Постанова 4854 № 420/912/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/912/20 Головуючий в 1 інстанції Потоцька Н.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 03 квітня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року, справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ІФ2137/1667/АВ/П/ТД-ФС від 16 січня 2020 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки підставам призначення спірного заходу державного контрою, а як наслідок не підтверджено його правомірності. При цьому, на думку апелянта оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень протиправно прийнято з порушенням встановленої процедури, без доказів отримання акта перевірки позивачем та без сповіщення позивача про час та місце розгляду його справи. В свою чергу, апелянт бажав прийняти участь у розгляді своєї справи в органі Держпраці та надати свої пояснення щодо викладених в акті порушень. З іншого боку, суб`єктом владних повноважень подано відзив на отриману апеляційну скаргу з якого вбачається, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин ним не порушено вимог законодавства при здійсненні заходу державного контролю. Крім того, відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги не відрізняються від доводів позовної заяви, яким надано належну правову оцінку рішенням суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню, з наступних підстав. Судом першої інстанції, зокрема, встановлено, що відповідно до наказу від 10 грудня 2019 року №1566-Д та направлення від 10 грудня 2019 року № 15-1/7392, посадовими особами Управління Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного здійснення господарської діяльності у відпочинковому комплексі «VILLA BILLA» (с. Татарів Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області) з питань належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками. Направлення для проведення позапланового заходу контролю у формі інспекційного відвідування вручено позивачу 11 грудня 2019 року під особистий підпис. При цьому, 11 грудня 2019 року у працівників, які на момент проведення інспекційного відвідування знаходилися у відпочинковому комплексі «VILLA BILLA» відібрано письмові пояснення. Крім того, 11 грудня 2019 року ФОП ОСОБА_1 під особистий підпис надано письмову вимогу про надання документів № ІФ 2137/1667/ПД, якою зобов`язано його у строк до 16 грудня 2019 року надати визначений перелік документів. В свою чергу, пакет документів, необхідний для проведення інспекційного відвідування, надано контролюючому органу 16 грудня 2019 року. За результатами проведеного інспекційного відвідування контролюючим органом складено акт інспекційного відвідування від 18 грудня 2019 року № 2137/1667/АВ, який 19 грудня 2019 року надіслано позивачу поштою. При цьому, вказаним актом, зокрема встановлено, що 11 грудня 2019 року на об`єкті перевірки знаходились: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 паспорт - НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Крім того, актом встановлено, що позивачем допущено до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , що є порушення ст. 24 КЗпП України. За наслідком встановлених порушень начальником Управління Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 16 січня 2020 року № ІФ 2137/1667/АВ/П/ТД-ФС, у розмірі 375 570,00 грн. Не погоджуючись з правомірністю прийнятої постанови позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як контролюючим органом правомірно притягнуто позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, з чим не погоджується судова колегія, з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 2 КЗпП України, цей кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Згідно ч. 1 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. При цьому, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Згідно ч. 4 ст. 2 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Частиною 5 вказаної статті встановлено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. При цьому, згідно абз. 7 ст. 3 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль), зокрема здійснюється за принципом здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом. Згідно абз. 16 та абз. 17 ст. 10 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю) та надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта. Між тим, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №

823. Згідно п. 1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Згідно пп. 3 п. 5 Порядку, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. В свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) встановлено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №

509. Згідно п. 2 Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. Згідно п. 3 Порядку, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Згідно п. 4 Порядку, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 січня 2020 року № ІФ2137/1667/АВ/П/ТД-ФС. В даному випадку, оскаржувану постанову прийнято за наслідком розгляду акта інспекційного відвідування № ІФ2137/1667/АВ від 18 грудня 2018 року, який складено за наслідком проведення інспекційного відвідування об`єкта підприємницької діяльності позивача, у період з 17 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року. В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у межах розгляду даної справи адміністративним судом не вирішується питання доцільності притягнення позивача до відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, станом на момент їхнього прийняття або вчинення. При цьому, колегія суддів зазначає, що обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на контролюючий орган, як на суб`єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову. Між тим, як зазначалось вище, оскаржуючи висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, позивачем зазначається, що контролюючим органом порушено встановлений порядок призначення та проведення спірного заходу державного контролю, а також порядок накладення спірного штрафу за порушення законодавства про працю. В свою чергу, щодо правомірності призначення спірного заходу державного контролю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити. Так, наказом начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 10 грудня 2019 року № 1566-Д «Про проведення інспекційного відвідування» призначено проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , у період з 11 грудня 2019 року по 20 грудня 2019 року, з метою перевірки дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками. В свою чергу, надаючи правову оцінку зазначеному наказу, колегія зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів суб`єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. В даному випадку, у якості юридичної підстави видання оскаржуваного наказу зазначено посилання на Конвенцію Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року, Конвенцію Міжнародної організації праці № 129 від 1969 року, КЗпП України, ЗУ «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», розпорядження КМУ від 05 вересня 2019 року № 649-р, Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 823, наказ Мінсоцполітики від 18 серпня 2017 року № 1338, Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області. Між тим, колегія суддів зазначає, що перелік підстав для проведення заходів державного контролю органами Держпраці встановлено п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. В свою чергу, попри посилання на всі вищевикладені нормативні акти, які не містять підстав для призначення заходів державного контролю, наказ Держпраці містить посилання на пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Тому, вказане посилання дає підстави вважати, що спірну перевірку призначено за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, або інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, або з джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Проте, колегія суддів зазначає, що суб`єктом владних повноважень не зазначено жодної фактичної підстави для призначення спірної перевірки та не конкретизовано джерела інформації, як того вимагає пп. 3 п. 5 Порядку, для призначення спірної перевірки. В свою чергу, статтею 3 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено обов`язок органів державного нагляду (контролю) доводи наявність підстав для проведення заходів державного контролю та чітко зазначати такі підстави в своїх рішеннях. Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень не доведено існування будь-яких фактичних підстав для призначення спірного заходу державного контролю. В свою чергу, колегія суддів вважає, що можливість суб`єкта владних повноважень призначити заходи державного контролю, без жодного обґрунтування підстав такого призначення, безумовно суперечить основним принципам державного нагляду (контролю), що затверджені ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». При цьому, колегія суддів вважає, що сам факт допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки не може нівелювати вказаних порушень, а також позбавити особу, яка вважає свої права порушеними, права на перевірку правомірності підстав призначення спірної перевірки у судовому порядку. Більш того, незгода з правомірністю наказу про призначення заходу державного контролю, відповідно до пп. 3 п. 14 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, не є підставою не допускати працівників контролюючого органу до проведення інспекційного відвідування. В свою чергу, враховуючи той факт, що відповідний наказ вичерпав свою дію фактом реалізації та його оскарження у судовому порядку є неможливим, колегія суддів вважає за необхідне врахувати допущені при його виданні порушення під час перевірки оскаржуваної постанови про накладення штрафу. З іншого боку, щодо виявлених контролюючим органом у ході проведення спірного заходу державного контролю порушень законодавства про працю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, актом перевірки, зокрема встановлено, що позивачем допущено до роботи працівників без укладення з ними трудового договору у встановленому законом порядку, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . В свою чергу, колегія суддів зазначає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, фактичне працевлаштування працівника, без його офіційного оформлення, безумовно порушує трудові права такого працівника та позбавляє його права у майбутньому на отримання відповідних соціальних гарантій. Між тим, як зазначалось вище та вбачається з акту перевірки, проведення інспекційного відвідування об`єкта підприємницької діяльності позивача здійснено у період з 17 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року. При цьому, доказами, які на переконання суб`єкта владних повноважень підтверджують факт допуску до роботи зазначених працівників без оформлення з ними трудових відносин є відібрані 11 грудня 2019 року письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.47-50). В свою чергу, колегія суддів зазначає, що вказаний в акті перевірки період її проведення не включає в себе дату отримання письмових пояснення від зазначених осіб, що свідчить про відображення в акті перевірки недостовірного періоду її проведення. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 30 березня 2020 року (справа № 0440/5211/18), органи Держпраці мають обов`язок зі встановлення паспортних даних допитаних осіб у ході проведення перевірки, а також обов`язок з підкріплення відповідних даних належними доказами. Проте, в поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_4 взагалі не заповнено відомостей про документ, яким встановлювалась особа останніх, а у відповідній графі пояснень ОСОБА_3 відсутні повні реквізити паспорту останньої та до наданих пояснень не прикріплена його копія. В даному випадку, на думку колегії суддів, вказані недоліки наданих суб`єктом владних повноважень доказів не можуть вважатись окремою підставою для задоволення позовних вимог, проте мають враховуватись під час перевірки правомірності оскаржуваної постанови про накладення штрафу. В свою чергу, щодо зазначених в апеляційній скарзі порушень Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, колегія суддів погоджується з посиланнями Держпраці на те, що з 30 серпня 2019 року змінено зазначений Порядок накладення штрафів та встановлено нову процедуру розгляду справа про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Так, новим порядком встановлено, що штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників. При цьому, справа розглядається уповноваженою особою органу Держпраці у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання такою особою відповідного акта. В свою чергу, новим порядком не передбачено можливості виклику порушників для участі у розгляді справи, а також можливості надання вказаними особами додаткових пояснень та доказів у ході розгляду справи. З іншого боку, як зазначалось колегією суддів вище, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». При цьому, заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим законом порядку та з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Крім того, ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що попри будь-які приписи спеціальних нормативно-правових актів які регулюють правовідносини у відповідних сферах, контролюючі органи зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 10 цього закону. В свою чергу, статтею 10 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» чітко встановлено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю) та надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта. В даному випадку, колегія суддів вважає, що при конфлікті положень закону та підзаконного нормативно-правового акту застосуванню підлягає закон, який має вищу юридичну силу. Крім того, згідно визначених ч. 2 ст. 2 КАС України критеріїв, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії, повинен обирати лише визначені законом способи. Врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення є критерієм, який походить з принципу гласності прийняття рішень суб`єктом владних повноважень. Даний критерій підлягає застосуванню при прийнятті суб`єктом владних повноважень рішень, що можуть мати несприятливі наслідки для особи, стосовно якої вони приймаються. Принцип гласності включає право особи бути вислуханою, наводити обставини щодо суті питання і подавати докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо. Крім того, таке право передбачає також можливість особи скористатися правовою допомогою, а також на допомогу з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, у вигляді роз`яснення її прав, процедур тощо. В даному випадку, зазначений висновок колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 23 квітня 2020 року (справа № 1.380.2019.000619). В свою чергу, колегія суддів враховує, що станом на момент розгляду справи суб`єктом владних повноважень, останній не мав належних доказів отримання/відмови у отримані позивачем копії акту інспекційного відвідування. З іншого боку, позивач зазначає, що він бажав надати свої пояснення та заперечення до висновків відповідної перевірки. Внаслідок чого, колегія суддів вважає, що суб`єктом владних повноважень не забезпечено реалізації передбаченого ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» права суб`єкта господарювання надати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, а також порушено принцип гласності при прийнятті оскаржуваного рішення. Тому, враховуючи всі вищевикладені порушення, що допущенні контролюючим органом, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову суб`єкта владних повноважень. При цьому, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вказаним обставинам, а як наслідок зроблено передчасний та помилковий висновок щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Визнати протиправною та скасувати постанову Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ІФ2137/1667/АВ/П/ТД-ФС від 16 січня 2020 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управлінню Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у загальній сумі 9390 (дев`ять тисяч триста дев`яносто) гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.