Постанова 4852 № 340/1104/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 340/1104/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Голови правління Пенсійного фонду України Капінуса Євгенія Валерійовича на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року про накладення штрафу (головуючий суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі №340/1104/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, які вчинені суб`єктом владних повноважень під час виконання рішення суду, і зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсію згідно п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу цивільної авіації, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1992 №418, в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 №713, без обмежень граничним розміром з 01.01.2018. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження позивачу розміру виплат пенсії за період з 01.01.2018 р. Рішення суду набрало законної сили 07.07.2022. 19 і 20 березня 2024 року позивач звернувся до суду зі заявами про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду і накладення штрафу на керівників Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Пенсійного фонду України. В заявах зазначено, що упродовж з січня по червень 2024 року відповідач і Пенсійний фонд України не виконують рішення суду (обмежують виплату пенсії граничною величиною) і не реагують на окремі ухвали суду. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідачем у справі) подано звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021. Вказав, що програмне забезпечення підсистеми ППВП ІКІС ПФУ не передбачає можливості територіальним органам Пенсійного фонду самостійно здійснювати виконання рішення суду даної категорії справ. Адміністратором ведення електронної пенсійної справи є Пенсійний фонд України, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Звернення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Пенсійного фонду України стосовно надання дозволу на перерахунок «макетна обробка» електронної пенсійної справи призвели до надання дозволу лише стосовно періодів виплат, яких стосувались окремі ухвали суду. У свою чергу, Пенсійний фонд України вказав, що призначення, перерахунок і виплата пенсії в межах електронної пенсійної справи вчиняє його територіальний підрозділ, яким є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. 04.07.2024 року Кіровоградським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу, якою накладено на Голову правління Пенсійного фонду України ОСОБА_2 штраф у сумі 60 560 грн. (а.с. 143-148 т.2). Половину суми штрафу (30 280 грн) визначено стягнути на користь ОСОБА_1 , а іншу частину до Державного бюджету України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до невиконання рішення суду упродовж січня по червень 2024 року причетне не Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, а Пенсійний фонд України, дії якого носять умисний характер. Тому накладено штраф на керівника ПФУ ОСОБА_2 . Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 04.07.2024 року, Голова правління Пенсійного фонду України ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу від 04.07.2024 року. Зазначає, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №340/1104/21 не покладено будь-яких зобов`язань на Пенсійний фонд України чи на ОСОБА_2 , як Голову правління ПФУ. Пенсійний фонд України не був учасником справи. Зазначає, що судові рішення за результатами розгляду заяв позивача про встановлення судового контролю до Пенсійного фонду України не направлялися, будь-яких зобов`язань зазначеними ухвалами на Пенсійний фонд України, у тому числі про вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, покладено не було. Відтак, судом першої інстанції накладено штраф на керівника суб`єкта владних повноважень, який не був відповідальний за виконання рішення суду. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 04.07.2024 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №340/1104/21 відповідача (Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області) зобов`язано виплатити ОСОБА_1 додаткові кошти за період з 01.01.2018 року у сумі без обмежень максимальною величиною, та виплачувати пенсію у нарахованому розмірі, не обмежуючи виплату максимальною величиною. Водночас суд першої інстанції в рішенні від 29.10.2021 року у справі №340/1104/21 визнав протиправними дії відповідача (Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області) щодо обмеження позивачу розміру виплати нарахованої суми пенсії за період з 01.01.2018 року. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №340/1104/21 набрало законної сили 07.07.2022 року. В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України: суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Положеннями частини 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, заява №18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Отже, саме на відповідача у справі покладаються певні обов`язки при здійсненні судового контролю. При цьому, для застосування вищенаведених процесуальних заходів щодо судового контролю мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець наділив суд повноваженнями контролю за виконанням рішення суду, а саме виконанням того, що передбачив у своєму рішенні суд для суб`єкта владних повноважень (т.т. для відповідача). Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Водночас суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком. Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 року у справі №9901/598/19. Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення. За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020 року у справі №560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень (відповідача), яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень (відповідача), відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до суду зі заявами про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду і накладення штрафу на керівників Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та Пенсійного фонду України. Однак суд першої інстанції під час розгляду заяв наклав штраф за не виконання рішення суду не на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідача у справі), а на керівника Пенсійного фонду України, який не є учасником даної справи, не є відповідачем, отже, вийшов за межі предмета спору у справі №340/1104/21. Зокрема матеріалами справи підтверджується, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 року у справі №340/1104/21 не покладено будь-яких зобов`язань на Пенсійний фонд України або на ОСОБА_2 , як Голову правління ПФУ. Пенсійний фонд України не є відповідачем у справі, не є учасником даної справи. Враховуючи те, що ПФУ не був учасником даної справи, не є відповідачем у справі, будь-яких обов`язків не покладено на ПФУ рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2021, то колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним висновок Кіровоградського окружного адміністративного суду про накладення штрафу на Голову правління Пенсійного фонду України ОСОБА_2 . Водночас встановлення умислу чи вини особи, яка не є учасником справи не відповідає вимогам процесуального закону. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року - скасувати. Керуючись 241-245, 250, 311, 317, 321, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Голови правління Пенсійного фонду України Капінуса Євгенія Валерійовича - задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року скасувати. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 26.09.2024 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова