Постанова 4857 № 300/2063/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2063/19 пров. № А/857/5789/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Затолочного В.С., Сеника Р.П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року, ухвалене суддею Скільським І.І. у м. Івано-Франківську за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі № 300/2063/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000689/2 від 05.09.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00689. Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.09.2019 року декларант, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - декларант), подав відповідачу митну декларацію № UA206010/2019/419454, в якій до митного оформлення заявив товар: транспортний засіб - автомобіль марки «BMW», модель - «316D», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1995 куб.см., потужність - 85 кВт, колісна формула - 4х2, загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5, вартість - 5100 євро. Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактуру; акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, декларацію про походження товару, митну декларацію країни відправлення, банківський платіжний документ, що стосується товару. На думку позивача, відповідач протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість транспортного засобу, визначив митну вартість товару, який ввозився на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним). Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідач не довів обставин, які, на його думку, свідчать про існування обґрунтованих сумнівів щодо визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на визначення митної вартості за ціною договору. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Галицької митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000689/2 від 05.09.2019 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00689. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, Галицька митниця ДМС, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що декларант не надав всіх документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, а саме документа, що підтверджує оплату за придбаний транспортний засіб. Внаслідок цього, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості транспортного засобу, скоригувавши митну вартість на підставі даних системи управління ризиками АСАУР, визначивши її в сумі 12850 євро. З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в оформленні випуску чи пропуску товарів, прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 08.08.2019 року ОСОБА_1 придбав на території Федеративної республіки Німеччина у нерезидента фірми «Autohandel Wouter» (Kruiskerkestraat 2C 8755 Ruiselede BE) транспортний засіб - легковий автомобіль марки «BMW», модель - «316D», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1995 куб.см., потужність - 85 кВт, колісна формула - 4х2, загальна кількість місць для сидіння включаючи водія - 5, за ціною - 5100 євро. 02.09.2019 року декларант подав Галицькій митниці ДМС для митного оформлення митну декларацію № UA206010/2019/419454 на вказаний вище товар. Разом із вказаною митною декларацією декларант надав відповідачу такі документи: рахунок-фактура (invoice) № 147/2019 від 08.08.2019 року, декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 0380 від 08.08.2019 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду), що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) № UA20603/2019/67570 від 01.09.2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 578920301 від 22.05.2014 року, банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.08.2019 року, копія митної декларації країни відправлення № 19ВЕЕ0000040213233 від 27.08.2019 року. За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідач зазначив те, що декларант надав документи, які не містять відомостей щодо всіх складових митної вартості товару. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість обраного декларантом методу визначення митної вартості товару. У зв`язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, Галицька митниця ДМС 05.09.2020 року прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000689/2 та винесла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00689, якою відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA206010/2019/419454 від 02.09.2019 року. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач, використавши інформацію за результатами спрацювання системи АСАУР, визначив митну вартість легкового автомобіля марки «BMW», модель - «316D», номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1995 куб.см., потужність - 85 кВт, колісна формула - 4х2, загальна кількість місць для сидіння включаючи водія - 5, у сумі 12850,00 євро. 06.09.2020 року, декларант, скориставшись наданим частиною 7 статті 55 МК України правом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу, подав відповідачу митну декларацію № UA206010/2019/419866, на підставі якої відповідач випустив товар, що декларує декларант, у вільний обіг. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 2 статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до частини 1 та 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як визначено у частині 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У відповідь на запит відповідача, декларант 04.09.2019 року повторно надав відповідачу рахунок-фактуру, декларацію країни відправлення і банківський платіжний документ, що стосується товару. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються до митного оформлення товару, якщо рахунок сплачено, а інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - за наявності. Позивач надав митниці квитанцію КБ «Приватбанк» від 13.08.2019 року, про здійснення Swift-переказу на рахунок «Autohandel Wouter» (Kruiskerkestraat 2C 8755 Ruiselede BE) коштів сумі 5100 євро, як оплата вартості придбаного транспортного засобу. Апеляційний суд, дослідивши вказану квитанцію, з`ясував те, що реквізити сторін співпадають із тими, які зазначені у рахунку-фактурі, призначення платежу відповідає інформації щодо номеру рахунку-фактури, марки, моделі та номеру кузова транспортного засобу, які зазначені у рахунку-фактурі. Платіжний документ, на думку апеляційного суду, не викликає сумнівів щодо оплати вартості транспортного засобу придбаного позивачем. Тому, доводи відповідача про відсутність доказів, які підтверджують оплату вартості придбаного товару, апеляційний суд вважає безпідставними. Отже, декларант надав документи, які не викликають сумнівів та підтверджують митну вартість транспортного засобу за ціною договору, а тому відповідач не мав обґрунтованих підстав визначати митну вартість транспортного засобу відмінну від тієї, яку вказав декларант. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у ході проведення митних консультацій з декларантом, відповідач надіслав декларанту 02.09.2019 року лист, у якому просив декларанта надати платіжні документи, які свідчать про оплату вартості товару, водночас відповідач встановив, що таких документів декларант не надав та просив протягом 10 днів надати висновки про якісні та вартісні характеристики товару, копію митної декларації країни відправлення і знову ж таки одночасно відповідач встановив, що і цих документів декларант не надав. Апеляційний суд з цього приводу зауважує, що така практика в діяльності державного органу є недопустимою, оскільки державний орган відповідно до принципу «належного урядування» повинен діяти зрозуміло і у якомога послідовніший спосіб. Відповідач, на думку апеляційного суду, недотримався цього принципу, у зв`язку з чим діяв непослідовно, порушивши встановлений ним же порядок. Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У рішенні про коригування митної вартості товарів, митний орган не вказав, які у митного органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару декларантом. Митну вартість митний орган визначив за допомогою системи АСАУР в сумі 12850 євро. Відповідно до частини 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, апеляційний суд встановив, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; ні вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів, ні наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, ні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Тому, враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Галицької митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000689/2 від 05.09.2019 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206000/2019/00689 є необґрунтованими та прийнятими з порушенням статей 53-55 МК України, а тому їх необхідно скасувати. При цьому, відповідач у апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд першої інстанції невірно розрахував та стягнув за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір у сумі 2919,35 грн, оскільки майновий інтерес позивача становить сума донарахованих митним органом митних платежів, у формі податку на додану вартість (20%) та мита (10%). Апеляційний суд погоджується з цими твердженнями відповідача та зазначає, що відповідно до митної декларації № UA206020/2019/419866 від 06.09.2019 року, сума донарахованого мита становить 21691,09 грн., а податку на додану вартість 47720,40 грн., всього 69411,49 грн. Згідно з Законом України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, 69411,49х1/100=649,11 грн. Вказана суму, є меншою 0,4 розміру прожиткового мінімуму, який на день подання позову становив 1921 грн. Отже, застосуванню у цьому випадку належить ставка судового збору у розмірі не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму, що становить 768,40 грн. Згідно з Законом України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, 1921х0,4=768,40 грн. Отже, за майнову вимогу про скасування рішення про коригування митної вартості позивач повинен був сплатити 768,40 грн., а за немайнову вимогу про скасування картки відмови 768,40 грн., що в сумі складає 1536,80 грн. Таким чином, при задоволенні позову на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1536,80 грн., а не 2919,35 грн. які стягнув суд першої інстанції. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, що стосуються розміру судового збору за подання позовної заяви, рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині розміру судового збору за подання позовної заяви, який необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача при задоволенні позову з вищевикладених мотивів. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці ДМС задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 300/2063/19 - змінити в частині розміру судового збору, який належить стягнути з відповідача на користь позивача. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці ДМС на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання адміністративного позову у розмірі 1536 (тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок. В іншій частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2020 року у справі № 300/2063/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді В. С. Затолочний Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 08.07.2020 року Помічник заступника голови суду