвалою господарського суду від 08.01.2025 зокрема, клопотання ТОВ "БОРІВАЖ" (вх.№54928/24 від 26.11.2024) про зміну предмету позову - прийнято до розгляду. Постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням зміни позовних вимог. 21.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до відповідача-1 ТОВ "Боріваж" та відповідача-2 ТОВ "Термінал Боріваж" про визнання договору №Д/Т-20/52 від 16.09.2020 недійсним. 21.04.2025 до суду через систему "Електронний суд" від уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ "Боріваж" Віолети Федорко надійшло клопотання про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Клопотання обґрунтовано тим, що вимоги є аналогічними, вимогам, які заявлені у цій справі з урахуванням зміни предмета позову. Ухвалою від 22.04.2025 повернуто позовну заяву ПрАТ СК Інгосстрах без розгляду. Зазначений процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження. Повертаючи позовну заяву третьої особи, господарський суд першої інстанції виходив з того, що на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. За змістом заяви про вступ у справу як третьої особи з самостійними вимогами не заявлено самостійних вимог щодо предмета спору, зі змісту заяви про вступ у справу в якості третьої особи не вбачається, що заявник претендує на свою користь на те матеріальне благо, яке намагається захистити позивач шляхом подання позову до суду. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі Мельник проти України (Melnyk v. Ukraine заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року). Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України. Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами ст.49 ГПК України. Зміст ч. 1 ст. 49 ГПК України свідчить, що необхідною умовою набуття іншою особою статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Дотримання цих критеріїв підлягає оцінці та з`ясуванню під час прийняття рішення щодо вступу у справу третьої особи з самостійними вимогами. Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/1610/20 від 30.11.2021, у справі №910/6681/20 від 10.02.2021, у справі №912/2751/16 від 11.11.2020, у справі №911/3132/17 від 05.12.2019. Позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення ч. 5 ст.49 та ч. 4 ст. 180 ГПК України та відповідати вимогам ст.ст.162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18. Отже, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання. Згідно з частиною 5 статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Так, відповідно до цих правових норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 ГПК України. За частинами другою, третьою статті 180 ГПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Отже, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі. Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов; це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Отже, поняття предмет позову та предмет спору є різними доктринальними поняттями. На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємно пов`язаний з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору за первісним позовом. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. З огляду на що, фактично позивач і третя особа з самостійними вимогами конкурують між собою стосовно предмету спору, заявленого до відповідача. Зазначене підтверджене у постановах від 05.04.2024 у справі №910/10699/21, від 02.04.2018 у справі №905/121/15, від 19.03.2025 у справі №912/930/24, де Верховний Суд зазначив, що: 1) самостійність вимог полягає в тому, що саме третя особа перебуває у правовідносинах із відповідачем, і що саме її право порушене. Тобто, третя особа із самостійними вимогами заперечує/частково заперечує вимогу(ги) позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь; 2) самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що третя особа вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона, і саме її право порушено відповідачем. Така особа заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь. Третя особа із самостійними вимогами процесуально протиставляє себе не лише відповідачу, а й позивачу, а її вимоги до відповідача є конкуруючими із вимогами позивача. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Як вбачається з матеріалів справи, з прохальної частини позовної заяви ТОВ "Боріваж" з урахуванням уточнення позовних вимог та прохальної частини позовної заяви третьої особи - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (вх. №332/25 від 21.04.2025), вони є ідентичними. Отже, третя особа не заявляє самостійних вимог саме на предмет спору, що не узгоджується з нормами статті 49 Господарського процесуального кодексу України. У позивача і третьої особи, що заявила самостійні вимоги, не існує конкуренції стосовно заявленої до відповідача вимоги. Таким чином, третьою особою за змістом заяви про вступ у справу як третьої особи з самостійними вимогами не заявлено самостійних вимог щодо предмета спору, зі змісту заяви про вступ у справу в якості третьої особи не вбачається, що заявник претендує на свою користь на те матеріальне благо, яке намагається захистити позивач шляхом подання позову до суду, у зв`язку із чим, така особа не може бути допущена до участі у справі в порядку ст. 49 ГПК України. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що вимога ПрАТ СК Інгосстрах не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в розумінні ст.49 ГПК України, внаслідок чого відхиляються доводи апелянта стосовно наявності трьох критеріїв для позову третьої особи із самостійними вимогами. Оскільки до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу, то у випадку подання такого позову з порушенням цієї статті, відповідно до приписів частини шостої статті 180 ГПК України така заява ухвалою суду повертається заявнику. Таким чином, Господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без зміни. Стосовно доводів скарги про право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним правочину боржника, яке надано кредитору у справі про банкрутство, то колегія суддів зазначає, що вказані доводи не стосуються оцінки правомірності процесуальних дій суду першої інстанції при поверненні позовної заяви третьої особи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, розглядаючи заяву, дав оцінку наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/1926/23 (904/4855/24) залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2025 у справі №904/1926/23 (904/4855/24) залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.09.2025. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Ю.Б. Парусніков