Постанова 4851 № 520/10729/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 р. Справа № 520/10729/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бершова Г.Є. суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Патової Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020, суддя Спірідонов М.О., м. Харків по справі № 520/10729/18 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів було задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у не розгляді по суті звернення ОСОБА_1 від 12 листопада 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Визнано неправомірною, викладену у листі №Ш-2065/2242 від 16 листопада 2018 року, відмову Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12 листопада 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Судове рішення набрало законної сили 18.03.2020 року. 26.05.2020 року позивачем подана заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення від 19 грудня 2019 року Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/10729/18, шляхом забов`язання відповідача Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року в задоволенні клопотання позивача - ОСОБА_1 , в порядку, передбаченому ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України по справі 520/10729/18 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області (64309, Харківська обл., м. Ізюм, пл. Центральна, буд. 1) про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення яким задовольнити в повному обсязі клопотання від 26.05.2020 року про встановлення судового контролю. Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання позивача в порядку передбаченому ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого рішення. Зазначене питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду під час прийняття рішення від 19.12.2019 року по справі №520/10729/18 не вирішувалось, та враховуючи, що встановлення зазначеного зобов`язання є правом суду, а не його обов`язком, тому в задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по даній справі слід відмовити. Колегія суддів не погоджується із такою ухвалою суду першої інстанції та зазначає, що вона підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду, з таких підстав. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті

6. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів було задоволено в повному обсязі. Визнано неправомірними дії Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, які полягають у не розгляді по суті звернення ОСОБА_1 від 12 листопада 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Визнано неправомірною, викладену у листі №Ш-2065/2242 від 16 листопада 2018 року, відмову Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Зобов`язано Виконавчий комітет Ізюмської міської ради Харківської області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 12 листопада 2018 року щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів. Судове рішення набрало законної сили 18.03.2020 року. Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Крім того, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. При цьому, законодавством не встановлено імперативних приписів щодо послідовності застосування цих способів судового контролю або певних умов, наявність яких визначає право позивача звернутися до суду або із заявою про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, в порядку ст.382 КАС України, або про визнання протиправною бездіяльності такого суб`єкта щодо невиконання судового рішення, в порядку ст.383 КАС України. Таким чином, право вибору способу судового контролю належить позивачу, а повноваження щодо застосування відповідного способу судового контролю відноситься до компетенції суду. Враховуючи, що відповідно до ст. 382 КАС України судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), слід дійти висновку, що для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17. Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не було досліджено питання, чи було виконано відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року, оскільки підставами застосування судового контролю є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було встановлено наявність або відсутність підстав для встановлення судового контролю, а отже апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали від 01.06.2020, дійшов помилкових висновків та порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 по справі № 520/10729/18 скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 20.07.20.