Постанова 4813 № 510/857/19

Номер провадження: 22-ц/813/2075/20 Номер справи місцевого суду: 510/857/19 Головуючий у першій інстанції Бошков І. Д. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 510/857/19 Номер провадження: 22-ц/813/2075/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Бикової К.А., учасники справи: - позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - відповідач - ОСОБА_3 , - апелянт - ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , на рішення Ренійського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Бошкова І.Д. 22 жовтня 2019 року, встановив: У травні 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просять: 1) визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на: 1.1) житловий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею - 37,26 кв. м., загальною площею - 61,10 кв. м., літ. Б - літня кухня, літ. В, Д, Е - сараї, літ. в, в1 - навіси, літ. Г - погріб, літ. г - погріб, 1-5 огорожа, 6 споруда; 1.2) земельну ділянку, площею - 0,2500 га., кадастровий номер 5124184000:02:001:0247, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту серії ЯИ № 921270; 3) земельну ділянку, площею - 0,0196 га., кадастровий номер 5124184000:02:001:0269, яка розташована по АДРЕСА_1 , призначена для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту серії ЯК № 455048; 2) визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки, загальною площею - 2,41 га. (1,88 га. та 0,53 га.) із кадастровим номером НОМЕР_3 :01:004:0309, розташовану на території Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯА № 861738. Позивачі свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .. За життя останньому належало нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка, площею - 0,2500 га., на підставі державного акту серії ЯИ № 921270, земельна ділянка, площею - 0,0196 га., на підставі державного акту серії ЯК № 455048, земельна ділянка, площею - 2,41 га., на підставі державного акту серії ЯА № 861738. На випадок смерті ОСОБА_6 не розпорядився належним йому майном, заповіту не залишив. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно за законом. Позивачі звернулися до нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак, їм в цьому було відмовлено. Державним нотаріусом ухвалено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, посилаючись на те, що на спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи. Позивачі в позовній заяві зазначають про те, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_6 проживали разом із ним, тобто прийняли спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України (а. с. 3 - 4). У судове засідання суду першої інстанції учасники справи не з`явилися. Позивачі надали заяву про задоволення їх позовних вимог, просили розглянути справу у їх відсутності. Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував. Просив розглянути справу у його відсутності, про що надав до суду першої інстанції письмову заяву. Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом право власності на: житловий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: літ. А - житловий будинок, житловою площею - 37,26 кв. м., загальною площею - 61,10 кв. м., літ. Б - літня кухня, літ. В, Д, Е - сараї, літ. в, в1 - навіси, літ. Г - погріб, літ. г - погріб, 1-5 огорожа, 6 споруда; земельну ділянку, площею - 0,2500 га., кадастровий номер 5124184000:02:001:0247, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі державного акту серії ЯИ № 921270; земельну ділянку, площею - 0,0196 га., кадастровий номер 5124184000:02:001:0269, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для ведення особистого селянського господарства, на підставі державного акту серії ЯК № 455048; Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянки, загальною площею - 2,41 га. (1,88 га. та 0,53 га. із кадастровими номерами 5124184000:01:004:0309), розташовані на території Плавнівської сільської ради Ренійського району Одеської області, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯА № 861738. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони по справі є спадкоємцями за законом першої черги. Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_6 позивачі прийняли спадщину фактично, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Відповідач спадщину не прийняв, та не заперечує щоб спадщину оформили позивачі. Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявили про відмову від неї. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачі є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України (а. с. 60 - 66). В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в особистих інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , як особа яка не приймала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, просить скасувати рішення Ренійського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року. Ухвалити нове судове рішення, яким вищенаведений позов залишити без розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, невідповідності висноків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що в провадженні Ренійського районного суду Одеської області знаходиться справа № 510/717/19 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Предметом позову у справі № 510/717/19 є спадкове майно, яке також є предметом позову у даній справі. Зазначає про те, що позивачі, всупереч статті 44 ЦПК України, зловживаючи своїми процесуальними правами, ввели суд в оману, адже звернулися до суду з вищевказаним позовом, не зазначивши апелянта стороною по справі, що має наслідком ухвалення оскаржуваного, незаконного як на думку апелянта рішення, яким вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 .. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Учасники справи жодних заяв та клопотань не надали. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частинах 1, 2 статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину. Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із частини 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, відсутність клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вказаним вимогам законодавства не відповідає. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 .. У травні 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернулися до суду з вищезазначеним позовом про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 (єдиний унікальний номер справи: 510/857/19). Провадження по даній справі відкрито ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 17 вересня 2019 року. Між тим, згідно додатків до апеляційної скарги, відомостей з єдиного державного реєстру судових рішень, у квітні 2019 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності, зокрема і на теж саме спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 (єдиний унікальний номер справи: 510/717/19). Провадження по справі № 510/717/19 відкрито ухвалою Ренійського районного суду Одеської області від 28 травня 2019 року. Між сторонами по справі склалися правовідносини щодо визнання права власності в порядку спадкування. За правилами ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтями 1216, 1217 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення. Згідно з правилами статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Тобто під спадкуванням за правом представлення розуміється особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом (та деяких інших осіб), коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини нібито заступає її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини. Між тим, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України). За правилами ст. 48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)). У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача або частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача замінювати неналежного відповідача або залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). З позовної заяви по даній справі вбачається, що позивачі звернулися до суду з вищенаведеним позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 (єдиний унікальний номер справи: 510/857/19). Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У справах, зокрема про визнання права власності в порядку спадкування у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Втім, судом першої інстанції в порушення вищевикладених норм права не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи. Задоволено вищевказаний позов, який пред`явлено до неповного кола відповідачів. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки. Суд першої інстанції не з`ясував питання щодо наявності у суді справи про визнання права власності після смерті ОСОБА_6 .. Суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказане, ухвалив рішення про задоволення позову, не залучивши до участі у справі належного відповідача. З врахуванням вищезазначеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_2 необхідно відмовити саме з вищевказаних підстав. Вищезазначене не позбавляє можливості ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернутися до суду з відповідним позовом, визначившись з належними відповідачами. З огляду на вищевикладене, вимога апеляційної скарги щодо залишення без розгляду вищевказаного позову на увагу суду не заслуговує. Апеляційна скарга ОСОБА_4 є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Іншим обставинам по справі колегія суддів не надає оцінку, щоб не створити преюдиційність даного рішення апеляційного суду, оскільки по даній справі необхідно відмовити в позові саме за суб`єктним складом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову за вищевказаного обґрунтування. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 04.02.2020 року № 06-12/-10/809 сплачений ОСОБА_4 судовий збір повернуто як сплачений за невірними реквізитами, підлягає стягненню в рівних частках з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у загальній сумі - 2 092,50 грн., тобто з кожного по - 1 046,25 грн.. Керуючись ст. ст. 367, 368, 370, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , - задовольнити частково. Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 22 жовтня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_4 ) в дохід держави судовий збір у розмірі - 1 046 гривень 25 копійок. Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_5 ) в дохід держави судовий збір у розмірі - 1 046 гривень 25 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 04 травня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе