Постанова 4812 № 489/2244/20

13.07.20 22-ц/812/1123/20 Справа №489/2244/20 Провадження № 22-ц/812/1123/20 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 07 липня 2020 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С. за участі представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22 травня 2020 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Кирильчуком О.І., дата складання повного тексту невідома, за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни про усунення перешкод у розпорядженні квартирою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення номеру запису про іпотеку,- В С Т А Н О В И В У травні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центрум Капітал» (далі - ТОВ «Центрум Капітал»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни про усунення перешкод у розпорядженні квартирою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення номеру запису про іпотеку. Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення вищезазначеного позову. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 вказувала, що є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2017 року. В квітні 2020 року вона отримала повідомлення-вимогу від ТОВ «Центрум Капітал» про усунення порушення шляхом виконання порушеного зобов`язання, а саме шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року. З вказаного повідомлення їй стало відомо, що квартира перебуває в іпотечному обтяженні, іпотекодержателем якого є ТОВ «Центрум Капітал». в зазначеній вимозі вказувалося про наявність у ТОВ «Центрум Капітал» повноважень щодо звернення стягнення на майно у вигляді квартир у будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «Капітолій» за кредитним договором № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року, в тому числі за іпотечним договором від 29 жовтня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. зареєстрованим за реєстровим № 2893. Зазначає, що належну їй квартиру в іпотеку не передавала та згоди на її передачу в іпотеку не надавала, а з інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно вона дізналась, що запис про накладення іпотеки внесено 17 березня 2020 року , тобто після набуття нею права власності на квартиру. Враховуючи вищевикладене, просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно долученої до заяви про забезпечення позову інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 травня 2020 року, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2020 року у справі №489/1858/20 вже накладено арешт на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 та заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо цієї квартири. . А враховуючи, що за змістом ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду по справі, а за станом на 22 травня 2020 року справа №489/1858/20 не розглянута і відсутні відомості щодо скасування арешту належної позивачу квартири, накладеного за її ж заявою, тому позивачем не доведено, що невжиття аналогічного заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 подала на неї апеляційну скаргу. Мотивуючи доводи якої вказували, на неправомірність, безпідставність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила про її скасування і постановити нову, якою її заяву задовольнити. В обґрунтування скарги позивач зазначала, що законодавець не пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову з наявністю вже існуючих видів забезпечення позову по іншим справам між іншими сторонами, а лише зобов`язує суд пересвідчитись у наявності спору між сторонами та оцінити співмірність між заявленими позовними вимогами та негативними наслідками від невжиття певних заходів забезпечення позову, а також пересвідчитись в обґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову. Учасники справи правом на подачу відзиву не скористались. У суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення, скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нової про задоволення заяви про забезпечення позову. Представник відповідача ТОВ «Центрум Капітал» апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а судове рішення буз змін. Відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І.В. про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи за її відсутності. Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2017 року виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В., є власником квартири АДРЕСА_2 . Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 18 травня 2020 року, квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 і щодо вказаної квартири є відомості про державну реєстрацію іпотеки від 29 жовтня 2007 року, підставами виникнення якої є: Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору, серія та номер: 4006 виданий 13 грудня 2012 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є.; Договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 29 жовтня 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 2893, серія та номер 3094, виданий 10 квітня 2014 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуновим К.Є.; Договір № 2096/К/1 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги, серія та номер 945 виданий 06 грудня 2019 року ПН КМНО Юдін М.А.; Договір № 07/17/03/2020/1 про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, серія та номер 204, виданий 17.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В.; Рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради» серія та номер 771, виданий 11 вересня 2015 року Миколаївською міською радою. Іпотекодавець - ТОВ «Капітолій»; Іпотекодержатель - ТОВ «Центрум Капітал» (а.с.27-29). Обґрунтовуючи наявність спору, ОСОБА_3 зазначала, що в квітні 2020 року нею було отримано повідомлення-вимогу від ТОВ «Центрум Капітал» про усунення порушення шляхом виконання порушеного зобов`язання, а саме шляхом погашення заборгованості за кредитним договором на відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року. У зазначеній вимозі вказувалося про наявність у ТОВ «Центрум Капітал» повноважень щодо звернення стягнення на майно у вигляді квартир у будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з відступленням права вимоги до ТОВ «Капітолій» за кредитним договором № 22/КВ-07 від 29 жовтня 2007 року, в тому числі, за іпотечним договором від 29 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. зареєстрованим за реєстровим № 2893. Аргументуючи підстави для прийняття судом рішення про забезпечення позову, позивач вказувала, що ТОВ «Центрум Капітал» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І.В. безпідставно намагаються позбавити її права власності на належну їй квартиру у спірному будинку шляхом здійснення її продажу, ігноруючи права законного власника на це майно, а тому у неї є достатньо підстав побоюватися, що не вжиття заходів забезпечення позову надасть можливість відповідачеві Товариству відчужити її квартиру, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по цій справі у майбутньому. Крім того зазначає, що предмет позову по цій справі та заявлений нею захід забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, взаємопов`язані та мають на меті відновлення становища позивача, яке існувало до вчинення оскаржуваних дій. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції посилався на те, що в інтересах позивача ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2020 року по справі №489/1858/20 накладено арешт та заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам Державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири. Оскільки заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням, а станом на дату прийняття цієї ухвали, справа №489/1858/20 не розглянута, відсутні відомості про скасування арешту належної позивачу квартири, за такого позивачем не доведено, що невжиття аналогічного заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком з наступних підстав. Відповідно до ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною першою статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, крім іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Згідно із ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2020 року( справа 489/1858/20) у цивільній справі за позовом, в тому числі і ОСОБА_3 до ТОВ «Центрум Капітал», Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про визнання недійсним договору іпотеки та застосування наслідків недійсності, зняття обмеження нерухомого майно, за заявою позивачів, яка надійшла до суду 24 квітня 2020 року задоволено заяву про забезпечення позову на накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_3 . Сам факт постановлення ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2020 року про забезпечення позову та доведення її до відома сторін свідчить про дію зазначених в ній обмежень для відповідачів, а тому підстав для застосування ще одного аналогічного заходу забезпечення позову не має. Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 18, 157 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження. Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ст.ст. 153, 157 ЦПК України). Застосовані ухвалою суду заходи забезпечення позову діють до заміни судом виду забезпечення або скасування заходів забезпечення позову (ст.ст. 156, 158 ЦПК України). Відповідно до ч. 7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Колегія суддів зазначає, що достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій відносно спірного майна, які можуть у подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладання договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. До того ж, суд апеляційної інстанції зауважує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини необхідності такого забезпечення. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Однак, у своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_3 , всупереч вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України, якими саме доказами підтверджуються викладені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову факти не вказала. Таким чином, адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Зважаючи на те, що до належної позивачеві квартира, вже застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладання на неї арешту в іншій справі, і судове рішення про таке не скасовано, розгляд справи по суті триває, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем того, що невжиття аналогічного заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Більш того, виходячи з предмету, підстав позову та обставин, на які посилається позивач на обґрунтування заяви про забезпечення позову, обраний позивачем вид забезпечення позову «накладення арешту на квартиру» неспівмірний із предметом позову «про усунення перешкод у розпорядженні квартири шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, припинення номеру запису про іпотеку», який заявлений до відповідачів. Із позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_3 носять немайновий характер, тому заявлений позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки рішення суду в разі задоволення позову не передбачатиме вчинення будь-яких дій щодо його виконання, а буде встановлювати лише певний факт. Відповідно до приписів ч.2 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. З огляду на викладене, якщо сторона мала і має намір забезпечити позов по цій справі, то з врахуванням предмету позову та заявлених позовних вимог вона може скористатися своїм правом на обрати інший спосіб захисту права, ніж вказаний у цій заяві. Виходячи з оцінки доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову не впливає на правильність висновків суду про відсутність підстав для забезпечення позову. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367,368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 травня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 13 липня 2020 року.