Постанова 4824 № 754/2134/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 754/2134/19 Головуючий у суді першої інстанції: Скрипка О.І. Номер провадження: 22-ц/824/6977/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П. суддів: Білич І.М., Іванченка М.М. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ: В Деснянський районний суд міста Києвазвернулось Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», позивач) з позовом, який в подальшому уточнило, до ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник) про стягнення заборгованості В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 02 листопада 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № б/н, згідно якої він отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач вказував, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Посилався на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом, розмір якої, станом на 08 липня 2019 року становить 55 155,83 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2312,90 грн; заборгованість за простроченим тілом кредиту - 17 063,91 грн; нарахована пеня за прострочене зобов`язання - 35 779,02 грн. Вказану в уточненій позовній заяві заборгованість, а також судові витрати по сплаті судового збору АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 312,90 грн. та судові витрати в сумі 1 921,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 312,90 грн. та витрат по сплаті судового збору, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову в їх задоволенні, а в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При відкритті апеляційного провадження у справі апеляційним судом, позивачу надавався строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, проте, наданим правом на подачу відзиву АТ КБ «ПриватБанк» не скористалося. За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 155,83 грн. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку, судове засідання не проводиться. Дослідивши докази, які знаходяться в матеріалах справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. З матеріалів цивільної справи вбачається, що 02 листопада 2013 року ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів Банку згідно якої, він отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом. Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України. Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 листопада 2013 року по тілу кредиту складає 2 312,90 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 146-148), копією кредитної історії ОСОБА_1 (а.с. 153-155) та виписками про рух коштів на рахунках (а.с. 73-82,91-121). Доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірі відповідач суду не надав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку не були повернуті, тому вимога щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та пені, суд першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, тому вимога банку про стягнення зазначених складових заборгованості не підлягає задоволенню. Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, Деснянський районний суд міста Києва обґрунтовано зазначив про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 2 312,90 грн, а в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив у зв`язку з їх безпідставністю. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково тому є правильним висновок суду першої інстанції і про стягнення з відповідача на користь позивача у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України понесених АТ КБ «ПриватБанк» судових витрат на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 921,00 грн. За таких обставин, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, наявність сумнівів щодо підписання ним анкети-заяви, оскільки вказані твердження є лише припущеннями, не доведеними належними доказами. Посилання апелянта на те, що розрахунки заборгованості надані позивачем є неповними, суд оцінює критично, так як відповідачем вказані розрахунки належним чином не спростовані. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про, відсутність у ОСОБА_1 підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки з наданих розрахунків вбачається, що з моменту отримання кредиту по день подання позивачем уточненого позову, відповідач користувався кредитними коштами та здійснював їх часткове погашення. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними з поясненнями, що надані ОСОБА_1 підчас розгляду справи судом першої інстанції у клопотанні про розгляд справи за відсутності відповідача та висновків Деснянського районного суду міста Києва не спростовують. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції та його скасування в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич М.М. Іванченко