Постанова 4856 № 725/1654/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 725/1654/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Іщенко І.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 22 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 червня 2020 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування постанов, В С Т А Н О В И В : в березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Буковинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування постанов. Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 червня 2020 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил від 28.02.2020 року №0143/40800/20, про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 485 МК України та провадження по справі закрито; визнано протиправною та скасовано постанову в справі про порушення митних правил від 28.02.2020 року №0144/40800/20, про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ст. 485 МК України та провадження по справі закрито. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Буковинською митницею Держмитслужби 28.02.2020 прийнято постанови в справі про порушення митних правил №0143/40800/20 та №0144/40800/20, якими ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме: 64761,72 грн. згідно постанови №0143/40800/20 та 1428,69 грн. згідно постанови №144/40800/20. Відповідно до постанови про ПМП №0143/40800/20 позивач 19.05.2019 ввіз на митну територію України транспортний засіб ТОYОТА, модель RАV4, номер кузова НОМЕР_1 . 20.05.2019 було проведено митне оформлення вказаного ТЗ, що підтверджується ЕМД ІМ40ДЕ №408010/2019/018416. Згідно вказаної МД та рахунку-фактури від 17.05.2019, заявлена фактурна вартість ТЗ становить 3810,00 євро. Згідно інформації, яка надійшла від митних органів Литовської Республіки, а саме експортної декларації №19ІЛТС0100ЕК0Р63С5 від 25.06.2019, зазначено що фактурна вартість ТЗ ТОYОТА, модель RAV4, номер кузова НОМЕР_2 , складає 5000,00 євро. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення необхідних до сплати податків та зборів в сумі 21587,34 грн., а зазначені дії мають ознаки ПМП передбаченого ст. 485 МК України. Як вже зазначалось вище, митне оформлення ТЗ ТОYОТА, модель RАV4, номер кузова НОМЕР_1 було проведено 20.05.2019, а експортна декларація датована 25.06.2019, тобто вказаний документ було видано більше ніж через місяць після митного оформлення ТЗ. Відповідно до постанови про ПМП №0144/40800/20 позивач 27.06.2019 ввіз на митну територію України транспортний засіб ТОYОТА, модель RАV4, номер кузова НОМЕР_3 . 01.07.2019 було проведено митне оформлення вказаного ТЗ, що підтверджується ЕМД ІМ40ДЕ №408010/2019/019931. Згідно вказаної МД та рахунку-фактури від 17.05.2019, заявлена фактурна вартість ТЗ становить 4660,00 євро. Згідно інформації, яка надійшла від митних органів Литовської Республіки, а саме експортної декларації №19LТLС0100ЕК0F63С5 від 25.06.2019, зазначено що фактурна вартість ТЗ ТОYОТА, модель RAV4, номер кузова НОМЕР_3 , складає 5000,00 євро. Таким чином відповідач вважає, що позивачем вчинено дії, спрямовані на неправомірне зменшення необхідних до сплати податків та зборів в сумі 476,23 грн., а зазначені дії мають ознаки ПМП передбаченого ст. 485 МК України. Вважаючи протиправними вказані постанови, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з оскаржуваних постанов не можливо встановити на підставі чого відповідачем проведено розрахунок митних платежів, а лише констатовано, що позивачем зменшено розмір податків і зборів на 21587,24 грн. згідно постанови №0143/40800/20 та 476,23 грн. згідно постанови №0144/40800/20. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Ст. 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Такі дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Як свідчать матеріали справи, відповідач в основу своїх доводів про нібито заниження позивачем фактурної вартості ТЗ, ставить експортну декларацію №19LТLС0100ЕК0F63С5 від 25.06.2019. Однак судова колегія вважає, що відповідачем не враховано, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що відбувся експорт ТЗ з Литовської Республіки. Більше того, в оскаржуваних постановах відповідач жодним чином не обумовив підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, аніж тим, що подані до митного оформлення згідно ЕМД ІМ40ДЕ Л'2408010/2019/018416 та ЕМД ІМ40ДЕ №408010/2019/019931. При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи митного органу щодо існування невідповідності між документами, поданими митному органу та експортною митною декларацією, наданою митними органами Литовської Республіки, оскільки така невідповідність, без належних доказів умисного подання недостовірних документів та відомостей не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання особи винною у вчиненні порушення митних правил. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не з`ясував належним чином всіх обставин, які мають значення для справи, не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів. Окрім того, варто зазначити, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про порушення митних правил в частині строку розгляду такої справи, що встановлений статтею 525 Митного кодексу України і не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання посадовою особою митного органу або судом (суддею) матеріалів, необхідних для вирішення справи. Як вбачається із матеріалів справи, протоколи про порушення митних правил №0143/40800/20 та 0144/40800/20 складено 28.01.2020 року, однак розгляди справ призначено і розглянуто 28.02.2020 року. Відповідно до ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові про порушення митних правил фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення. Так, за змістом п.1 ч.1 статті МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів. За визначенням ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. За нормами статті 57 глави 9 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод -за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу Як було встановлено, матеріали справи про порушення митних правил не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився ОСОБА_1 . Натомість, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою від 29.01.2020 року. Зі змісту службової записки встановлено, що вартість транспортного засобу становить 6100 Євро, що еквівалентно 1779697,19 грн. та її було визначено на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, без проведення його огляду. Таким чином, митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, тобто за ціною договору, а шляхом застосування другорядних методів. Однак при цьому, всупереч положенням ч.4 ст.57 Кодексу, митним органом не було проведено консультацій із позивачем та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Матеріали справи про порушення митних правил будь-яких доказів на спростування зазначених обставин не містять. Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції, що відомості, зазначені у службовій записці, є інформативними і не можуть бути повністю достовірними. Згідно з ч.1 ст.295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів. Митне оформлення транспортного засобу передбачає сплату акцизного податку, що справляється з огляду на об`єм циліндрів двигуна (ст.215 ПК України), а також ввізного мита і податку на додану вартість, що обраховуються, в тому числі, з митної вартості транспортного засобу (Закон України "Про митний тариф", розділ V ПК України). Однак з оскаржуваних постанов не можливо встановити на підставі чого відповідачем проведено розрахунок митних платежів, а лише констатовано, що позивачем зменшено розмір податків і зборів на 21587,24 грн. згідно постанови №0143/40800/20 та 476,23 грн. згідно постанови №0144/40800/20. Отже, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.