Постанова 4813 № 522/2418/20

Номер провадження: 22-ц/813/6040/20 Номер справи місцевого суду: 522/2418/20 Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: № 522/2418/20 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/6040/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Бикової К.А., учасники справи: - заявник ОСОБА_1 , - заінтересована особа, апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», - адвоката Сивак Альони Леонідівни на ухвалу Приморського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Донцова Д.Ю. 19 лютого 2020 року про забезпечення позову до подання позовної заяви, встановив: 12.02.2020 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, яку заявою від 18.02.2020 року просила залишити без розгляду (а. с. 1 2, 16). Між тим, 18.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал» (далі по тексту - ТОВ) (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133), припиняти будь-яким чином надання послуг з водопостачання та водовідведення у домоволодінні ОСОБА_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву про забезпечення позову, в редакції від 18.02.2020 року, обґрунтовано тим, що згідно договору №142514/ЧВ-СДВ від 18.11.2016 року ТОВ уклало з ОСОБА_1 угоду про надання послуг з водопостачання та водовідведення, якій присвоєно особовий рахунок 21897. Умови договору виконувались сторонами добровільно і в повному обсязі. Однак, у 2019 році та у січні 2020 року на адресу заявниці почали надходити вимоги щодо термінового погашення боргу в розмірі 11 762,22 грн., 14 823,91 грн.. При цьому розрахунок такої заборгованості виконаний з розрахунку того, що в будинку мешкають три особи за відсутністю засобу обліку води. При цьому, заявниця зазначає, що проживає в квартирі одна та розрахунок має бути здійснений з розрахунку споживання на одну особу. 20.11.2019 року заявниця звернулась до ТОВ із заявою про проведення перерахунку вартості послуг з водопостачання за період з 2016 року по 2019 рік включно, виходячи з норми на одну особу. Однак, відповіді не отримала. На її адресу направлено попередження про подальше відключення від послуг водокористування, у зв`язку з чим заявниця має намір звернутись до суду з позовною заявою до ТОВ з вимогою про визнання дій протиправними щодо нарахування заборгованості з надання послуг з водопостачання та водовідведення, а також зобов`язання ТОВ зробити перерахунок її заборгованості за період з 2016 року по 2019 рік. На думку заявниці, такий вид забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії є співмірним та адекватним відносно наведених у попередньому абзаці позовних вимог (а. с. 17 18). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 рокузаяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в редакції від 12.02.2020 року залишено без розгляду. Задоволено заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви в редакції від 18.02.2020 року. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ припиняти будь-яким чином надання послуг з водопостачання та водовідведення у домоволодінні ОСОБА_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31 - 32). В апеляційній скарзі представник ТОВ - адвокат Сивак А.Л.просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що суд, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Застосований судом вищевказаний захід забезпечення позову створює умови, які надають можливість заявниці безоплатно користуватися послугами ТОВ всупереч договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, який укладено між заявницею з однієї сторони та ТОВ з іншої сторони. Застосовані оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову не є співмірними з вимогами позову. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Від учасників справи заяв, клопотань, відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про забезпечення позову, освідомленість її учасників про розгляд справи, відсутність клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не містить доводів щодо необхідності скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2020 року в частинізалишення без розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 в редакції від 12.02.2020 року, а отже, в даному випадку, оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному перегляду в цій частині. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що беручи до уваги предмет спору, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити вимоги заявниці щодо забезпечення позову у обраний нею спосіб з метою уникнення відключення її будинку від послуг з водопостачання та водовідведення, що може мати наслідком порушення прав ОСОБА_1 як споживача. При цьому суд першої уваги звертав увагу, що забезпечення позову направлено на охорону матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача і не є обмеженням прав відповідачів в повній мірі та носить тимчасовий характер (а. с. 31 32). Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції про можливість забезпечення позову, виходячи з наступного. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає зазначеним вимогам. Згідно висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року по справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У вищевказаній заяві про забезпечення позову заявник зазначає про те, що вона має намір звернутися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ, а саме з вимогами: 1) про визнання дій протиправними щодо нарахування заборгованості з надання послуг з водопостачання та водовідведення; 2) про зобов`язання ТОВ зробити перерахунок заборгованості заявниці за період з 2016 року по 2019 рік. В вищевказаній заяві про забезпечення позову до його подання ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ припиняти будь-яким чином надання послуг з водопостачання та водовідведення у належному їй домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на вищевикладене, вимоги заяви про забезпечення позову є такими, які запобігають порушенню прав позивачки, зокрема у разі задоволення позову, тому є співмірними з позовними вимогами. Отже, доводи апеляційної скарги щодо не співмірності вимог заяви про забезпечення позову з вимогами позову є безпідставними. Не заслуговують на увагу суду посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що застосований судом вищевказаний захід забезпечення позову, створює умови, які надають можливість заявниці безоплатно користуватися послугами ТОВ всупереч договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, який укладено між заявницею з однієї сторони та ТОВ з іншої сторони, оскільки, як зазначалось вище, заходи забезпечення носять тимчасовий характер з метою запобігання порушення прав заявниці, як споживача послуг ТОВ. Інші доводи апеляційної скарги також не мають наслідком її задоволення. Таким чином, апеляційна скарга є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції постановив ухвалу про забезпечення позову без порушень діючого законодавства, відсутність підстав для її скасування, зміни в межах доводів апеляційної скарги представника ТОВ - адвоката Сивак А.Л., колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду залишенню без змін. Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього кодексу. Згідно з частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», - адвоката Сивак Альони Леонідівни залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2020 року про забезпечення позову до подання позовної заяви залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 13 липня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе