Постанова 4854 № 400/2044/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2044/19 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення від 17 квітня 2019 року №45/4, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : 05 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила: - визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області № 45/4 від 17.04.2019 щодо непоновлення їй виплати пенсії за віком; - зобов`язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 05.01.2019, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, врахуванням понаднормативного стажу роботи відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017р.; - встановити контроль виконання судового рішення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано рішення Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області № 45/4 від 17.04.2019 про відмову в поновленні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) поновити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 05.01.2019 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів та з врахуванням надбавки до пенсії як дитині війни. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 13 травня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року у справі № 400/2044/19, шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року, посилаючись на невиконання рішення суду. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви. Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити рішення, яким задовольнити її заяву. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково зазначено, що суд наділений правом встановити судовий контроль за виконанням рішення суду лише під час прийняття рішення у справі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311, ст.312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судом було розглянуто питання щодо встановлення судового контрою у рішенні від 21.10.2019 року і суд не вважав за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням даного рішення. Судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо відмови у встановленні судового контролю, але з інших підстав. Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року по цій справі набрало законної сили 20 грудня 2019 року. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.05.2021 року у справі №9901/598/19. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення. Звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у по справі № 802/357/17-а від 23 червня 2020 року. За обставинами справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) поновити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з 05.01.2019 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів та з врахуванням надбавки до пенсії як дитині війни. Заяву в порядку ст.382 КАС України від 13.05.2022 року позивач обґрунтовує тим, що за відсутності позовних вимог щодо здійснення перерахунку або відмова у їх задоволенні з підстав передчасності не надають права відповідачу не здійснювати перерахунок розміру пенсії. Не здійснення перерахунку має наслідком виплату боргу у неповному розмірі, що є частковим виконанням рішення суду. Виплату 10% від належних сум, що має місце в даному, випадку не можна вважати виконанням рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21.12.2020 року відкрито виконавче провадження № 63957944 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 05.01.2019 року з урахуванням компенсації втрати частини доходів та з врахуванням надбавки до пенсії як дитина війни. Постановою від 28.01.2021 року виконавче провадження закінчено. Державним виконавцем зазначено, що згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 11.01.2021 боржником проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до покладених судом зобов`язань. Загальний розмір доплати по перерахунку склав - 2544,35 грн. та виплачений у березні 2020 року. Таким чином, рішення суду виконано фактично та в повному обсязі до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Листом ГУПФУ в Миколаївській області від 12.11.2020 року повідомлено, що пенсію поновлено з 05.01.2019 року в розмірі 183,43 грн. на місяць. Судова колегія звертає увагу, що подання позивачем заяви в порядку ст.382 КАС України жодним чином не залежить від його звернення до виконавчої служби з виконавчим листом по справі. Колегія суддів наголошує, що в основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року виконано ГУ ПФУ в Миколаївській області, що підтверджується постановою державного виконавця від 28.01.2021 року ВП № 63957944 про закінчення виконавчого провадження на підставі фактичного та повного виконання рішення суду. Згідно відомостей ЄДРСР та Стану розгляду справ (https://court.gov.ua/fair/) позивач не оскаржувала постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка винесена у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для тверджень, що пенсійний орган ухиляється від виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, а навпаки, зазначене рішення виконано відповідачем ще за 15 місяців до звернення позивача до суду з відповідною заявою, що виключає необхідність суду застосовувати ст. 382 КАС України та зобов`язувати пенсійний орган подавати звіт про виконання судового рішення. Ані в своїй заяві, ані в апеляційній скарзі представником ОСОБА_1 не доведено, в чому саме полягає ухиляння пенсійного органу від виконання рішення суду першої інстанції по цій справі. Фактично заявник не згодний із виконанням рішення суду відповідачем у певний спосіб, що не узгоджується із порядком встановлення строку подання звіту про виконання рішення суду, врегульованого ст. 382 КАС України. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України ухвала суду підлягає зміні з підстав відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, судова колегія У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року змінити з підстав відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , викладених у мотивувальній частині постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко