Постанова Київський апеляційний суд № 754/17158/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/824/11679/2020 Головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В. 754/17158/18 Доповідач-Чобіток А.О. ПОСТАНОВА Іменем України 13 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого - Чобіток А.О. суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- у с т а н о в и в: У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, треті особи: ПрАТ «Європейський страховий союз», МТСБУ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди і після збільшення вимог просив стягнути з відповідача на його користь загальну суму матеріального збитку, понесеного позивачем, що становить суму в розмірі 96408,18 грн., три відсотки річних, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання в розмірі 3090,34грн., втрати від інфляції в розмірі 3952,74 грн. моральну шкоду в розмірі 11807,50 грн., а також судові витрати в розмірі 1212,60 грн. та витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в розмірі 6000,00 грн.. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 12.07.2018 р. приблизно о 13-45 год. за адресою: м. Київ, вул. Біломорська, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ssang Yong Korando», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та «Lexus RX-350», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018р. відповідача визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз», відповідно до копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ № 1089221 від 15.07.2017 року та випискою з реєстру МТСБУ. Відповідно до інформації МТСБУ, членство ПрАТ «Європейський страховий союз» в МТСБУ було припинено та, відповідно, страхова компанія була позбавлена права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 03.10.2017 р.. 24.07.2018 р. він звернувся до ПрАТ «Європейський страховий союз» з заявою відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про виплату страхового відшкодування та відповідним пакетом документів, шляхом їх надсилання рекомендованими листами за юридичною адресою та відомою на той момент фактичною адресою страховика, однак зазначені листи повернулись до позивача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Крім того, він, будучи обізнаним про припинення членства страховика в МТСБУ, 18.07.2018 р. звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП. 02.08.2018 р. Ним було отримано відповідь від МТСБУ, в якому повідомлено, що останній виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, який визнаний банкрутом та/або ліквідований. Крім того, МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «Європейський страховий союз» чи визнання даної страхової компанії банкрутом. Розуміючи, що страховик фактично не здійснює діяльності та відсутній за відомими адресами, він звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 з метою проведення оцінки вартості майнового збитку. Відповідно до звіту №055-18 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 11.08.2018р., матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Ssang Yong Korando», д.н.з. НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 93188,18 грн.. Вартість проведення оцінки становила 1200,00 грн., відповідно до договору та акту виконаних робіт від 11.08.2018 р.. Для проведення оцінки вартості матеріального збитку, він скористався послугою евакуатора для доставки пошкодженого транспортного засобу до місця проведення огляду, загальна вартість послуг якого становить 1200,00 грн.. Крім того, в період з 12.07.2018 р. до 11.08.2018 р. - моменту проведення вартості матеріального збитку, він зберігав пошкоджений транспортний засіб на платній автостоянці, вартість зберігання якої становить 750,00 грн.. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 липня 2020 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 6000,00 грн., судовий збір в розмірі 840,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00грн., в іншій частині позовних вимог - відмовити. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати в частині відмови в задоволення решти позовних вимог та постановити нове про задоволення цих позовних вимог. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.1187 саме відповідач повинен відшкодувати йому завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки, який належить йому на відповідній правовій підставі. Крім того, звертає увагу на постанову Верховного Суду України у справі №911/2589/17, відповідно до якої відповідачем у справі може бути як винуватець ДТП, так і його страхова компанія. В даній справі позивач звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування саме з відповідача, а не страховика. Оскільки страховик відповідальності відповідача за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів,ухилився від свого обов`язку за вказаним договором,то у нього,як у потерпілої особи,є право відшкодувати шкоду за рахунок особи,яка їх завдала,а не до страховика. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що у позивача відсутні правові підстави вимагати від нього відшкодування шкоди, розмір якої відповідає страховій сумі, зазначеній у страховому полісі, який є чинним, а тому страховик повинен виплатити страхове відшкодування відповідно до ч. 22.1 ст.22 Закону та п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, в зв`язку з чим суд першої інстанції постановив законне рішення. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, колегія суддів вважає рішення суду таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Судом першої інстанції встановлено, що12.07.2018 р. близько о 13-45 год. за адресою: м. Київ, вул. Біломорська, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ssang Yong Korando», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та «Lexus RX-350», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .. В результаті ДТП автомобіль «Ssang Yong Korando», д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Ssang Yong Korando», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с.30). Відповідно до постанови Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018р. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.14). Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до копії полісу АМ№1089221 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз» (а.с.15). Згідно з випискою з реєстру Моторного (транспортного) страхового бюро України станом на 12.07.2018р. поліс АМ №1089221 страхової компанії ПрАТ «Європейський страховий союз» був діючим (а.с.16). Згідно з вказаним вище полісом, страхова сума за шкоду, заподіяну майну, становить 100.000,00 грн. та встановлено франшизу в розмірі 0,00 грн.. Відповідно до звіту №055-18 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Ssang Yong Korando», д.н.з. НОМЕР_1 від 11.08.2018 р., проведеного ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток приймається на рівні вартості відновлювального ремонту з урахуванням втрати товарної вартості та складає у розмірі 93188,18 грн. (а.с.31-60). Відповідно до копії договору №055-18 від 11.08.2018 р., акту виконаних робіт від 11.08.2018 р. та квитанції №055-18 від 11.08.2018 р., позивачем понесені витрати, у зв`язку з визначенням вартості матеріального збитку, що становить розмір 1200,00 грн. (а.с.58-60). Відповідно до акту виконаних робіт від 12.07.2018 р. позивач скористався послугами евакуатора з місця ДТП до автостоянки, вартість якої становить 670,00грн. (а.с.61). Відповідно до акту виконаних робіт від 11.08.2018 р. позивач скористався послугами евакуатора з пр . Григоренка до вул. Гродненській, вартість якої становить 600,00грн.(а.с.62). Згідно з копією товарного чеку від 11.08.2018 р., в період з 12.07.2018 р. по 11.08.2018 р., вартість за тридцять діб послуг автостоянки АНЛ-209, що розташована за адресою пр. Григоренка становить 750 грн. (а.с.63). Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної школи 6000 грн. та відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 96 408,18 грн., суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріального збитку, нанесеного позивачу становить 96408,18 грн., тобто в межах страхової виплати (страхового відшкодування), відповідно до полісу обов`язкового страхування, в зв`язку з чим звернення позивача з вимогами про повне відшкодування майнової шкоди лише до ОСОБА_2 , без урахування розміру страхового відшкодування, обов`язок виплати якого виник у ПрАТ «Європейський страховий союз» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суперечить меті інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Колегія суддів вважає, що прийшовши до такого висновку, суд дотримався вимог ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18. Аргументи апеляційної скарги щодо наявності у позивача права вільно на свій розсуд пред`явити вимоги щодо відшкодування майнової шкоди або до страховика або до винної особи, цивільно-правова відповідальність, якого застрахована, не спростовують висновок суду за наступних підстав. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля ««Lexus RX-350», д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз», ліміт страхового відшкодування становить 100000,00 грн., в зв`язку з чим суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про безпідставність покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі,оскільки покладення такого обов`язку на страхувальника суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. В даному випадку посилання в апеляційній скарзі в обґрунтування доводів позивача щодо правомірності його вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, на частину першу статті 1194 ЦК України є не доречним. З огляду на викладене не можуть буди задоволені і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов`язання в розмірі 3090,34 грн. та інфляційних витрат в розмірі 3952,74 грн.,оскільки обов`язок виплати страхового відшкодування за шкоду нанесену позивачу, виник у ПрАТ «Європейський страховий союз» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Посилання на розпорядження Національної комісії,що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 4061 від 12.10.2017 року,яким виключено ПрАТ «Європейський страховий союз» з державного реєстру фінансових установ у зв`язку з анулюванням ліцензії товариства, та на Єдиний реєстр боржників,за яким ПрАТ «Європейський страховий союз» є боржником у 183 виконавчих провадженнях, не може бути підставою для звільнення вказаної страхової компанії від відповідальності за зобов`язання, передбачені умовами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,який не визнаний недійсним в установленому законом порядку і є чинним. При вирішенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди,яку зазнав позивач внаслідок пошкодження його автомобіля при вказаних вище обставинах,суд правильно виходив з засад розумності, виваженості та справедливості при вирішенні даного питання, підставно врахувавши вимоги ст. 23, ч.1 ст.1167 ЦК України, роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року,і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача у відшкодування моральної шкоди 6 000 грн.. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на підставі ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий: А.О. Чобіток Судді: О.В. Немировська Т.І. Ящук