Постанова 4857 № 345/315/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 345/315/21 пров. № А/857/6060/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2021 року у справі №345/315/21 (головуючий суддя Сухарник І.І., м. Калуш) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В : 26 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Галицької митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил за № 6/20600/19 від 17.01.2019, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 229748,64 грн. Рішенням від 23 лютого 2021 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення незаконним, винесеним з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а встановлені висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що зовнішній прояв винного ( протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Із аналізу отриманих документів від митних органів Чеської Республіки та поданих до митного оформлення відповідач вказує на умисел ОСОБА_1 на зменшення митних платежів. Однак, позивач вважає, що докази винуватості на неправомірне зменшення ним митних платежів в матеріалах справи відсутні. Так, 30 грудня 2016 року він (позивач) зустрівся з ОСОБА_2 у м. Перемишль - Польща та спільно поїхали до перепускного пункту Медика-Шигиня. Документи, які стали підставою для подання позивачем митної декларації, були передані М. Чорнопиським. Ці факти підтверджуються і відповіддю митного органу Чеської Республіки щодо особи, яка була покупцем автомобіля, оплачувала кошти та якій був переданий автомобіль. Отже, відповідач маючи інформацію про особу та укладену ним угоду, яка виступала покупцем автомобіля на території Чеської Республіки, не вжив дій щодо отримання від останнього інформації про таку угоду та інформації про подальше розпорядження автомобілем. Крім того, відповідач не перевірив обставини завершення експорту ТЗ в ході здійснення провадження та розгляду протоколу. Суд першої інстанції встановив порушення порядку розгляду протоколу (відсутні докази про сповіщення позивача про розгляд справи) та відсутність доказів про направлення оскарженої постанови, однак дійшов помилкового висновку, що ці обставини не є достатньою підставою для скасування постанови. Так, чинним на час виникнення спірних відносин Митним кодексом України визначено порядок провадження у справі про порушення митних правил, зокрема право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, знати про час та місце розгляду справи, брати участь у розгляді справи, подавати пояснення та заперечення. Також, Митним кодексом України визначено єдину обов`язкову умову розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме - розгляд справи може відбуватись за відсутності особи, яка притягається до відповідальності лише в разі, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції не надав правової оцінки та не звернув увагу на закінчення строків притягнення до відповідальності ОСОБА_1 . Позивач вважає, що моментом виявлення правопорушення є момент, коли ДФС України отримала листа з митних органів Чеської Республіки - 05.07.2018 року, а не момент отримання такого листа Івано-Франківською митницею ДФС - 20.07.2018 року як зазначив суд, оскільки Івано-Франківська митниця ДФС станом на 2018рік була у складі ДФС України. З огляду на викладене, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Галицька митниця подала відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права. Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду, яке проводиться в режимі відеоконференції, підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що в силу приписів ч.2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що згідно протоколу про порушення митних правил № 6/20600/1 від 04.01.2019, 30.12.2016 громадянин ОСОБА_1 через Львівську митницю ДФС ввіз на митну територію України товар - автомобіль марки ,,Renault Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 36-39). 05.01.2017 на оформлення даного автомобіля позивач подав Івано-Франківській митниці ДФС митну декларацію та документи на товар, яка була зареєстрована митницею за № 206050001/2017/400054 від 05.01.2017 (а.с. 40-41, 42, 43). Рівночасно у графах № 22 та 42 митної декларації № 206050001/2017/400054 від 05.01.2017, поданої Івано-Франківській митниці ДФС для митного оформлення товару - марки ,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 , зазначена вартість товару 109000 чеських крон. З даної вартості товару у графі № 47 митної декларації були розраховані митні платежі у розмірі 40992,23 грн., які були сплачені ОСОБА_1 за митне оформлення товару. У якості документа, який містить відомості щодо вартості товару, одночасно з митною декларацією, був наданий Івано-Франківській митниці ДФС документ № 1002165378 від 28.12.2016, у якому зазначено, що продавцем товару автомобіля марки ,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 є чеська компанія AutoESA a.s. (K Ucilsti 170, 102 00 Praha 10), покупцем товару гр. ОСОБА_1 , а вартість товару складає 109000 чеських крон (а.с. 58). 20.07.2018 Івано-Франківська митниця ДФС листом Державної фіскальної служби України № 22159/7/99-99-19-02-02-17 від 20.07.2018 отримала відповідь митної адміністрації Чеської Республіки № 9193-7/2018-900000-073 від 20.06.2018 на запит стосовно перевірки автентичності документів, на підставі яких було здійснено митне оформлення автомобіля марки ,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 59). У відповідності до листа митної адміністрації Чеської Республіки № 9193-7/2018-900000-073 від 20.06.2018 та доданих до неї документів: остаточного висновку відділення митниці у місті Прага від 17.05.2018 № 103166/2018-510000-5, фактури-податкового документа № 1002165378 від 28.12.2016 та договору купівлі-продажу № К1233516 від 28.12.2016, прибуткового касового ордера № STK031610174 від 28.12.2016, митної декларації митних органів Чеської Республіки MRN16CZ6100002HKZEUV7 від 28.12.2016, якою встановлено, що: покупцем товару автомобіля марки,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), АДРЕСА_1 , 102 00 Praha 10, 25627538 виписав фактуру-податковий документ 1002165378 від 28.12.2016 та договору купівлі-продажу № К1233516 на його ім`я, а вартість товару складає 154000 чеських крон (а.с. 66-76). Таким чином, ОСОБА_1 шляхом заявлення у митній декларації № 206050001/2017/400054 від 05.01.2017 неправдивих відомостей щодо вартості товару, необхідних для визначення його митної вартості та надання Івано-Франківській митниці ДФС документа рахунку-фактури № 1002165378 від 28.12.2016 з такими відомостями, вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів, які підлягали сплаті за митне оформлення автомобіля марки ,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 . У відповідності до службової записки спеціалізованого підрозділу відділу адміністрування митних платежів Івано-Франкіської митниці ДФС від 02.01.2019 № 3/09-70-19-24, різниця митних платежів між сплаченими за митною декларацією № 206050001/2017/400054 від 05.01.2017 та тими, які мали бути сплачені за умови подання до митного оформлення фактури податкового документа № 1002165378 від 28.12.2016, наданого листом митної адміністрації Чехії № 9193-7/2018-900000-073 від 20.06.2018, становить 76582,88 грн, за що передбачена відповідальність за порушення митних правил за 485 МК України (а.с. 50-53). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 4 Митного кодексу (МК) України визначено, що декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування (пункт 8); уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта (пункт 63). За змістом ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Згідно з ч. 6 ст. 259 МК України при ввезенні на митну територію України підакцизних товарів подання попередньої митної декларації, доставка та пред`явлення цих товарів органу доходів і зборів, яким оформлена така попередня митна декларація, є обов`язковими. Відповідно до частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Згідно з пунктом першим частини першої статті 266 МК України декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч.4 ст. 266 МК). Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант (ч.5 ст. 266 МК). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку позивач ОСОБА_1 особисто подав документи для митного оформлення ввезеного на митну територію України транспортного засобу, в яких зазначив неправдиві відомості, а саме: покупцем товару є ОСОБА_1 , а вартість товару складає 109000 чеських крон. Хоча фактично покупцем ввезеного товару був ОСОБА_4 , а вартість товару складає 154000 чеських крон. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме позивач ОСОБА_1 несе адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту). Частиною першою статті 458 Митного кодексу (МК) України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. За приписами частини першої статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Згідно з ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом частини першої ст. 9 та ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що за змістом статті 485 МК України склад вказаного вище правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що постановою Івано-Франківського міського суду від 27.11.2018 ОСОБА_1 визнаний винним за ч. 1 ст. 483 МК України та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 відсотків вартості автомобіля марки ,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 171988 грн. з конфіскацією даного автомобіля. Дане адміністративне стягнення було накладене за порушення ОСОБА_1 митних правил за ввезення 05.01.2017 автомобіля марки ,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 та подачу ним на митниці митної декларації та відповідних документів, яка була прийнята Івано-Франківською митницею ДФС та зареєстрована за № 206050001/2017/400054. Одночасно, з декларацією, позивач надав митниці facture-danovy doklad 1002165378 від 28.12.2016, у якій було зазначено, що продавцем товару є чеська компанія AutoESA a.s. (K Ucilsti 170, 102 00 Praha 10), а покупцем товару Kuzevych Mykhaylo ( ОСОБА_5 ), АДРЕСА_2 , а вартість товару складає 109000 чеських крон . Вказана постанова суду першої інстанції скасована постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22.12.2018 за закінченням строку давності накладення адміністративного стягнення (а.с. 23-24). За змістом ч. 1 ст. 483 МК України переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що передбачені ст. 483 та ст. 485 МК України правопорушення є окремими, а тому відповідальність за їх порушення настає окремо за кожне. При цьому, санкції за порушення вимог ст. 483 МК України накладає суд, а за порушення ст. 485 МК України митний орган. В силу приписів ч.6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо доведеності вини та умислу позивача ОСОБА_1 на вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 485 МК України. Положеннями статті 531 МК України встановлені підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного правопорушення: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Частиною другою вказаної статті передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Статтею 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. У разі розгляду справи про порушення митних правил у суді про час та місце розгляду справи суд (суддя) повідомляє особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, а також відповідний орган доходів і зборів. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що копія протоколу про порушення митних правил № 6/20600/19 від 04.01.2019 була направлена ОСОБА_1 рекомендованим листом від 04.01.2019 за № 34/10/09-70-20-30 (а.с. 58). Таким чином, колегія суддів дійшла переконання, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення митних правил, що було підставою для розгляду справи за його відсутності. Відповідно до частини першої статті 467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Таким чином, при розгляді справ про порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, та вирішення питання про строк накладення адміністративного стягнення необхідно з`ясувати питання про день, коли було виявлено вказане правопорушення. Матеріали справи свідчать, що інформація про справжню ціну автомобіля марки ,,Renault, модель ,,Megane, рік виготовлення 2012, номер кузова НОМЕР_1 , а саме 154000 чеських крон надійшло до Івано-Франківської митниці ДФС 20.07.2018 відповідно до листа ДФС України № 22159/7/99-99-19-02-02-17 від 15.07.2018. Оскаржена постанова про адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачене статтею 485 МК України, та визначене цим Кодексом як триваюче правопорушення (стаття 467 МК України) прийнята відповідачем 17.01.2019, тобто в межах встановлено законодавством шестимісячного строку. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення виконав всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2021 року у справі №345/315/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 30.04.2021.